Ухвала суду № 31545588, 28.05.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 123/1775/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В. № провадження: 22-ц/190/2531/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.

"28" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Любобратцевої Н.І., Суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О., При секретарі:Гранковській О.В

за участю представника позивача Потапової О.В., представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Родовід банк» звернулося з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ВАТ «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір №36/АА-137.07.2 від 05.11.2007 року, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15120 доларів США терміном дії по 05 листопада 2014 року включно, з відсотковою ставкою 12,5 % річних. 12.09.2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка змінилася, та становить 14,5% річних. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_8 між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_9 був укладений договір поруки №36/АА-137.07.2 від 05 листопада 2007 року, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно відповідати перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які укладені або можуть бути укладені між банком та позичальником. ОСОБА_8 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим в неї станом на 06.09.2012 р. виникла заборгованість в розмірі 255982 грн. 22 коп., яка складається з: основного кредиту - 61653,45 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом - 1084,17 грн., нарахованої пені - 192254,59 грн. та трьох відсотків річних - 990,09 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід банк» суму заборгованості в розмірі 124392, 07 грн. Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Родовід банк» сплачений судовий збір в розмірі 1243,92 грн., тобто по 621, 96 грн. з кожного (а.с.120-123).

Не погодившись з таким рішенням суду в частині стягненої пені, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, зменшивши розмір стягнутої пені до 9278,02 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, визначаючи і стягуючи розмір пені, не застосував вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який передбачає, що розмір пені, встановлений за прострочення виконання грошового зобов'язання, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

На рішення суду першої інстанції також було подано апеляційну скаргу публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», проте у зв'язку несплатою судового збору ухвалою судді-доповідача від 22.03.2013 року її було залишено без руху, апелянтові запропоновано протягом 5 днів з моменту отримання ухвали усунути зазначений недолік. Копію ухвали банком було отримано 01.04.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.137,141). Оскільки у встановлений строк недоліки апеляційної скарги усунено не було, ухвалою судді-доповідача від 18 квітня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід банк» було визнано неподаною та повернено апелянту (а.с.147).

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. У зв'язку з тим, що судове рішення оскаржено лише в частині розміру пені, яка, на думку апелянта, повинна розраховуватися із застосуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, в неоскарженої частині законність та обґрунтованість судового рішення апеляційним судом не перевіряється і не аналізується.

Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в певній сумі. Суд також на підставі ст. 616 ЦК України зменшив розмір неустойки за неналежне виконання грошового зобов'язання до 61653 грн.45 коп. з урахуванням того, що її розмір 192254,59 грн. більш ніж в тричі перевищує прострочену суму кредиту.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства. Відповідно до вимог ст. 526, 530, ч. 2 ст. 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і у встановлений строк (термін). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Судове рішення в частині зменшення розміру неустойки з 192254,59 грн. до 61653 грн.45 коп. банком не оскаржено, у зв'язку з чим в цій частині воно в апеляційному порядку не перевіряється.

Пунктом 3.9 кредитного договору № 36/АА-137.07.2, укладеному між сторонами, встановлено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник взяв на себе обов'язок сплачувати банку пеню за кожний день прострочення у розмірі 1,6 % від простроченої заборгованості (а.с.30). У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо застосування пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України є безпідставними, оскільки розмір пені встановлено п.3,9 кредитного договору, що є свободою договору (ст. 627 ЦК України», а вказаний Закон на відповідачів не поширюється. Так, в Преамбулі зазначеного Закону зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Але колегія суддів вважає за необхідне із судового рішення виключити судження про незастосування строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, оскільки вони не мають правового значення, так як сума неустойки 61653 грн.45 коп., яку суд стягнув на користь банку, менше розміру пені, яку можливо було стягнути з відповідача у межах строків позовної давності.

За таких обставин судове рішення в оскаржуваної його частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року по суті залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини судження про незастосування строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Харченко І.О.