Рішення № 31551618, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 5023/6007/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю " Будсім", м.Харків про про стягнення 24469,62 гривень за участю представників:

позивача - Григор'єва М.Г. (довіреність №б/н від 01 жовтня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2012 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 24469,62 гривень, у тому числі, 23158,49 гривень суми основного боргу, 1073,29 гривень суми нарахованої пені, 214,68 гривень суми 3% річних, 23,16 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №155/08/10/П-00000521, укладеного між сторонами 01 вересня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати по сплаті судового збору на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду (суддя Сальнікова Г.І.). Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 січня 2013 року провадження у даній справі було припинено (суддя Сальнікова Г.І.), на підставі п.п.1,5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відповідним клопотанням Відповідача про передачу справи за підсудністю до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року ухвалу господарського суду Харківської області від 09 січня 2013 року по справі №5023/6007/12 було скасовано та направлено відповідну справу на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.

11 лютого 2013 року, відповідно до автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, справу №5023/6007/12 було передано для подальшого розгляду судді Аріт К.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року було прийнято вищевказану справу до провадження та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 26 березня 2013 року, у зв'язку із відповідним клопотанням Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 березня 2013 року розгляд справи було зупинено, у зв'язку із надходженням до суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року по даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 квітня 2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" було залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року по даній справі залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2013 року було поновлено розгляд даної справи та призначено судове засідання на 27 травня 2013 року.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 27 травня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 13 травня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне

01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсім" (Відповідачем) було укладено договір поставки №155/08/10/П-00000521. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, постачальник (Позивач) зобов'язувався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця (Відповідача) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар.

Кількість і аасортімент кожної партії товару, що поставляється, вказується в накладній, яка є частиною цього договору (п.1.3 договору).

На виконання вищевказаного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар, загальною вартістю 122668,79 гривень. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін наступними видатковими накладними:

- в/н №П-00009822 від 03 вересня 2010 року;

- в/н №П-00009823 від 03 вересня 2010 року;

- в/н №П-00010977 від 29 вересня 2010 року;

- в/н №П-00010978 від 29 вересня 2010 року;

- в/н №П-00011739 від 18 жовтня 2010 року;

- в/н №П-00011741 від 18 жовтня 2010 року;

- в/н №П-00014006 від 02 грудня 2010 року;

- в/н №П-00014007 від 02 грудня 2010 року;

- в/н №П-00014912 від 21 грудня 2010 року;

- в/н №П-00014913 від 21 грудня 2010 року;

- в/н №П-00015242 від 27 грудня 2010 року;

- в/н №П-00001729 від 11 лютого 2011 року;

- в/н №П-00001731 від 11 лютого 2011 року;

- в/н №П-00004373 від 08 квітня 2011 року;

- в/н №П-00004374 від 08 квітня 2011 року;

- в/н №П-00005451 від 05 травня 2011 року;

- в/н №П-00005456 від 05 травня 2011 року;

- в/н №П-00007299 від 11 червня 2011 року;

- в/н №П-00007300 від 11 червня 2011 року;

- в/н №П-00009873 від 12 серпня 2011 року;

- в/н №П-00009874 від 12 серпня 2011 року;

- в/н №П-00011253 від 12 вересня 2011 року;

- в/н №П-00011254 від 12 вересня 2011 року;

- в/н №П-00011632 від 21 вересня 2011 року;

- в/н №П-00011633 від 21 вересня 2011 року;

- в/н №П-00013150 від 25 жовтня 2011 року;

- в/н №П-00013151 від 25 жовтня 2011 року;

- в/н №П-00014640 від 30 листопада 2011 року;

- в/н №П-00014641 від 30 листопада 2011 року;

- в/н №П-00015918 від 29 грудня 2011 року;

- в/н №П-00015920 від 29 вереня 2011 року;

- в/н №П-00005612 від 08 червня 2012 року;

- в/н №П-00005613 від 08 червня 2012 року.

Відповідно до п.5.4 спірного договору, покупець проводить оплату на умовах відтермінування платежу 90 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 99510,30 гривень, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 23158,49 гривень.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 23158,49 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 23158,49 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1073,29 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.2 спірного договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним, оскільки стягненню з Відповідача підлягає 1070,36 гривень, в іншій частині нарахованої пені слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 23,16 гривень суми інфляційних втрат та 214,68 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є невірними, оскільки стягненню з Відповідача підлягає 0,02 гривень суми інфляційних втрат та 214,07 гривень суми 3% річних, в іншій частині нарахованих санкцій слід відмовити.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (61052, м.Харків, вул.Мала Панасівська, буд.1, код ЄДРПОУ 34757314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (61001, м.Харків, вул.Юр'ївська, буд.17, кв.5, код ЄДРПОУ 32674184) 23158,49 гривень основної заборгованості, 1070,36 гривень пені, 0,02 гривень суми інфляційних втрат, 214,07 гривень суми 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 01 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №5023/6007/12