Постанова № 31550713, 28.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1309/13-a

"28" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Осташа А.В., при секретарі судового засідання Яницькій О.Р..

за участю:

представника позивача: Гуменюка В.І.;

представника відповідача: Мельник Г.С..;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан»

до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2009 року №0000031600/0, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» (надалі по тексту - ТОВ «Біо-Лан» або позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту - Кременецька МДПІ або відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення від 12 лютого 2009 року №0000031600/0 та зобов'язання визнати податкову звітність ТОВ «Біо-Лан» по податку на додану вартість за грудень місяць 2008 року та здійснити комп'ютерну обробку податкової звітності ТОВ «Біо-Лан» по податку на додану вартість за грудень місяць 2008 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Біо-Лан».

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ «Біо-Лан» оскаржило їх в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року касаційну скаргу було задоволено частково та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судом у відповідності до ст.55 КАС України було допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме правонаступником Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції стала Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області державної податкової служби.

Враховуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року, суд при новому розгляді справи досліджує ті обставини, які не були з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції при першому розгляді справи.

Під час нового розгляду справи представник позивача пояснив, що підтримує позовні вимоги повністю з мотивів викладених в адміністративному позові.

Зазначив, що перехід на спеціальний режим оподаткування не передбачає обов'язку платника податку переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та подавати до податкового органу скорочену податкову декларацію з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника, оскільки обов'язковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, на думку позивача, законодавчими актами не передбачений, так як це пільга для платника податку, а не обов'язок.

Представник позивача вважає, що дії відповідача свідчать про втручання податкового органу в господарську діяльність позивача. Крім того, вказує також і про те, що податковий орган односторонньо, без надсилання рішення про невизнання податкової звітності не здійснив комп'ютерної обробки податкової звітності та не зарахував показники зазначені в поданих податкових деклараціях, оскільки відмітка на декларації за серпень 2008 року містить штамп «Отримано», що відповідно до чинного законодавства України, яке регулює дані відносини означає, що до податкової звітності немає жодних зауважень і така податкова звітність повинна реєструватись податковим органом і вважається прийнятою.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, підтримала позицію викладену в письмовому запереченні на адміністративний позов та додатково наголосила на тому, що оскільки позивач підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», то повинен був у січні 2009 року подавати до податкового органу загальну та спеціальну (скорочену) декларації по податку на додану вартість за грудень 2008 року.

Крім пояснень представників сторін судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної Кременецькою МДПІ невиїзної документальної перевірки складено Акт № 065/15-02/34566828 від 02.02.2009 року в якому встановлено, що позивач у порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4 постанови № 271 від 26.02.1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» не подав податкову декларацію по ПДВ за грудень 2008 року та податкову декларацію по ПДВ за грудень 2008 року (скорочену).

На підставі акту перевірки 12 лютого 2009 року податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000031600/0 за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством.

Досліджуючи правомірність прийнятого рішення та виконуючи вимоги ухвали ВАСУ, суд встановив наступні факти:

Згідно свідоцтва платника податку серії НБ №287655 від 24.02.2008 року ТзОВ «Біо- Лан» зареєстроване платником податку на додану вартість з присвоєнням податкового номера 345668219095.

З 01.01.2008 року ТзОВ «БІО-ЛАН» зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку (даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні), виходячи з того, що обсяг реалізації сільськогосподарської продукції за 2007 рік по підприємству становить 86,5 %. Відтак, набуття ним статусу сільськогосподарського товаровиробника є однією з передумов для обрання ним спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановленого законодавцем для сільськогосподарських підприємств.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 пункту 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року під N 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону N 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Зі змісту зазначеного випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган на підставі системного аналізу вказаних вище норм законодавства, прийшов до вірного висновку про те, що оскільки позивач підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», то повинен був у січні 2009 року подавати до податкового органу загальну та спеціальну (скорочену) декларації по податку на додану вартість за грудень 2008 року, тобто за період на який розповсюджувалась дія вищенаведеної норми.

Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача щодо подання загальної декларації до податкового органу за грудень 2008 року та її прийняття податковим органом з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.01.2009 року подав до податкового органу загальну декларацію по ПДВ за грудень 2008 року про що свідчить відмітка податкового органу на цій декларації. Ця декларація мала необхідні реквізити, підписана посадовими особами підприємства і скріплена печаткою, що відповідає вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181.

З декларації також вбачається, що відмітка зроблена на декларації містить штамп отримано», що відповідно до наказу ДПА України № 827 від 31.12.2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» означає, що до податкової звітності немає зауважень.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає частковому скасуванню в розмірі 170 грн., оскільки в процесі апеляційного розгляду встановлено, що позивач своєчасно подав до податкового органу загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, а відтак, застосування до нього штрафних санкцій в цій частині є протиправним.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції визнати податкову звітність ТОВ «Біо-Лан» по податку на додану вартість за грудень 2008 року та здійснити її комп'ютерну обробку, то суд вважає їх безпідставними, оскільки в процесі апеляційного розгляду встановлено, що 19 січня 2009 року позивач подав до Кременецької МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року в електронному вигляді, яка прийнята як належна та відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року здійснена комп'ютерна обробка такої звітності. Сума податку на додану вартість, що була включена до складу податкового кредиту в декларації за грудень 2008 року, з наростаючим підсумком та з врахуванням різниць між сумами податкових зобов'язань та податкових кредитів з ПДВ поточних звітних періодів (серпень - грудень 2008 року), перенесена до наступних податкових періодів та в кінцевому результаті включена в декларацію з ПДВ за січень 2009 року. Відтак, підстав зобов'язувати відповідача здійснити комп'ютерну обробку декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року після прийняття та здійснення комп'ютерної обробки декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року колегія суд не вбачає.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати у справі відсутні.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції від 12 лютого 209 року №0000031600/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 170 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 1 червня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.