Рішення № 31544188, 31.05.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

31.05.2013

Справа № 369/2796/13-ц

Провадження № 2/369/1752/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Равлюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 18 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 150 000 гривень 00 коп.

У відповідності до п.1.1 договору позики позивач зобов'язується передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 150 000 гривень 00 коп., а ОСОБА_2 зобов'язується повернути Позивачеві зазначену суму грошей.

Згідно з п. 2.2. договору позики ОСОБА_2 зобов'язана повернути грошові кошти у строк до 31 січня 2013 р.

ОСОБА_2 свої зобов'язання виконує не належним чином, що виражається в неповерненні позики у строк, передбачений Договором позики.

Зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики були забезпечені Договором поруки від 18 жовтня 2012 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_3.

У відповідності до умов Договору поруки ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов Договору позики частково в розмірі однієї тисячі гривень.

10 лютого 2013 року Позивачем направлено вимогу ОСОБА_3 про повернення коштів в розмірі, передбаченому Договором поруки. Однак, ОСОБА_3 вказану суму грошових коштів не повернув, чим порушив умови договору поруки та вимоги діючого законодавства.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивач просив суд: стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2, яка проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за договором позики у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. та судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання теж не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини своєї неявки та позицію щодо позову суду не повідомили.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою сторін в засідання в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 150 000 гривень 00 коп.

У відповідності до п.1.1 договору позики позивач зобов'язується передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 150 000 гривень 00 коп., а ОСОБА_2 зобов'язується повернути Позивачеві зазначену суму грошей.

Згідно з п. 2.2. договору позики ОСОБА_2 зобов'язана повернути грошові кошти у строк до 31 січня 2013 р.

Зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики були забезпечені Договором поруки від 18 жовтня 2012 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_3.

У відповідності до умов Договору поруки ОСОБА_3 бере на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов Договору позики частково в розмірі однієї тисячі гривень.

10 лютого 2013 року Позивачем направлено вимогу ОСОБА_3 про повернення коштів в розмірі, передбаченому Договором поруки.

На час розгляду справи суду не було надано докази, що відповідачі виконали належним чином свої зобов'язання перед позивачем.

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналізуючи вище перелічені правові норми в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

Оскільки ОСОБА_2 зобов'язалась відповідно до договору позики повернути позивачу позичені у нього грошові кошти у сумі 150 000 грн. і не виконала свої зобов'язання, дана сума підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Так як відповідач ОСОБА_3 поручився в межах боргу у розмірі 1 000 грн., що з боку ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики будуть виконані належним чином, на вимогу позивача не повернув гарантовані кошти, частина суми боргу, що складає 1 000 грн. підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів.

Тобто, борг у сумі 1 000 грн. повинен бути стягнений солідарно з обох відповідачів, а інші частина боргу у розмірі 149 000 грн. підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_2

А отже, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду, які підтверджені оригіналом відповідної квитанції, у розмірі 1 500,00 грн. - пропорційно розміру стягнутої суми з кожного з відповідачів.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 3, 15, 16, 526, 553, 554, 610, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 109, 110, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, який проживає по АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, з ОСОБА_2, яка проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість за договором позики у розмірі 149 000 (сто сорок дев'ять тисяч) гривень 00 коп. та судові витрати у сумі 1 385 (тисяча триста вісімдесят п'ять) гривень 30 коп.

Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1, який проживає по АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, з ОСОБА_2, яка проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заборгованість за договором позики у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 коп. та судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: А.Я.Волчко