Вирок № 31546244, 01.06.2013, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

ВИРОК

Справа№1-кп-18/13 678/18/13-к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2013 року Летичівський районний суд

Хмельницької області

у складі головуючої судді Курнос С.О.

при секретарі Іськовій Т.Л.

за участю прокурора Христик Н.П.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Летичів справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеки та жительки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, неодруженої, на утриманні має 2-х малолітніх дітей та є опікуном неповнолітнього брата, з середньою освітою, непрацюючої, несудимої, за ст.ст. 121 ч.1, 296 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012р. бл. 21год. 30хв. на вул. Жовтневій в смт. Меджибіж ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи винятковий цинізм і особливу зухвалість, демонструючи свою зверхність і вседозволеність, підійшовши до ОСОБА_5 і ОСОБА_4, безпричинно стала обвинувачувати у тому, що ніби-то ОСОБА_5 наїхав велосипедом на неї ззаду. При цьому ОСОБА_6 говорила нецензурні слова та ображала ОСОБА_7 і ОСОБА_4 Остання заперечила ці обвинувачення. Слова ОСОБА_4 ще більше розлютили ОСОБА_6 і тому вона, продовжуючи свої хуліганські дії, з особливою зухвалістю, схопивши руками за одяг ОСОБА_4, стягнула її з рами велосипеда і стала ображати нецензурними словами та погрожувати заподіянням тілесних ушкоджень. ОСОБА_5 з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_6, сказав останній відійти, а коли вона відмовилась, відвів її рукою від ОСОБА_4. ОСОБА_6 ще більше розлютилась і наказала ОСОБА_5 і ОСОБА_4 залишатись на місці події, а сама пішла до себе додому та розповіла своїм братам ОСОБА_3 і ОСОБА_8, що ніби-то ОСОБА_5 її безпричинно побив. Введені в оману словами сестри ОСОБА_6 і ОСОБА_9 вийшли з будинку і пішли в напрямку до перехрестя вулиць Чкалова і Жовтневої, щоб з'ясувати обставини конфлікту між ОСОБА_5 і їх сестрою.

В цей час, з метою уникнення подальшого конфлікту, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 йшли додому в с. Ставницю і близько 22год. на перехресті вул. Жовтневої і провул. Некрасова смт. Меджибожа до них підійшли ОСОБА_3 зі своїми братами ОСОБА_8, ОСОБА_10. ОСОБА_6, продовжуючи свої хуліганські дії, підійшла ззаду до ОСОБА_4, та, вхопивши її обома руками за волосся, повалила на землю, після чого навмисно нанесла їй близько 10 ударів ногами по задній поверхні шиї та інших частинах тіла, заподіявши, згідно висновку судово-медичної експертизи №234 від 01.10.2012р., тілесні ушкодження у вигляді: підшкірних крововиливів - задньої поверхні верхньої третини правого плеча, переднє-зовнішньої поверхні правого плеча, зовнішньо-задньої поверхні правого передпліччя, передньої поверхні грудної клітини справа в проекції 1-6 ребер по середнє-ключичній лінії, задньої поверхні середньої третини лівого плеча, бокової поверхні черевної стінки справа з переходом на таз, середньої третини зовнішньої поверхні правого стегна, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також, крововиливів - ділянки правої щоки, під склеру лівого ока, осадження шкіри задньої поверхні шиї справа, скалкового перелому тіла 2-го шийного хребця з підвивихом зуба 2-го шийного хребця, з корінцевим синдромом та порушенням функції шийного відділу хребта, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вищевстановлені дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 296 КК України- хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Винуватість ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

-В судовому засіданні ОСОБА_3 показала суду, що винуватість визнає, ногами і руками наносила удари ОСОБА_4 з метою захисту дітей, бо ОСОБА_4 їх ображала, тяжких наслідків не бажала.

-Потерпіла ОСОБА_11, показала, що 15.08.2013р. бл. 21год. 30хв., коли вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_5, їдучи на велосипеді на перехресті вул. Жовтневої з дорогою, яка веде в с. Ярославка, розминулись із ОСОБА_3 та ОСОБА_12, які йшли з двома маленькими хлопчиками, то згодом почули голос ОСОБА_3, яка просила їх зачекати. Підійшовши до них вона звинуватила їх, що вони здійснили на неї з дітьми наїзд велосипедом, хоча такого не було, при цьому, вона виражалась нецензурною лайкою і стягнула її з рами велосипеда. В свою чергу чоловік легенько рукою відвів ОСОБА_3 від неї. Ще більше розлютившись, ОСОБА_3 наказала їм чекати та, забравши дітей, пішла в сторону свого господарства, але вона з чоловіком пішли в напрямку до дому. Дойшовши до перехрестя провул. Некрасова до них підійшла ОСОБА_3 з братами ОСОБА_3, ОСОБА_8, та, зайшовши ззаду, схопила її обома руками ззаду за волосся, повалила на землю і стала наности удари ногами по різних часинах тіла та шиї. Від одного із ударів в потилицю вона відчула сильну біль і втратила свідомість. Крім ОСОБА_3 їй удари ніхто не наносив

-Свідок ОСОБА_5 дав суду показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_11.

-Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_8 показали суду, що сестра прийшла додому і сказала, що ОСОБА_5 її обідив і щоб вони захистили її. З цією метою вони підійшли до ОСОБА_5 та пару раз вдарили його, а сестра вдарила ОСОБА_4.

-Протоколами очних ставок: між потерпілою ОСОБА_4 і підозрюваною ОСОБА_3; між свідком ОСОБА_5 і підозрюваною ОСОБА_3; між свідком ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_3; між потерпілою ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_3; між потерпілою ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_8.; між свідком ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_8, в яких потерпіла ОСОБА_4 і свідок ОСОБА_5 дають послідовні показання, які узгоджуються з показаннями, даними ними у судовому засіданні (а.с.52-63).

-Висновком СМЕ №234 від 01.10.2012р., згідно якого ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: підшкірних крововиливів - задньої поверхні верхньої третини правого плеча, переднє-зовнішньої поверхні правого плеча, зовнішньо-задньої поверхні правого передпліччя, передньої поверхні грудної клітини справа в проекції 1-6 ребер по середнє-ключичній лінії, задньої поверхні середньої третини лівого плеча, бокової поверхні черевної стінки справа з переходом на таз, середньої третини зовнішньої поверхні правого стегна, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також, крововиливів - ділянки правої щоки, під склеру лівого ока, осадження шкіри задньої поверхні шиї справа, скалкового перелому тіла 2-го шийного хребця з підвивихом зуба 2-го шийного хребця, з корінцевим синдромом та порушенням функції шийного відділу хребта, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння. Не виключено, що зазначені тілесні ушкодження заподіяні в строк і при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи (а.с.94-97).

При призначенні покарання суд враховує, що злочин за ст. 121 ч. 1 КК України є тяжким, а за ст 296ч.1 КК України невеликої тяжкості.

ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем проживання, не працює, мати одиночка, на її утриманні двоє малолітніх дітей, являється опікуном свого меншого брата, попросила пробачення у потерпілої і частково відшкодувала шкоду, у вчиненому щиро кається.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає часткове відшкодування шкоди, щире каяття, наявність у ОСОБА_3 двох малолітніх дітей та опікунство над меншим неповнолітнім братом, яких вона сама виховує і утримує.

Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння суд розцінює як обставину обтяжуючу її покарання.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що міру покарання ОСОБА_13 необхідно визначити у мінімальній межі санкції ст. 121 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі та, з врахуванням обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_3 та її матеріальним становищем, з застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі ст. 296 ч. 1 КК України у виді штрафу, оскільки вона є матір'ю дітей віком до семи років і тому, такі види покарання як арешт і обмеження волі, передбачені у даній статті, до неї не можуть бути застосовані.

На підставі ст. 72 ч. 3 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення волі за сукупністю злочинів складанню не підлягають і виконуються самостійно.

З врахуванням тяжкості злочину по ст. 121 ч. 1 КК України, особи винної і обставин які пом'якшують її покарання та можливість її виправлення без відбування покарання, суд вважає за можливе застосувати до неї ст. 75 КК України з покладенням обов'язків передбачених п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури Летичівського району Христик Н.П. в інтересах держави в особі Хмельницької обласної лікарні на 2325грн., як визнаний ОСОБА_3 і доведений у судовому засіданні, задовольнити повністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди на лікування 1283грн.32коп., як визнані ОСОБА_15 і доведені у судовому засіданні задовольнити повністю і з врахуванням, що остання уже сплатила потерпілій 1000грн., стягнення проводити в сумі 283грн.32коп.; у стягненні 1000грн. на правову допомогу відмовити у зв'язку з відмовою від вказаних вимог потерпілою; вимоги у стягненні 20000грн. -у відшкодування моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану фізичного та психологічного здоров'я, порушенні звичайного ритму життя, втрати роботи хореографа, адаптації до нових умов проживання, стресовому стані, порушенні сну, втраті душевного спокою, переслідуванні страху і тривоги, тяжкості тілесних ушкоджень, як визнаний обвинуваченою і доведений доказами по справі, задовольнити повністю.

На досудовому слідстві міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Керуючись ст. 368, 369, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою за ст. ст. 121ч.1, 296 ч. 1 КК України і призначити покарання: по ст. 121 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років; по ст. 296 ч.1 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, у виді штрафу в розмірі 3000грн. (Три тисячі грн.).

Відповідно до ст. 72 ч. 3 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення волі за сукупністю злочинів складанню не підлягають і тому, виконувати їх самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, призначеного по ст. 121 ч. 1 КК України, з іспитовим строком на три роки та покладенням обов'язків передбачених ч. 2, 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури Летичівського району Христик Н.П. в інтересах держави в особі Хмельницької обласної лікарні на 2325грн. задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_3,ід.н. НОМЕР_1, на користь Хмельницької обласної лікарні (код ЗКПО-02004717 МФО 815013, р/р 35428003001234, В ГУДКСУ в Хмельницькій області у м.Хмельницькому) 2325грн. -у відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3, ід.н. НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ід.н.НОМЕР_2, 283грн.32коп.у відшкодування матеріальної шкоди; 20000грн. -у відшкодування моральної шкоди, а разом 20283грн.32коп.(Двадцять тисяч двісті вісімдесят три грн.32коп.) -у відшкодування шкоди заподіяної злочином. В решті вимог відмовити.

Міру запобіжного заходу, до набрання вироком чинності, не обирати.

На вирок може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча: підпис С.О.Курнос

Суддя Летичівського

районного суду С.О.Курнос