Постанова № 31551654, 29.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1334/13-а

29 травня 2013 року 11год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_18,

відповідача: представник Ситай М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в лютому місяці 2013 року відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки складений відповідний акт, яким встановлені порушення. На підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення про: збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку на суму 1270,05грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 526,01грн.; збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 17319,47грн. в т.ч. штрафні санкції в сумі 3609,55грн.; застосовано штрафні санкції в сумі 680грн. за порушення законодавства «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 993,25грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, винесені неправомірно так як відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовані всі обставини справи, не взяті всі документи до уваги, а отже вони належать до скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав в судовому засіданні письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав та додатково зазначив, що здійсненню виїзної перевірки передували фактичні перевірки місць здійснення позивачем підприємницької діяльності. Як в ході здійснення фактичних перевірок так і в ході проведення планової перевірки були встановлені численні порушення позивачем податкового та іншого законодавства. Вказані порушення підтверджуються також, зокрема, поясненнями найманих працівників позивача, доказами наданими до справи, а відтак оскаржувані рішення є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала у позивача з 01.04.2011р. по 21.02.2013р. згідно з цивільно-правовим договором та надавала послуги агента з реклами та продажу товарів. Винагороду отримувала в кінці року, орієнтовно 250грн. за рік. З 22.02.2013р. працює у позивача на підставі трудового договору. Заробітну плату отримує на руки в сумі 1100грн. Працює 4 дні на тиждень та змінюється з іншим продавцем день через день. Графік її роботи з 8 години ранку до 20 години, обідня перерва з 14год. до 15год. Також суду пояснила, що виходить на роботу незалежно від того, на який день тижня припадає її зміна, чи на вихідний, чи на святковий, чи на неробочий день. Коли працівники відповідача проводили фактичні перевірки, вона надавала письмові пояснення такі, які їй диктували, так як не розуміла того, що пише.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює у позивача на підставі цивільно-правового договору з кінця 2012 року у сфері надання послуг агента з реклами та продажу товарів. Винагороди за пророблений час ще не отримувала. Під час проведення перевірки знаходилась на місці здійснення підприємницької діяльності позивачем і писала пояснення працівникам відповідача, як зразок брала письмові пояснення свідка по справі ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює у підприємця ОСОБА_17. Вказаний підприємець здійснює господарську діяльність в одному приміщенні з позивачем. На момент проведення перевірки позивача, вона тимчасово замінила продавця, який в цей час кудись вийшов, та видала товар покупцю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, свідків, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача належать до часткового задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000131700 від 06.03.2013р., яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 1270,05грн. (744,04грн. за основним платежем та 526,01грн. за штрафними санкціями) (а. с. 25).

Твердження представника позивача про те, що позивач не повинен сплачувати земельний податок з підстав відсутності державної реєстрації права користування такою земельною ділянкою частково спростовуються наступним.

22.02.2013р. відповідачем проведена виїзна документальна планова перевірка позивача з дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. (а. с. 7-33).

Вказаною перевіркою встановлено, що у позивача на території Рівненської області Володимирецького району АДРЕСА_1 перебуває у використанні в господарській діяльності земельна ділянка під магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 650кв.м. (магазин перебуває у власності з 09.11.2011р. по 31.12.2012р.).

По зазначеній земельній ділянці в період з 09.11.2011р. по 31.12.2012р. встановлена нормативна грошова оцінка, яка складає 100,02грн. за 1кв.м. в рік. Податкові декларації з плати за землю в 2011 та 2012 році позивачем до відповідача не подавались.

Внаслідок перевірки, відповідачем донараховано позивачу 744,04грн. плати за земельну ділянку за період листопад-грудень 2011 року (93,91грн.), січень-грудень 2012р. (650,13грн.), а саме: - за листопад-грудень 2011р (100,02грн.х650кв.м.х1%/12 місяців х1 місяць) + (100,02грн. х650кв.м. х1%/12 місяців/30днів х22 дні)= (54,18грн.+39,73грн.)= 93,91грн. За період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (100,02грн.х650кв.м.х1%)=650,13грн. (а. с. 27-28)

Суд частково погоджується з донарахуванням позивачу земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач володіє правом власності на приміщення магазину, розташованого на території Рівненської області Володимирецького району АДРЕСА_1 з 12.12.2011р. згідно витягу про державну реєстрацію права (а. с. 29).

29 жовтня 2012 року п.2 рішення шостого скликання Довговільської сільської ради Володимирецького району №482, позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,0650га строком на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) АДРЕСА_1. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено позивачу орендну плату у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Площа земельної ділянки під забудовою складає 625 кв. м., нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 62512,50грн., а 1кв.м. - 100,02грн. (а. с. 49, 114).

Згідно п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. ст. 272, 273, 276, 278 цього Кодексу.

Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про плату за землю», податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні.

Отже, оскільки позивачу передано в оренду земельну ділянку рішенням сільської ради від 29.10.2012року, то відповідно позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю з 30 жовтня 2012 року.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 36.1. статті 36 ПК України встановлено що, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як встановлено в судовому засіданні позивач податкових декларацій з податку за землю в 2012р. не подавав.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктами 286.2, 286.4 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно п.41.1.1. п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 54.3.1, 54.3.2 п.54.3. ст..54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію та дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з нормою п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пункт 123.1. ст.123 ПК України встановлює, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В силу вимог п. 287.3. ст..287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач повинен сплатити земельний податок за період з 30.10.2012р. по 31.12.2012р. (2 місяці і 2 дні), і сума буде складати 111,98грн. (100,02грн.х650кв.м.х1%) = 650,13грн. за 12 місяців; (650,13грн./12міс.) = 54,18грн. в місяць; (54,18грн./30днів)=1,81грн. в день; (54,18грн.х2міс)+(1,81грн.х2дні) = 111,98грн.

Крім того, як зазначено вище по тексту, штрафні санкції складають 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, отже в даному випадку штрафна санкція буде складати 28грн. (25%х111,98грн.), а також 170грн. штрафних санкцій за неподання позивачем податкової декларації.

Таким чином сума грошового зобов'язання позивача з податку за землю за період з 30.10.2012р. по 31.12.2012р. буде складати 309,98грн. (111,98грн. за основним платежем та 198грн. штрафних санкцій).

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про часткове скасування зазначеного вище по тексту податкового повідомлення-рішення на суму 960,07грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000111700 від 06.03.2013р., яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п в розмірі 17319,47грн. (13709,92грн. за основним платежем та 3609,55грн. за штрафними санкціями) (а. с. 26).

Так, перевіркою встановлено невідповідність графіків роботи найманих працівників (нарахування заробітної плати найманим працівникам) фактичному розпорядку роботи магазинів у період з січня 2010року по грудень 2012року, що призвело до заниження нарахованої заробітної плати найманим працівникам у даному періоді за фактично відпрацьовані години (п.2.4 акту перевірки).

Перелік об'єктів, де здійснюється господарська діяльність суб'єкта - режими роботи торгових точок ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період (п.1.8 акту перевірки):

- Буфет «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_2) - орендоване приміщення в період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. згідно Договору безоплатного користування приміщенням №2760 від 10.11.2004р., укладеного із громадянкою ОСОБА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на безстроковий термін, загальна орендована площа 20кв.м.. Графік роботи: з 08.00 год. до 20.00год., без обідньої перерви, без вихідних днів.

- Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3) - орендоване приміщення в період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. згідно Договору безоплатного користування приміщенням №507 від 28.02.2008р., укладеного із громадянкою ОСОБА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на безстроковий термін, загальна орендована площа 23кв.м.. Графік роботи: з 08.00 год. до 18.00год., обідня перерва з 14.00год. до 15.00год., без вихідних днів.

- Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_4) - орендоване приміщення в період з 18.11.2010р. по 08.11.2011р. згідно Договору найму (оренди) нежилого приміщення (магазину) №3442 від 18.11.2010р., укладеного із громадянином ОСОБА_10 по довіреностях та від імені громадянина ОСОБА_11 та громадянина ОСОБА_12 на термін до 18.11.2020р. (достроково розірвано 08.11.2011р.), загальна орендована площа 41,9кв.м., щомісячна орендна плата становить 10,00грн.. Власне приміщення у період з 09.11.2011р. по 31.12.2012р. згідно Договору купівлі-продажу магазину №1665 від 09.11.2011р., витягу про державну реєстрацію прав №32449343 від 12.12.2011р., технічного паспорту на громадський будинок №1- 12-11 від 03.10.2011р., загальна площа 41,9кв.м., вартість купівлі-продажу 60000,00тис.грн. Відповідно до Рішення Довговільської сільської ради №482 від 29.10.2012року «Про затвердження проекту землеустрою та втрат сільськогосподарського виробництва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), особі - підприємцю ОСОБА_3 по АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0650га. Графік роботи: з 08.00 год. до 20.00год., обідня перерва з 13.00год. до 14.00год., без вихідних днів.

- Буфет «Зустріч» (Рівненська обл., Володимирецький р-н, АДРЕСА_5, вул. Поліська, 1Б) - орендоване приміщення у період з 01.01.2010р. по 13.03.2010р. згідно Договору оренди нерухомого майна №32-ор. від 16.11.2009р., укладеного із ВАТ «РПАС», код ЄДРПОУ 03118481, термін оренди до 15.11.2010р. (достроково розірвано 13.03.2010р.), загальна орендована площа 41,2кв.м., орендна плата є договірною і визначається порядком підприємства. Графік роботи: з 08.00 год. до 19.00год., без обідньої перерви, вихідний день субота.

Відповідно п.2.4 акту перевірки у здійсненні підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, згідно представлених для перевірки документів, інформації Володимирецького ЦЗ від 05.02.2013р., зареєстровано трудові угоди з 4-ма найманими працівниками у перевіряємому періоді. Приймали участь за перевіряємий період за місцем основної роботи 4 найманих працівники, з якими укладено трудові угоди, зареєстровано в установленому порядку у Володимирецькому районному центрі зайнятості, і яким надавалась податкова соціальна пільга згідно пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями (відповідно поданих заяв), пп. 169.1.1 п.169.1 ст.169 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями (відповідно поданих заяв), а саме:

- ОСОБА_13 (ід. код НОМЕР_3) - з 01.01,2010р. по 31.12.2012р., трудова угода №608 від 07.11.2005р. Заробітна плата виплачувалася в розмірі мінімальної заробітної плати за відпрацьований місяць;

- ОСОБА_14 (ід. код НОМЕР_4 ) - з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., трудова угода №17530800160 від 29.10.2008р. Заробітна плата виплачувалася в розмірі мінімальної заробітної плати за відпрацьований місяць;

- ОСОБА_15 (ід. код НОМЕР_5 ) - з 01.06.2010р. по 02.07.2010р., трудова угода №17531000084 від 01.06.2010р., знято з реєстрації 02.07.2010р.. Заробітна плата за період з 01.06.2010р. по 02.07.2010р. відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати за 2010 рік, Форми 1-ДФ за II та III квартали 2010року не нараховувалась та не виплачувалася;

- ОСОБА_15 (ід. код НОМЕР_5 ) - з 01.08.2011р. по 31.12.2012р., трудова угода №17531100162 від 02.08.2011р. Заробітна плата за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати за 2011 рік, Форми 1-ДФ за III квартал 2011року не нараховувалась та не виплачувалася. Заробітна плата за період з 01.09.2011р. по 31.12.2012р. виплачувалася в розмірі мінімальної заробітної плати за відпрацьований місяць;

- ОСОБА_7 (ід. код НОМЕР_6 ) - з 05.04.2012р. по 20.04.2012р., трудова угода №17531200092 від 05.04.2012р., знято з реєстрації 20.04.2012р.. Заробітна плата за період з 05.04.2012р. по 20.04.2012р. відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати за 2012 рік, Форми 1-ДФ за II квартал 2012року не нараховувалась та не виплачувалася.

За перевіряємий період у позивача було проведено фактичні перевірки, а саме:

- 30.01.2010 року проведено фактичну перевірку буфету «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_3. Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_14. Розбіжностей по зареєстрованих найманих працівниках та присутніх на місці здійснення діяльності не виявлено;

- 30.05.2010 року проведено фактичну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_5. Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_16. Розбіжностей по зареєстрованих найманих працівниках та присутніх на місці здійснення діяльності не виявлено;

- 15.09.2010 року проведено фактичну перевірку буфету «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_6 Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_6. Перевіркою встановлено незареєстрованого належним чином найманого працівника. Відповідно до наданих ФОП ОСОБА_3 пояснень вх.№204/15 від 14.02.2013р., при проведенні перевірки за прилавком стояла ОСОБА_6, яка підміняла найманого працівника підприємця ОСОБА_14 і фактично мала бути на робочому місці ОСОБА_14, а не невідома людина.

12.02.2013р. було проведено обстеження місць здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_8, магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_7 та буфеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_5. В ході проведеного обстеження було взято пояснення найманих працівників ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо періоду роботи у ФОП ОСОБА_3, розміру заробітної плати, які використані в ході перевірки. Встановлено розбіжність між представленими для перевірки документами та результатами фактичної перевірки найманих працівників в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_8 по 2-м працівникам (ОСОБА_5 та ОСОБА_4.). Громадянки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 станом на 12.02.2013р. приймали участь у діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 В ході перевірки 12.02.2013р. громадянка ОСОБА_5 надала пояснення, що працює у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_8 у ФОП ОСОБА_3 продавцем продовольчих товарів з 20.10.2012 року; отримує заробітну плату 100,00грн. в місяць; трудовий договір, договір стажування, цивільно-правовий договір з підприємцем ОСОБА_3 не підписувала, не оформляла; працює за графіком 2 дні через 2, з 8.00год. до 20.00год., обідня перерва з 13.00год. до 14год. (пояснення додається до акту перевірки). В ході перевірки 12.02.2013р., громадянка ОСОБА_4 надала пояснення, що працює у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_8 у ФОП ОСОБА_3 продавцем продовольчих товарів з 18.04.2011 року; отримує заробітну плату 100,00грн. в місяць; трудовий договір, договір стажування, цивільно-правовий договір з підприємцем ОСОБА_3 не підписувала, не оформляла; працює за графіком 2 дні через 2, з 8.00год. до 20.00год., обідня перерва з 13.00год. до 14год. 14.02.2013р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надано пояснення, що вищевказані громадянки були взяті на стажування з виплатою їм кожній заробітної плати в розмірі 100,00грн. у місяць, через що і не укладені трудові угоди. Для перевірки ФОП ОСОБА_3 було представлено трудову угоду, укладену з громадянкою ОСОБА_4 від 22.02.2013р., зареєстровану у КМЦЗ 22.02.2013р. за №17531300014.

Відповідно п.2.4 акту перевірки перевіркою дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1У від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено порушення: п.1.2, пп. «д» п.1.3, п.1.6, п.1.15, п.1.17 ст.1, п.2.1. ст.2, п.4.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4. п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16, п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст. 19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 , пп. 162.1.3 п.162.1 ст. 162 пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.171.2 ст. 171, абз."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями: встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб/податку на доходи фізичних осіб у Ікв.2010р.-ІУкв.2012р. в сумі 9987,41грн. (в т.ч. у 2010 році в сумі 1795,88грн., у І півріччі 2011року в сумі 1593,24грн., у II півріччі 2011року в сумі 2078,39грн., у 2012році в сумі 4519,90грн.). Перевіркою встановлено, що найманим працівникам ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, у період дії трудових договорів, зареєстрованих в КМЦЗ не нараховувалась заробітна плата, а також заробітна плата із нарахуванням понаднормових, за робочі години у вихідні дні, обідньої перерви кожному, а також не нараховувалась заробітна плата і працівникам, з якими не укладались трудові угоди, відповідно до статті 2, статті 23, статті 94, статті 95 Кодексу Законів про Працю.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зобов'язаний був нарахувати та виплатити вищевказаним працівникам заробітну плату кожному відповідно до відпрацьованих годин (з урахуванням понаднормових, за робочі години у вихідні дні, обідньої перерви) відповідно до статті 2, статті 23, статті 94, статті 95 Кодексу Законів про Працю, поділеної на кількість днів у поточному місяці, та помноженої на кількість відпрацьованих днів, а також утримати та перерахувати в бюджет податок з доходів фізичних осіб/податок на доходи фізичних осіб із даних сум, що не було відображено у розрахунково-платіжних відомостях.

Так, наприклад: по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3) в період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. встановлено графік роботи: з 08.00 год. до 18.00год., обідня перерва з 14.00год. до 15.00год., без вихідних днів. На даній торговій точці у вищевказаному періоді працювала найманий працівник ОСОБА_14, якій підприємець нараховував та виплачував заробітну плату на рівні мінімальної. Проте, відповідно до режиму роботи магазину тут встановлено 9год.робочий день/6Згод. робочий тиждень). При цьому згідно даних контрольних стрічок РРО та показників денних 2- звітів з обнулінь реєстраторів розрахункових операцій фактичний розпорядок роботи даної торгової точки відповідає затвердженому. Документів, що для роботи по даному торговому об'єкту залучалися інші працівники для перевірки не надано. Таким чином, фактично працівником ОСОБА_14 робочий день відпрацьовувався повністю, а тому підприємцю ОСОБА_3 необхідно виплатити даному працівнику заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було занижено загальний місячний оподатковуваний дохід по працівниках ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, у Ікв.2010р.-1Укв.2012р. на загальну суму 50303,76грн..

Щодо працівника ОСОБА_6, то судом встановлено, що даний працівник не працює у позивача, а працює у іншого підприємця. В той же час в акті перевірки (а. с. 21) прізвище даного працівника зазначено, разом з тим вказаний факт є технічною помилкою відповідача при складанні акту (в акті перевірки встановлений працівник ОСОБА_15) і на збільшення грошового зобов'язання по зазначеному податку ця помилка не вплинула.

Проведення фактичних перевірок та обстежень у позивача з відповідними поясненнями підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а. с.82-112).

Посилання позивача на той факт, що наймані ним працівники працюють згідно умов трудового договору, а тому висновки відповідача в акті перевірки суперечать чинному законодавству, судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Так, дійсно, згідно умов трудових договорів з найманими працівниками (а. с.33-37) заробітна плата складає мінімальну плату, а час робіт встановлюється з 8год. до 17год., перерва з 13год. до 14год. Вихідні дні - субота, неділя.

В той же час в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_4 суперечать умовам укладеного трудового договору. Так, зазначений свідок суду показав, що він працює день через день з 8год. до 20год. дня і обідня перерва з 14 год. до 15год. Крім того вказав на те, що незалежно від дня тижня, вона виходить на роботу і в суботу і в неділю, якщо випадає її зміна, а також у святкові та неробочі дні.

Отже, суд приходить до висновку, що наймані працівники позивача працюють понаднормово, при цьому не отримують відповідну доплату, а тому висновки відповідача, на думку суду, відповідають дійсності.

Крім того, про те, що цивільно-правові договори в період з січня 2010 року по квітень 2013 року позивачем з найманими працівниками не укладались свідчить також інформація, надана Управлінням Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області від 29.05.2013 року №1520/06 (а. с. 181).

Так, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості, згідно ст.43 Конституції України вказано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 94 Кодексу Законів про працю «Заробітна плата» визначено: «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.»

Статтею 95 Кодексу Законів про працю «Мінімальна заробітна плата» визначено: «Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.»

Стаття 2 Кодексу Законів про працю «Основні трудові права працівників» вказує, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно п.1.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями до доходів з джерелом їх походження з України відноситься будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, а у відповідності до п.1.6 даного Закону будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом є загальним оподатковуваним доходом.

Платниками податку з доходів, згідно до п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями є резиденти , які отримували дохід з джерелом їх походження з України , об'єктом оподаткування при цьому є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (пп.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону № 889- IV).

У відповідності до п.1.17 ст.1 Закону № 889-ІУ від 22.05.2003 року працедавець це юридична особа чи фізична особа-підприємець, який укладає трудові договори з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку в бюджету.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 Закону № 889-ІУ), в нашому випадку ФОП ОСОБА_3. Підпунктом 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону України № 889-ІУ встановлено, що податковий агент, який нараховує

(виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом

Згідно з вимогами пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону № 889-ІУ податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з вимогами пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України № 889-ІУ особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього»" податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - одержувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно із пп. 163.1 ст. 163 розділу IV ПКУ №2755-УІ об'єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є загальний місячний (річний) оподаткований дохід, який складається з оподатковуваних доходів , нарахованих (виплачених, наданих) протягом звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ №2755-УІ податковий агент зобов'язаний нараховувати , утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. Згідно вимог пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПКУ №2755-УІ платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ №2755-УІ).

Згідно з вимогами пп. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ №2755-УІ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (пункт 171.2 статті 171 ПКУ №2755-УІ) - позивач.

Підпунктом 168.1.1 та 168.1.2 статті 168 ПКУ встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом

Згідно з вимогами пп. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ №2755-УІ, податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу , який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, відповідно до вищевикладеного, позивачу необхідно оподаткувати доходи по працівниках ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у Ікв.2010р.-ІУкв.2012р. у порядку, визначеному Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"

№ 889-ІУ від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 даного Закону (2009-2010роки), у порядку, визначеному Податковим Кодексом України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, за ставкою, визначеною у статті 167 цього Кодексу (2011 -2012роки).

Крім того, податковий агент повинен повідомити про нараховану та виплачену суму у вигляді заробітної плати, доходу фізичним особам у встановленому порядку податковому органу за формою № 1 -ДФ.

Також в судовому засіданні з'ясовано, що в цілому по підприємницькій діяльності позивача податок з доходів фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб), визначений відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-1V від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями та Податкового кодексу України від, 02.12.2010 року №2755-У1 із змінами та доповненнями за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. склав 6399,51грн., фактично перераховано позивачем до бюджету за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. податку по термінах сплати, що настали, 2677,00грн. (к-т с-до 3722,51грн. за вересень 2011 року - грудень 2012року станом на 22.02.2013 року до бюджету позивачем не перераховано) (див. реєстр), чим порушено пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп. «а» п.176.2 ст.176, 168.1.1 та 168.1.2 статті 168 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями.

Сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб не була відображена в деклараціях з податку на доходи фізичних осіб за січень-березень 2011року, відповідно не було проведено нарахування по картках особових рахунків платника і штрафної санкції за несвоєчасне перерахування даного податку до бюджету.

Пеня, згідно 129.1.3 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_3 самостійно не нараховувалась.

Дійсності також відповідає і встановлене відповідачем порушення вимог пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, пп.14.1.1 80 п.14.1 ст. 14, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, пп. «а» п.176.2 ст.176, 168.1.1 та 168.1.2 статті 168 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в частині несвоєчасного перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб в сумі 2677,00грн. за січень 2010 року-вересень 2011 року фактично перераховано відповідно у березні, липні, жовтні 2011 року та листопаді 2012року.

Також підтверджується порушення позивачем ч.2 ст.9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.1994 року із змінами та доповненнями, "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.03 р. № 960/8281 із змінами та доповненнями, п.119.2 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року №46/18784 із змінами та доповненнями, а саме: встановлено подання податкових розрахунків по формі 1-ДФ до ДПІ за І-ІУкв.2010р., І-ІУкв.2011р., I-ІУкв.2012р. із перекрученими даними - до податкових розрахунків включено сплату податку на рівні утримання, що не відповідає дійсності; а також не включено нарахування та виплати доходів ФОП за придбані у них ТМЦ.

Враховуючи викладене, зазначене вище по тексту податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не належить до скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 06.03.2013р., яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 680грн. за порушення законодавства про патентування за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО, то судом встановлено, що вказане рішення відповідача є правомірним та повністю узгоджується з нормами чинного законодавства (а. с. 27).

Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується із винесеним рішенням тільки з тих підстав, що у вказаному рішенні прописом зазначено 1грн., а в цифровому значенні вказано 680грн., та те, що податковим законодавством передбачена зовсім інша сума штрафних санкцій, ніж зазначена відповідачем.

Так, в судовому засіданні з'ясовано, що вказана 1грн. в податковому повідомленні-рішенні, зазначена прописом, є технічною помилкою електронної бази. Про те, що фактична сума штрафних санкцій відповідає сумі в 680грн. підтверджується розрахунком податкового зобов'язання, який є невід'ємною частиною винесених податкових повідомлень-рішень, наданим як самим позивачем до позовної заяви (а.с.24), так і відповідачем до письмових заперечень (а. с. 113).

Крім того, представник позивача в судовому засіданні не заперечував встановленого відповідачем факту незабезпечення позивачем зберігання книг обліку розрахункових операцій після їх закінчення, неподання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років.

Для перевірки не представлено книгу обліку розрахункових операцій №1718000601 р/1 від 09.12.2009року, яка використовувалась в буфеті «Зустріч», чим порушено п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями.

Платником не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років, а саме: для перевірки не представлено контрольні стрічки до РРО, який використовувався в буфеті «Зустріч», чим порушено п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями.

Зазначене також підтверджується описом документів, складеним власноручно позивачем, наданих в ході проведення перевірки (а. с. 112).

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: - забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; (п.6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями.)

- подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.(п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями.)

- друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.(п. 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями).

Таким чином, в судовому засіданні з'ясовано, що позивачем в даному випадку допущено декілька порушень податкового та іншого законодавства.

Відповідно до п.5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами та доповненнями, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Із викладеного вбачається, що сума штрафу буде складати 170грн.

Пунктом 121.1. ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Тобто, до позивача застосовано дві штрафні санкції за різні види порушень, таким чином сума штрафних санкцій повністю відповідає сумі, визначеній у податковому повідомленні-рішенні - 680грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000121700 від 06.03.2013р., яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 993,25грн. (а. с. 28).

В своїй позовній заяві позивач посилається як на підставу для скасування вказаного повідомлення-рішення помилку у підрахунках валових доходів. При цьому стверджує, що якщо норми закону є неоднозначними, то рішення повинно прийматись на користь платника податків. Інших обґрунтувань та мотивів суду не навів, доказів на підтвердження правомірності формування валових доходів та валових витрат суду не надавав, при цьому представник позивача в судому засіданні не заперечував проти того, що позивачем дійсно допущено помилку при підрахунках валових доходів.

Так, валові доходи від реалізації при перевірці визначена на підставі даних центральної бази державного реєстру фізичних осіб, КОРО, 2-звітів та звірена з даними Книги обліку доходів і витрат № 623/2 від 28.02.2007р. (п.2.2.1 акту перевірки та дані виторгу п.2.10 на стор.30 акту перевірки).

Валові витрати при перевірці визначено на підставі даних книги обліку доходів і витрат

№623/2 від 28.02.2007р. та наданих первинних документів, що посвідчують факт понесення відповідних витрат(п.2.2.2 акту перевірки).

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжність на загальну суму валового доходу +21818,47грн., яка виникла в результаті помилки у підрахунках валових доходів за звітний період (пояснення ФОП ОСОБА_3 вх.№210/15 від 18.02.2013року додаються матеріалів справи) та в тому числі платником ОСОБА_3 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. не включено до валового доходу суму розбіжностей готівкових коштів в касі 196,00грн. за результатами проведеної оперативної перевірки 15.09.2010р. (п.2.2.1 акту перевірки).

Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених у декларації про доходи за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки розбіжностей не виявлено (п.2.2.2 акту перевірки).

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в порушення ст.13, абз. «б» п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92р. (із змінами і доповненнями), абз.6 п.6 ст. 128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями, абз. «а» п.19.1 ст.19, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІУ із змінами та доповненнями встановлено заниження суми оподаткованого доходу на 21818,47грн. (28918,47грн.-7100,00грн.) та донараховано податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктом підприємницької діяльності, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010року в сумі 993,25грн. (28918,47грн* 15%-3344,52грн.) (із врахуванням сплати торгового патенту за 2010 рік в сумі 3344,52грн.). Тому за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010року в сумі 993,25грн.

Перевіркою в порушення ст.13, абз. «б» п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92р. (із змінами і доповненнями), абз. «а» п.19.1 ст.19, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІУ із змінами та доповненнями, абз.6 п.6 ст. 128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями, внаслідок неналежного ведення Книги обліку доходів та витрат № 623/2 від 28.02.2007р. за період з 01.01.2010року по 31.10.2010року перевіркою встановлено включення в Декларацію про одержані доходи за період з 01.01.2010року по 31.12.2010року перекручених даних - встановлено заниження суми оподаткованого доходу на 21818,47грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктом підприємницької діяльності, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010року в сумі 993,25грн.

Зазначені висновки позивачем в судовому засіданні не спростовані, а тому на думку суду, відповідачем повністю доведені вище вказані порушення, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В силу вимог ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд здійснив розгляд даної справи за наявними в матеріалах справи доказами та прийшов до висновку, що відповідачем частково доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000131700 від 06 березня 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб визнати протиправним та скасувати в частині на суму 960,07 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 9,60 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.