Ухвала суду № 31543458, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/78708/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Олександрійська ОДПІ)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 1170/2а-1387/12

за позовом державного підприємства "Олександрійський кінний завод № 174" (далі - Підприємство)

до Олександрійської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року державне підприємство «Конярство України» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000012400, за яким Підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 280 070,85 грн. за порушення вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ухвалою названого суду від 16.07.2012 здійснено заміну державного підприємства «Конярство України» на належного позивача - Підприємства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з мотивів недоведеності податковим органом факту відчуження позивачем майна, що перебувало у податковій заставі.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Олександрійська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що Олександрійською ОДПІ було проведено документальну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, оформлену актом від 12.04.2011 № 141/23-10/00853814. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт відчуження позивачем продукції, яка перебувала у податковій заставі, на загальну суму 1 280 070,85 грн. без отримання відповідного дозволу податкового органу. Наведена обставина стала підставою для застосування до позивача 1 280 070,85 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкову заставу визначено як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

За приписами підпункту «а» підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

В силу вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у законодавчо встановлені строки.

Як встановили суди, право податкової застави на активи Підприємства (а саме - на все майно та майнові права позивача) виникло 20.09.1998; дія цього публічного обтяження продовжувалась у зв'язку з існуванням у Підприємства податкового боргу, який станом на 01.01.2008 складав 173 299 грн., станом на 01.01.2009 - 194 095,57 грн., станом на 01.01.2010 - 214 343,87 грн., станом на 01.01.2011 - 324 047,20 грн.

Відповідно до підпункту 8.2.8 пункту 8.2 цієї ж статті Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням суми його податкового боргу.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 підпункт 8.2.8 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визнано неконституційним в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Таким чином, з моменту прийняття цього Рішення право податкової застави позивача підлягало трансформації з метою приведення у відповідність до правової позиції Конституційного Суду України. Тобто з 24.03.2005 податкова застава могла поширюватися лише на ті активи Підприємства, що еквівалентні розміру його податкового боргу.

Однак, як вбачається з установлених судами обставин справи, податковим органом не було описано активи позивача, які підлягали публічному обтяженню; балансова вартість наявних у Підприємства основних засобів значно перевищувала суму податкового боргу. Тобто податковим органом при застосуванні з 24.03.2005 податкової застави було порушено визначені рішенням Конституційного Суду України вимоги щодо справедливості та адекватності розміру такої застави сумі податкового боргу.

А відтак суди обґрунтовано визнали незаконним подальше поширення права податковим органом податкової застави на всі активи позивача безвідносно до суми його податкової заборгованості.

Оскільки відповідач не визначив, які саме активи Підприємства перебувають у податковій заставі, то висновок про відчуження позивачем саме того майна, що перебувало у податковій заставі, був неправомірним та таким, що зроблений без належно документального обґрунтування.

Враховуючи викладене, оспорюване податкове повідомлення-рішення було правомірно визнано протиправним та скасовано судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових актів. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 у справі № 1170/2а-1387/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько