Ухвала суду № 31544341, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/5740/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Абилгазинової К.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «Еволюшн» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року приватне підприємство «Еволюшн» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0008982301 від 07.06.2012 року., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 89714,00 грн., в тому числі 59809,00 грн. - за основним платежем та 29905,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №151/22-214/26249470/812 від 24.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Еволюшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Таверс» за період з 01.06.2011 року по 01.10.2011 року».

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 59809,00 грн. по операціям з ТОВ «Таверс», оскільки, як вважає ДПІ, від вказаного постачальника товарів позивачу реально не поставлялось.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту як порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податного кредиту на суму 59809,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 3360,00 грн., за липень 2011 року - 7133,00 грн., за серпень 2011 року - 38436,00 грн., за вересень 2011 року - 10880,00 грн..

Такий висновок акту перевірки обґрунтовується виключно з посланням на інформацію від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідно до якої було складено акт №523/23-5 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року», в якому зазначено, що у ТОВ «Таверс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство має стан - порушено провадження у справі про банкрутство; кількість штатних працівників складає одну особу; за результатами перевірки не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Таверс» з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Іншого обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту на суму 59809,00 грн. акт перевірки не містить.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

В акті перевірки (розд.3) ДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з придбання у ТОВ «Таверс» товарів на суму 358854,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 59809,00 грн.) оформлені договором поставки №б/н від 20.06.2011 року, податковими накладними, відвантаження товарів позивачу підтверджується видатковими накладними, оплата позивачем придбаних у ТОВ «Таверс» товарів підтверджується платіжними дорученнями, транспортування товарів оформлено товарно-транспортними накладними. Перелік вищевказаних первинних документів наведений ДПІ на стор.5-6 акту перевірки.

ДПІ не посилається на те, що вказані первинні документи мають дефекти їх складання.

Факт того, що ТОВ «Таверс» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Таверс» позивачем дотримані.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом акту перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що первинні документи від ТОВ «Таверс» не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично товарів позивачу від цього контрагента не поставлялись.

Позивач проти таких тверджень ДПІ заперечує, наполягаючи на тому, що операції з вказаним контрагентом відбувались реально, товари від нього поставлялись і використовувались позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивач надав документи про реалізацію товарів, придбаних у ТОВ «Таверс», в адрес інших суб'єктів господарювання.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Таверс», позивач зазначає, що діюче законодавство не покладає на нього відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Таверс», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Таверс», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в його адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Таверсс» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно посилань ДПІ на укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів із ТОВ «Таверс», колегія суддів зазначає, що по-перше, договір поставки із ТОВ «Таверсс» №б/н від 20.06.2011 року за своєю суттю є оспорюваним, так як його недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цього договору недійсним немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цієї угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 травня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Н.В. Вербицька