Постанова № 31539963, 22.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 року Справа № 812/4185/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача: Шкода Н.А. (довір. № 8 від 04.09.2012, дійсна до

04.09.2013),

відповідач: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2013 року позивач інспекція з питань захисту прав споживачів у Луганській області звернувся до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з позовом, яким просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 1700 грн. відповідно до рішення інспекції про накладення штрафу від 03.12.2012 №0103 за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.11.2012 по вул. Молодогвардійська, буд. 8-б у місті Антрацит на фасадній стороні магазину «Продукти АВИС» було зафіксовано ознаки порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме розміщення рекдами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами. Про виявлені порушення було складено протокол від 14.11.2012 № 103.

Рішенням від 14.11.2012 № 103 було розпочато справу про порушення відповідачем законодавства України про рекламу. Розгляд справи було призначено на 03.12.2012 та запропоновано відповідачу надати документи, що підтверджують вартість реклами та копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, про що 19.11.2012 на адресу ФОП ОСОБА_2 був направлений рекомендований лист №2586. На засідання розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відповідач не з'явився, необхідні документи не надала, клопотань про перенесення термінів розгляду справи не заявляла.

За порушення п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», а саме за ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., про що було прийнято рішення від 03.12.2012 №0103.

Оскільки у добровільному порядку рішення про накладення штрафу відповідачем не виконано, позивач просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 1700,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, позов просив задовольнити та стягнути з відповідача 1700,00 грн. - штраф за порушення законодавства про рекламу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся, ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень проти адміністративного позову до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо. 16.05.2013 на адресу суду повернувся конверт з відміткою про закінченням терміну зберігання (а. с. 17).

Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради 28.05.2009 за № 23790000000004633 та сплачує єдиний податок згідно свідоцтва від 31.05.2012 (а. с. 7 зв.).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 103 про порушення законодавства про рекламу від 14.11.2012(а. с. 8) встановлено, що на фасадній стороні магазину «Продукти АВИС», яке розташовано за адресою АДРЕСА_1, розташована реклами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами (а. с. 7).

Позивачем було прийнято рішення № 103 від 14.11.2012 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а. с. 9) та запропоновано відповідачу надати інформацію про вартість розповсюдженої реклами та свідоцтво про державну реєстрацію (а. с. 10).

Рішенням № 0103 від 03.12.2012 на відповідача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», а саме за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами алкогольних напоїв, яка розташована на фасадній стороні магазину «Продукти АВИС» (а. с. 12).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі Закон - № 270).

Відповідно до положень ст.1 Закону № 270, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 270, реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.

Стаття 26 Закону України «Про рекламу» передбачає, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень серед інших: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, що закріплено статтею 26 Закону № 270.

Як вбачається із положень п. 1 ч. 2 ст. 27 зазначеного закону, у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами рекламодавці несуть відповідальність відповідно до закону.

Крім того, як вбачається із ч. 6 ст. 27 Закону № 270, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було встановлено порушення відповідачем ФОП ОСОБА_2 законодавства про рекламу, а саме: розташована реклама алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами. Наявність такої реклами відповідачем не спростовано.

Матеріалами справи також підтверджено, що до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами. Факт ненадання такої інформації також знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 94613, АДРЕСА_2) фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), перерахувавши стягнені кошти до державного бюджету міста Антрацит, УДК у Луганській області, МФО 804013, р/р 31112106700010, ін. код 37983403, код плат. 21081100, символ 106.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24 травня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва