Рішення № 31549614, 30.05.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/308/13 Справа № 734/774/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому зазначає, що 28 грудня 2011 року вона їхала на велосипеді до своїх батьків на АДРЕСА_1. Закінчуючи проїзд через міст річки Остер в смт. Козелець, почула звук автомобільних гальм та відчула сильний удар у заднє колесо велосипеда. В результаті удару вона впала на дорогу та короткочасно втратила свідомість. Коли прийшла до свідомості, відчула сильні болі у спині, нозі та правій сідниці, голові. Одежа на ній була зіпсована (розірвана куртка та брюки). Велосипед «Адріс», який коштує 1000 гривень, також був непридатний до експлуатації. Позивачу ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди було нанесено ушкодження середнього ступеня тяжкості. Сорок днів їй не можна було підійматись. Лікувалась вона в лікарні, далі амбулаторно вдома. Відповідач ОСОБА_2 перші 40 днів купував ліки, а потім не допомагав. Відповідач згодом пропонував 5 тис. гривень, з подальшим написанням заяви позивачкою про те, що вона до нього претензій не має. Позивачка продовжувала лікування, тому відмовилась від написання вищезазначеної заяви. Було витрачено 2583 гривень на ліки згідно чеків, пошкоджено велосипед, який коштує 1000 гривень. Тобто, загальна сума матеріальних збитків, яка була заподіяна позивачці становить 25 999,00 грн. (за пошкоджений велосипед «Адріс» - 1000 грн., ліки на суму 2583 грн., глюкометр, так як із-за нервового стресу у неї піднявся цукор, - 320 грн., тест-смужки 25 шт. - 96 грн.; банківський кредит, який сім'я позивача взяла на те, щоб лікуватись та на життя, в розмірі 7000 грн., упущений сімейний бюджет, який складався із зарплати чоловіка позивача за 5 місяців - 15000 грн.). Розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в 100 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлений нею позов та просила його задовольнити повністю. Крім того, позивач за її згодою була допитана в якості свідка та надала суду показання, що дійсно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було заподіяно матеріальну шкоду, оскільки довелося витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, наразі варто пройти санаторно-курортне лікування, проте коштів на це в позивача немає. До цієї пригоди вона, перебуваючи на пенсії, також додатково могла заробляти кошти, проте таку можливість втратила в грудні 2011 року, так як до березня 2012 року вона взагалі не могла ходити, за нею постійно доглядав чоловік, а зараз їй важко пересуватися і вона повинна постійно користуватися послугами таксі, оскільки вартість пошкодженого велосипеда їй наразі так і не відшкодовано. Крім того, її чоловік також працював і мав заробіток, проте від роботи довелося відмовитися, щоб він мав змогу доглядати за ОСОБА_1, а також за їхнім сином, який є інвалідом і потребує стороннього догляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_3 подав суду клопотання щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, в тому числі понесені позивачем витрати на правову допомогу, які вона сплатила адвокату ОСОБА_4 під час розгляду кримінальної справи, та адвокату ОСОБА_3 під час розгляду цього позову.

Відповідач ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він позивачу купував ліки (на підтвердження чого надав суду відповідні чеки), відшкодував кошти за пошкоджений одяг (400,00 грн.), сплатив певну суму як відшкодування по догляду за потерпілою (800,00 грн.), пропонував позивачу придбати велосипед, проте вона відмовилась, пропонував їй ще кошти, проте вона також відмовилася. Крім того, відповідач просив також врахувати той факт, що він є пенсіонером, інвалідом, в нього хвора дружина, в якої стався інсульт.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі - ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія») в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що витрати на лікування, які понесла позивач мають такий спектр дії, який не дозволяє дійти висновку, що вона ці ліки використовувала саме через те, що з нею сталася дорожньо-транспортна пригода; витрати, понесені позивачем як благодійні внески, не належать до витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок страхової компанії; витрати на правову допомогу не підтверджені належним чином; а відшкодування вартості пошкодженого майна повинно вираховуватися з урахуванням коефіцієнту зношеності, проте сам велосипед для оцінки наданий не був.

В судовому засіданні в якості свідка також було допитано ОСОБА_6, який є чоловіком позивача, і дав суду показання, що дійсно ОСОБА_1 тривалий час потребувала сторонньої допомоги, яку він їй і надавав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», свідка ОСОБА_6, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року, який набрав законної сили 26 лютого 2013 року в частині визнання особи винною та кваліфікації вчиненого нею злочину (вирок скасований лише в частині цивільного позову), ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки водій ОСОБА_2 28 грудня 2011 року здійснив зіткнення із велосипедом «Ардіс» під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; комплексного перелому тіла Л І (перелом поперекового хребця), синця та садна на правій сідниці (а.с 17-18).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_1, є доведеним.

Судом встановлено, що правовідносин, які виникли між сторонами, регулюються:

ст. 22 ЦК України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

ст. 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

ст. 1166 ЦК України, відповідно до змісту якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

ст. 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;

ст. 1187 ЦК України, відповідно до вимог якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку;

ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників;

п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено правило, згідно якого при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи;

ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено обов'язки страховика: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що внаслідок саме злочинних дій відповідача позивачу була заподіяна майнова та моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у відповідності до вимог діючого законодавства.

Щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до полісу № АА/6701043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 в період, до якого належить страховий випадок, була застрахована ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія».

Враховуючи викладений факт, з ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 належить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 357,16 грн. (понесені позивачем та документально підтверджені витрати на лікування (а.с. 4-6) та 1 000,00 грн. (вартість велосипеда на час розгляду справи).

В той же час суд дійшов висновку, що системний аналіз Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави стверджувати, що додаткові понесені позивачем витрати як то внесення благодійної допомоги за рентген, КТ головного мозку тощо, не підлягають відшкодуванню за рахунок страхової компанії. Проте з урахуванням того, що такі витрати понесені позивачем саме з огляду на настання дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов переконання, що такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 223,70 грн. (150,00 грн. - КТ головного мозку, 1,00 грн. - касове обслуговування до квитанції на суму 150,00 грн., проїзд - 23,06 грн. (а.с. 4); 30,00 грн. - благодійний внесок за здійснення флюорографії, 19,64 грн. - проїзд (а.с. 5).

Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з взяттям кредиту та його поверненням, та стосовно відшкодування упущеного сімейного бюджету, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано в обґрунтування своїх позовних вимог належних та допустимих доказів, що її чоловік до грудня 2011 року працював і отримував дохід саме в розмірі 3 000,00 грн., а також не підтверджено ціль, на яку брався кредит позивачем та її чоловіком в розмірі 7 000,00 грн., суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині. Крім того, на користь позивача вже вирішено судом стягнути витрати на лікування, тому стягнення і ще раз коштів за кредит, які також пішли на лікування, мало б наслідком подвійне стягнення.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень понесла душевні страждання, злочин викликав у неї негативні емоції, було порушено її звичайний спосіб життя, для відновлення якого знадобились додаткові матеріальні і душевні зусилля, що призвело до вимушених змін в її житті.

Проте суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. дещо завищеними і, визначаючи розмір моральної шкоди, враховує вимоги розумності, справедливості та виваженості, бере до уваги обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань позивача, і визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 11 250,00 грн., що не буде надмірним в українському суспільстві, і яка в розмірі 2 550,00 грн. підлягає стягненню з ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», а 9 000,00 грн. з відповідача ОСОБА_2.

Вирішити питання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн., понесених позивачем на оплату послуг адвоката ОСОБА_4 під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та ОСОБА_3 суд не може, оскільки на підтвердження оплати послуг ОСОБА_4 було надано лише розрахунок суми гонорару (а.с. 48) та договір про надання правової допомоги від 5 жовтня 2012 року (а.с. 49). В розрахунку суми гонорару вказано, що кошти в сумі 2 500,00 грн. ОСОБА_1 оплатила, а ОСОБА_4 отримав.

7 травня 2013 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги. Суду надано два акти здачі-приймання наданих послуг та їх оплати, в яких відображена інформація, що позивач оплатила кошти ОСОБА_3 в розмірі 1 200,00 грн. (з яких по 300,00 грн. за участь в кожному судовому засіданні (три засідання) та 300,00 грн. за проїзд тричі адвокатом до смт Козелець) (а.с. 153, 156).

Проте суду не надано жодного належного та допустимого доказу оплати послуг адвокатів, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ). Надані позивачем розрахунки та акти суд не може сприймати як належні докази оплати послуг адвокатів.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні витрати в розмірі 223 (двісті двадцять три) гривні 70 коп. (додаткові витрати).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства ««Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 16 коп. (витрати на лікування), 1 000 (тисяча) гривень 00 коп. (вартість велосипеда), та моральної шкоди в розмірі 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду Бузунко О.А.