Ухвала суду № 31543451, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/16211/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Падуна Є.В.,

Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Київської обласної митниці, приватного підприємства "Болні" (далі - Підприємство) та прокуратури Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-9727/10/1070

за позовом Підприємства

до Київської обласної митниці,

за участю прокуратури Київської області,

про визнання нечинними повідомлень та рішень відділу номенклатури та класифікації товарів.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про:

скасування рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської обласної митниці від 26.05.2010 № КТ-125-0494-10 про визначення коду товарів;

скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2010 № 43 та № 44.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 у задоволенні позову відмовлено з мотивів невірного визначення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД під час його митного оформлення, що обумовлює правомірність донарахування митним органом оспорюваних зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 19.10.2010 № 43 та № 44; в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погодився з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером (позивачем у справі), у зв'язку з чим правові підстави для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань з причин помилкового визначення коду відсутні. У той же час, за висновком суду апеляційної інстанції, оскаржуване рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської обласної митниці від 26.05.2010 № КТ-125-0494-10 про визначення коду товарів прийнято цим суб'єктом владних повноважень у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам пунктів 4.2, 4.3 статті 4, 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статей 81, 88 Митного кодексу України, Київська обласна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у позові Підприємства.

Скориставшись правом на касаційне оскарження рішення, позивач також подав касаційну скаргу на зазначену постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її частково скасувати, повністю задовольнивши позов.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити подані касаційні скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Київською обласною митницею було проведено камеральну перевірку дотримання Підприємством законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару «декоративні пристрої для кузовів легкових автомобілів» за вантажними митними деклараціями від 14.03.2008 № 125000001/8/903282, від 09.04.2008 № 125000001/8/904594, від 14.05.2008 № 125000001/8/906537, від 27.06.2008 № 125000001/8/909766, від 15.08.2008 № 125000001/8/912955, від 02.10.2008 № 125000001/8/916163, від 04.11.2008 № 125000001/8/918686, від 03.12.2008 № 125000001/8/920355, від 08.06.2009 № 125000001/9/112086 та від 13.11.2009 № 125000001/9/117096.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 29.09.2010 № к4/10/125000000/34902138 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.10.2010 № 43 про донарахування Підприємству ввізного мита у сумі 218 616,43 грн. (у тому числі 208 206,12 грн. за основним платежем та 10410,31 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.10.2010 № 44, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43723,28 грн. (у тому числі 41641,22 грн. за основним платежем та 2082,06 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань слугував висновок Київської обласної митниці про невірне визначення позивачем коду товарної номенклатури згідно з УКТ ЗЕД під час митного оформлення імпортованого товару за названими вантажними митними деклараціями.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК).

У пункті 19 цієї ж статті МК міститься визначення терміну «митні процедури» як операцій, пов'язаних зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

За змістом статті 313 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV () класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз наведених положень Закону свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

А відтак судам необхідно було перевірити, які саме документи подавалися позивачем під час митного оформлення товару, з'ясувати, чи було подано Підприємством повну, достовірну, правдиву інформацію митному органові при декларуванні спірних товарів.

Слід також зазначити, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської обласної митниці від 26.05.2010 № КТ-125-0494-10 про визначення коду товарів, попередні судові інстанції взагалі не дослідили обставин щодо законності цього рішення, пославшись виключно на його прийняття у межах компетенції зазначеного структурного підрозділу митного органу.

Згідно з цим рішенням імпортований позивачем товар «декоративні пристрої кузовів легкових автомобілів» (який було задекларовано Підприємством за кодом УКТЗЕД 8708299000) було класифіковано у товарній підкатегорії УКТЗЕД 8302300090, а виріб штампований з металу для автомобіля VW Taureg - за кодом 7326909390.

На обґрунтування доводів щодо неправомірності цього рішення, позивач послався на неправильне визначення відповідачем код товару згідно з УКТЗЕД, який мав застосовуватися під час митного оформлення товару.

З метою ж перевірки законності дій позивача як імпортера судам необхідно було надати правову оцінку правильності (або неправильності) визначення коду УКТЗЕД спірних товарів за названим рішенням Київської обласної митниці, дослідивши при цьому дотримання відповідачем процедури зміни коду товару за наслідками встановлення його характеристик, визначальних для класифікації товару за УКТЗЕД, відібрання зразків товару, проведення лабораторних досліджень та експертної роботи тощо.

Встановлення ж факту подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення (що вплинуло на його класифікацію_під час пропуску на митну територію України) та правильності визначеного коду за рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Київської обласної митниці від 26.05.2010 № КТ-125-0494-10 було б свідченням і законності донарахувань за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2010 № 43 та № 44.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Київської обласної митниці, прокуратури Київської області та приватного підприємства "Болні" задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-9727/10/1070 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько