Рішення № 31546501, 14.05.2013, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 435/12430/12

2/214/879/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Ткаченко К.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, треті особи - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - громадянин Швейцарії ОСОБА_4 - звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 червня 1997 року він уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_5. В період шлюбу він разом з відповідачем ОСОБА_5 за спільні кошти збудували будинок АДРЕСА_1, на відведеній земельній ділянці площею 0,1337 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Спірний житловий будинок було зареєстровано згідно чинного законодавства та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я відповідача ОСОБА_5

У вересні 2008 року шлюбні стосунки між ним та відповідачем ОСОБА_5 припинились, а в квітні 2009 року він дізнався, що відповідач ОСОБА_5 без його згоди продала спірний будинок відповідачу ОСОБА_6, уклавши з нею 12 жовтня 2007 року договір купівлі-продажу цього будинку. Просить постановити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу спірного будинку від 12 жовтня 2007 року недійсним.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 пред'явлених до неї позовних вимог не визнав, судові пояснив, що спірний будинок є особистою власністю ОСОБА_5 у відповідності до укладеного між нею та позивачем контракті про окремий майновий стан подружжя.

Відповідач ОСОБА_6 та приватний нотаріус, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явились.

Представник Банку просив суд у задоволенні позову відмовити, позаяк будинок знаходиться в іпотеці.

Вислухавши пояснення зазначених осіб, вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається із рішення Вищого спеціалізованого суду України від 31 жовтня 2012 року (т.2, а.с.217-219), 27 червня 1997 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено шлюб, зареєстрований в м. Монтей (Швейцарська Конфедерація).

Під час перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_5 придбала на своє ім'я земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1337 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим Виконкомом Криворізької міської ради на підставі рішення №829 від 10 квітня 2001 року та зареєстрованим у книзі записів державних актів на право власності на землю №14719, на якій ОСОБА_4 і ОСОБА_9 побудували спірний будинок загальною площею 304, 5 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння, виданим на ім'я відповідача ОСОБА_5 на підставі рішення №305 від 17 серпня 2005 року Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради м. Кривого Рогу.

Відповідач ОСОБА_5 продала спірний будинок разом із зазначеною земельною ділянкою відповідачу ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року.

Надалі відповідач ОСОБА_6 передала спірний будинок ВАТ «Державний ощадний банк України» в іпотеку згідно договору від 12 жовтня 2007 року.

Згідно рішення суду Республіки та Кантон Женеви від 09 вересня 2008 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було розірвано.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено презумпцію, відповідно до якої майно, набуте за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, на кого з них зареєстроване майно.

Отже, право на спірний будинок виникло одночасно як у позивача ОСОБА_4, так і у відповідача ОСОБА_5

Згідно ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст. 65).

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена(ч. 3 ст. 65 СК).

У відповідності до ч. 2 ст. 369 Цивільного Кодексу України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Із ч. 4 ст. 369 Цивільного Кодексу України випливає, що правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Із змісту ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_5, порушуючи право власності ОСОБА_4 на його 1/2 частину спірного будинку, за відсутності його письмової згоди, засвідченої нотаріально, продала спірний будинок, який безперечно є цінним майном, відповідачу ОСОБА_6, а, отже, зазначений правочин виходить за межі дрібного побутового, а відтак позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі і є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України слід стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в загальній сумі 45 грн. 50 коп., по 22 грн. 75 коп. з кожної окремо.

На підставі статей 60, 65 СК України, ст. ст. 215, 369 ЦК України, керуючись ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку НОМЕР_1 разом з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 12 жовтня 2007 року.

Стягнути в рівних частках зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в загальній сумі 45 грн. 50 коп., по 22 грн. 75 коп. з кожної окремо.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Попов.