Постанова № 31550171, 27.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Справа № 803/1028/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представника позивача Канівського В.К.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СклоБудСервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СклоБудСервіс» (далі - ПП «СклоБудСервіс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СклоБудСервіс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Соло-25» за період 2012 року Луцькою ОДПІ на підставі Акту перевірки від 06.02.2013 року №966/22-5/35594107 винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000022204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9916,25 грн., та №0000032204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10420,50 грн. Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті за результатами перевірки, про те, що фінансово-господарські операції між ПП «СклоБудСервіс» та ТзОВ «Соло-25» не спричинили настання реальних правових наслідків. Зазначає, що дані висновки були зроблені, посилаючись на Акт №572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року ДПІ в Шевченківському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Соло-25» та вважає, що збільшення суми грошових зобов'язань є безпідставним, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що дані господарські операції мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, які були надані відповідачу під час проведення позапланової виїзної перевірки, в ході якої також було пред'явлено отриманий від ТзОВ «Соло-25» товар. Вказує на те, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем дане товариство мало свідоцтво про державну реєстрацію, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, його державну реєстрацію не було припинено, а тому ПП «СклоБудСервіс» не знало і не могло знати, що товариство вчиняє дії, які суперечать інтересам держави і суспільства. Крім того, зазначає, що відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, в тому числі на його контрагентів.

З огляду на наведене, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, у ньому викладених, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнав, мотивуючи наступним.

Зазначає, що податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, оскільки в ході проведення перевірки ПП «СклоБудСервіс» не доведено реальність та фактичність господарської операції між позивачем та контрагентом - ТзОВ «Соло-25» по поставці товару - шина верхня в кількості 19 штук. Під час перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, документів складського обліку товару, доручення на отримання товару, що унеможливлює встановити момент фактичного виконання договору. Разом з тим, зазначає, що перевіркою ТзОВ «Соло-25», проведеною ДПІ в Шевченківському районі міста Києва, встановлено ознаки фіктивності товариства. Дані висновки залишені в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду.

З огляду на наведене, вважає, що підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204 немає. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ПП «СклоБудСервіс» 03.12.2007 року зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом серії А01 №152163. З довідки АА №859373 з Єдиного держаного реєстру підприємства та організацій України слідує, що основним видом економічної діяльності підприємства серед інших є малярні роботи та скління. Позивач є платником ПДВ, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №355941003185 від 05.02.2008 року, наявною в матеріалах справи.

Судом встановлено, що в період з 24.01.2013 року по 31.01.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СклоБудСервіс». За результатами даної перевірки 06.02.2013 року відповідачем складено акт №996/22.5/35594107 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СклоБудСервіс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Соло-25» за період 2012 року».

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, фінансово-господарські операції між ТзОВ «Соло-25» та ПП «СклоБудСервіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Також встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень 2012 року на загальну суму 7933,00 грн.

Встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України - позивачем занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 8330,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000022204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9960,25 грн., з них: за основним платежем - 7933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1983,25 грн. та №0000032204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10412,50 грн., з них: 8330,00 грн. - основного платежу, 2082,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Штрафні (фінансові) санкції нараховані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки, вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження відповідного податкового зобов'язання за квітень 2012 року в сумі 7933,00 грн., про завищення суми витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 39665,00 грн., заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в сумі 8330,00 грн., а також, що фінансово-господарські операції між ТзОВ «Соло-25» та ПП «СклобудСервіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону базуються на тому, що позивачем для перевірки не були надані: договір купівлі-продажу, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, документи складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікати відповідності на придбаний товар. Також з урахуванням висновків Акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Соло-25» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами якими сформовано податковий кредит за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року», податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Соло-25» та безпідставність включення позивачем до складу валових витрат з даної операції та неправомірність формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками Луцької ОДПІ виходячи з наступного.

Судом встановлено, що по операції з придбання товарів ПП «СклоБудСервіс» у ТзОВ «Соло-25» придбано товар - шина верхня в кількості 19 штук на загальну суму 47600,00 грн., в тому числі ПДВ - 7933,34 грн.

Факт виконання даної фінансово-господарської операції позивач підтверджує рахунком-фактурою №СФ-0000257 від 28.04.2012 року, видатковою накладною №РН-0000257 від 30.04.2012 року, податковою накладною №247 від 28.04.2012 року. Оплату за даний товар позивач здійснив у безготівковій формі згідно платіжного доручення №289 від 28.04.2012 року.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарську операцію позивача з ТзОВ ТзОВ «Соло-25» (податкова накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура, платіжне доручення) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Разом з тим, згідно із статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, суд вважає, що податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із досліджених в судовому засіданні первинних документів по господарських операціях позивача із контрагентом ТзОВ «Соло-25» вбачається, що останні повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.

Разом з тим, з акту перевірки слідує, що в основу висновків податкового органу про відсутність господарської операції між ПП «СклоБудСервіс» та його контрагентом - ТзОВ «Соло-25», покладено те, що позивачем для перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, договір купівлі-продажу, акти прийому - передачі, документи складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікати відповідності на придбаний товар.

Суд вважає такі доводи податкового органу безпідставними з огляду на наступне.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що договір між позивачем ПП «СклоБудСервіс» та ТзОВ «Соло-25» в письмовій формі не укладався, придбання товару здійснювалась за усною домовленістю сторін. Суд зазначає, що цивільними законодавством не встановлено вимоги щодо обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу товару, який придбавався позивачем у ТзОВ «Соло-25».

Суд також враховує, що згідно пояснень представника позивача, транспортування товару здійснювалось ТзОВ «Соло-25» на адресу позивача попутнім транспортом, при цьому товарно-транспортні накладні не видавались, товар не відпускався покупцю із складу продавця, а був отриманий директором ПП «СклоБудСервіс» після поставки безпосередньо на підприємстві, в зв'язку з чим, потреби у оформлені довіреності для отримання даного товару у позивача не було.

Разом з тим, із акту перевірки вбачається, що посадовій особі, яка проводила перевірку ПП «СклоБудСервіс» було пред'явлено для огляду придбані шини.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що товарно-транспортні накладні повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

Разом з тим, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Соло-25», актів прийому-передачі товару доручення на отримання товару, документів складського обліку та сертифікатів відповідності на нього не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення витрат на придбання товару до складу валових витрат за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, які є підставою для формування даних податкового обліку відповідно до податкового законодавства.

Також судом не враховується як доказ безтоварності операції з придбання товару Акт ДПІ в Шевченківському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Соло-25» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період 01.11.2011 року по 30.04.2012 року» №572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року, яким, на думку відповідача, встановлено порушення цивільного та податкового законодавства та ознаки фіктивності ТзОВ «Соло-25». Крім цього, судом не беруться до уваги також і твердження представника відповідача про те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року дані висновки залишено в силі з огляду на таке.

Із дослідженого судом Акту перевірки ТзОВ «Соло-25» слідує, що дані висновки податковим органом зроблені на основі даних електронних баз даних Державної податкової служби України, при цьому перевірка фактично не проводилась, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку податковим органом не досліджувались.

Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року дії податкового органу по проведенню перевірки ТзОВ «Соло-25», оформленої Актом №572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року, визнано протиправними. Як слідує із даного судового рішення, підставою для визнання протиправними дій стали порушення податковим органом процедури та порядку проведення перевірки. Однак, господарські операції ТзОВ «Соло-25» із контрагентами-покупцями судом не досліджувались. Разом з тим, даною постановою висновки акту перевірки щодо наявності ознак фіктивності підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ «Соло-25» залишено в силі лише з тих підстав, що висновки органу Державної податкової служби, викладені а акті перевірки не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно правових відносин, а є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.

Суд також зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений ПК України.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010 року.

Так, пунктами 3, 4 даного Порядку визначено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Отже, зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, суд вважає, що не може бути належним та допустимим доказом у даній справі наданий представником відповідача вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2013 року у кримінальній справі за обвинуваченням директора ТзОВ «Соло-25» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме - здійснення фіктивного підприємництва, оскільки відповідачем суду не надано доказів набрання даним вироком суду законної сили.

Разом з тим, із даного судового рішення вбачається, що ОСОБА_3, придбавши підприємство ТзОВ «Соло-25», не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, заподіяв державі матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до бюджету України податку на додану вартість по взаємовідносинах ТзОВ «ГРОСС» за грудень 2011 року на суму 81000,00 грн. Із змісту даного рішення слідує, що взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Соло-25» при розгляді даної справи не досліджувались.

При прийнятті даної постанови суд також враховує, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій у квітні 2012 року контрагент позивача - ТзОВ «Соло-25» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними в акті перевірки № 572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем частини 1 статті 203, статтей 215, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про те, що фінансово-господарські операції між ТзОВ «Соло-25» та ПП «СклоБудСервіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19-1 ПК України визнання правочинів нікчемними не відноситься до функцій органів державної податкової служби. Також статтею 20 ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПП «СклоБудСервіс» правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість та віднесені до складу валових витрат витрати по фінансово-господарській операції із ТзОВ «СклоБудСервіс». З огляду на це, висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток суд вважає безпідставними.

Щодо застосування Луцькою ОДПІ штрафної санкції суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 7933,00 грн. та податку на прибуток у сумі 8330,00 грн. застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000022204 та №0000032204 від 19.02.2013 року, з огляду на що їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 203,37 грн., сплачений згідно квитанції №1541.178.4 від 17.04.2013 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000022204 та №0000032204 від 19.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СклоБудСервіс» 203 (двісті три) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 31 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський