Постанова № 31542867, 31.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2183/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника відповідача - Ковтун Н.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування коштів, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2013 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування витрат пов"язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2013 року в сумі 335,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на обов'язок органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків з 01 квітня 2001 року відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначав, що відповідачем не враховані та не відшкодовані суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 , який отримав каліцтво в державах СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну, за березень 2013 року в розмірі 150 грн. Крім того, позивачу не відшкодовано відповідачем витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування на одну особу ОСОБА_3 в сумі 185,05 грн. Оскільки на даний час відповідачем заявлена сума не відшкодована, як на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Представник позивача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно таблиць розбіжностей до актів щомісячних звірок за березень 2013 року судом встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання не враховані та невідшкодовані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в України, зокрема ОСОБА_2 в сумі 150 грн. за березень 2013 року. Крім того, не враховані суми витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, зокрема ОСОБА_3 в розмірі 185,05 грн. за березень 2013 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неприйняття до заліку 335,05 грн. та невідшкодування суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, який отримав каліцтво в державах СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну, та витрат на виплату допомоги на поховання, ОСОБА_3, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у ста та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать ОСОБА_2, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якому виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 8 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 5 Порядку відшкодування фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", встановлено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначаюсь загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду і головним управлінням виконавчої дирекції Фонду, які узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому рішення про включення до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, що виплачуються у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням органами Пенсійного фонду, приймається відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань у місті (пункт 5 Порядку № 5-4/4) та визначаєтеся загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню на централізованому рівні.

Отже, сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 за березень 2013 року в розмірі 150 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 згідно чинного законодавства, має на неї право, а обов'язок відшкодування таких пенсій покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, зокрема ОСОБА_3 в розмірі 185,05 грн., суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, прийнятого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Оскільки у справі, що розглядається, суд встановив, що доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я немає, то відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду.

Відтак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, зокрема ОСОБА_3 в розмірі 185,05 грн., та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б обґрунтовували його вимоги в повному обсязі, відтак позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940885) на користь Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 за березень 2013 року в сумі 150 грн. ( сто п'ятдесят гривень ).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков