Ухвала суду № 31543466, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Київ К/9991/15705/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-971/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнень до нього) подано про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2009 № 0010291501/0, від 26.09.2009 № 0010291501/1, від 04.11.2009 № 0010291501/2 та від 25.01.2010 № 0010291501/3, згідно з якими позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 279 711,90 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва віл 22.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позов задоволено повністю.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з наявності у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства за 2008 рік, що виключає можливість накладення на позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з названого податку за розглядуваний звітний період.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 1.2 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік позивачем було задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) у розмірі 1 579 636 грн. та суму надміру сплаченого податку минулих звітних періодів (переплати) в розмірі 183 235 грн.

20.03.2009 Товариством було подано уточнюючий розрахунок до вказаної декларації у зв'язку із самостійним виправленням помилок, згідно з яким позивач задекларував податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 023 857 грн. із самостійним визначенням штрафних санкцій у розмірі 151 193 грн.

За наслідками подання цієї податкової звітності в особовому рахунку Товариства виник податковий борг з податку на прибуток, який з урахуванням існуючої переплати склав 2 797 119 грн.

25.03.2009 позивачем було знову подано уточнюючий розрахунок, за яким позивач сторнував (зменшив) податкове зобов'язання з названого податку на 3 023 857 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 279 711,90 грн. згідно з оспорюваними актами індивідуальної дії став висновок податкового органу про погашення Товариством податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 797 119 грн. із затримкою на 5 календарних днів, відображений в акті невиїзної документальної перевірки від 12.06.2009 № 2349/15-111.

При цьому податковий орган помилково розцінив як погашення податкового боргу зменшення платником податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявлянням платником помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

Так, пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондми» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 тієї ж статті Закону).

Зменшення ж платником задекларованої суми податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку в порядку пункту 5.1 статті 5 Закону є свідченням відсутності у платника відповідної суми податкового зобов'язання взагалі (за умови недоведеності податковим органом незаконності такого зменшення), що виключає і можливість існування обов'язку з його погашення.

Крім того, згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 названого Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, погашення податкових зобов'язань або сплата податкового боргу здійснюється шляхом перерахування платником коштів до бюджету на таке погашення, а не внаслідок подання уточнюючого розрахунку.

Як встановили суди, об'єктивна відсутність у позивача обов'язку зі сплати до бюджету податку на прибуток за 2008 рік була підтверджена результатами планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, оформленої актом від 23.06.2009 346/23-1/33994935, в якому зафіксовано наявність у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування цим податком за вказаний період.

Технічні помилки при складенні та розрахунку податкових платежів, самостійно виправлені платником та своєчасно доведені до відома податкового органу не можуть вважатися податковим правопорушенням.

Наведене виключає правомірність притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу.

З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-971/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова Є.А. Усенко