Постанова № 31543459, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/17052/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Красноперекопська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі № 2а-10482/09/11/0170

за позовом малого приватного підприємства "Ніна" (далі - Підприємство)

до Красноперекопської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2009 № 0001261502/0, згідно з яким Підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 6120 грн. за порушення порядку подання податкової звітності з ПДВ.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, позов задоволено.

У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було порушено порядок подання податкових декларації з ПДВ за період з червня 2006 року по травень 2009 року внаслідок безпідставного застосування квартального звітного періоду замість місячного, однак розмір застосованого до Підприємства штрафу не відповідає принципу пропорційності, визначеному у пункті 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.8.1, 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктам 2.3, 2.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, Красноперекопська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафу в сумі 6120 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став висновок Красноперекопської ОДПІ про неподання позивачем податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди з червня 2006 року по травень 2009 року, як це було зафіксовано в акті про результати невиїзної документально перевірки з питання своєчасності подання податкової звітності підприємством від 24.06.2009 № 819/15-02/22281428.

Суди також з'ясували, що позивач не подав разом з декларацією за останній звітний період 2005 року заяву про вибір квартального податкового періоду на наступний рік, однак у перевіреному періоді (тобто з червня 2006 року по травень 2009 року) звітував до податкового органу із застосуванням квартального звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

В силу вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 цієї ж статті Закону платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Пунктом 2.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних звітних (податкових) періодів не перевищував 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), може вибрати квартальний звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 2.4 названого Порядку при виборі квартального звітного (податкового) періоду платник податку, який має обсяг оподатковуваних операцій, указаний у пункті 2.3 цього Порядку, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до податкової інспекції (адміністрації) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. Форма заяви наведена в додатку 1 до цього Порядку.

При цьому квартальний звітний (податковий) період починає застосовуватися з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до податкової інспекції (адміністрації) указану вище заяву, такий платник податку зобов'язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

Таким чином, подання заяви про вибір квартального податкового періоду є необхідною умовою для застосування платником квартального звітного періоду. Обов'язковість подання такої заяви обумовлюється і необхідністю зазначення платником у цій заяві обсягу оподатковуваних операцій за рік для перевірки контролюючим органом відповідності такого платника критеріям, наведеним у підпункті 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у пункті 2.3 зазначеного Порядку.

А відтак неподання Підприємством відповідної заяви разом з податковою декларацією з ПДВ за 2005 рік виключає можливість використання позивачем квартального звітного періоду у наступному році.

Неподання ж позивачем у перевіреному періоді податкових декларацій з ПДВ у встановленому порядку за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, обумовлює правомірність застосування до Підприємства штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, як того вимагає підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Втім суди, встановивши наявність у діях Підприємства складу правопорушення, передбаченого наведеної нормою Закону, фактично звільнили позивача від встановленої Законом відповідності, пославшись на пункт 8 статті 3 КАС, за змістом якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для права, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак такий висновок судів не можна визнати правильним, позаяк суди фактично не застосували норму Закону, що підлягає застосування до спірних правовідносин, визнавши її неадекватною.

Перевірка адміністративним судом пропорційності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбачає оцінку відповідності правових наслідків таких рішень, дій чи бездіяльності вимогам чинного законодавства. Пропорційність негативних правових наслідків для правопорушника обсягу вчиненого ним протиправного діянню оцінюється лише в рамках заходів відповідальності, визначених законом.

Принцип пропорційності жодним чином не наділяє адміністративні суди правом оцінювати встановлені законом заходи відповідальності з точки зору їх справедливості та співрозмірності.

Законодавець, встановлюючи відповідальності за вчинення податкових правопорушень, повинен виходити з конституційних принципів справедливості, юридичної рівності, пропорційності, співрозмірності встановлюваної ним відповідальності конституційно значимим цілям.

Перевіряючи законність рішень суб'єктів владних повноважень, суди лише з'ясовують відповідність фактично застосованих за такими рішеннями заходів відповідальності волі законодавця, вираженої у прийнятому ним законі, що регулює відповідну сферу правовідносин.

У даному разі сума застосованого до позивача штрафу цілком відповідає розміру штрафних санкцій, визначеному у підпункті 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А відтак у судів відсутні були підстави вважати зазначений штраф непропорційним.

Оскільки у розгляді цієї справи суди з достатньої повнотою встановили обставини даного спору, однак припустилися невірного правозастосування, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2а-10482/09/11/0170 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько