Ухвала суду № 31539037, 20.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Епель О.В.

Категорія 32 Доповідач Лоленко А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Лоленко А.В.

суддів: Солодовник О.Ф., Супрун М.Ю.

при секретарі: Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька на рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування населення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 20 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування населення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька на користь ОСОБА_1 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у вугільній промисловості, а з 26.05.1980 по 30.07.2002 р.р. перебував у трудових відносинах з ОП „Шахта ім. О.Ф. Засядька" на шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем у шахті. Звільнився на підставі ст. 38 КЗпП у зв'язку з переходом на пенсію за віком, про що свідчить копія його трудової книжки. В результаті такої праці він захворів і має основний діагноз: хронічна радікулопатія. Захворювання професійне, акт № 68 від 08.07.2002 р. Висновком МСЕК від 30 липня 2002 р. позивачу була встановлена стійка втрата працездатності на 50 % та встановлена третя група інвалідності безстроково. Позивач перебуває на обліку у відповідача з 30 липня 2002 р., на підставі його заяви та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" отримав одноразову матеріальну допомогу з боку відповідача та отримує щомісячні страхові виплати, йому відшкодовуються витрати на соціальну та медичну допомогу. Внаслідок професійного захворювання він тривалий час знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні.

Також судом встановлено, що відповідач у відповідності до діючого законодавства відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, але відмовляється, посилаючись на недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, необґрунтованість розміру такої шкоди та відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди і стягнення таких сум з Фонду.

Разом з тим судом встановлено, що внаслідок ушкодження здоров'я викликаного стійким захворюванням позивач зазнав моральних страждань, пов'язаних з тривалим лікуванням, фізичним болем, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з тих підстав, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-322008 зазначає, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього, пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону № 717-V(717-16) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Фонд не є особою, яка спричинила шкоду позивачеві. Втрата працездатності у позивача сталася не у зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю Фонду. Позивач не вказав в чому саме полягає завдання йому з боку Фонду моральної шкоди, і не надає докази, які б це підтверджували.

Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності відділення Фонду, яке належним чином повідомлено про розгляд справи - телефонограмою, належним чином оформленою.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки таке право у позивача виникло, коли йому вперше встановлено 50% втрати працездатності , згідно з висновком МСЕК від 30.07.2002 року.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди закріплено ст.. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" та згідно з пунктом "е" п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди, в редакції, яка діяла на момент виникнення права у позивача на відшкодування моральної шкоди, тобто на 30 липня 2002 року.

Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №-3235-1У зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1 та абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту "е" п. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст.34 Закону, а також згідно п. 22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року №-489-У, який набрав чинності з 1 січня 2007 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту "е" пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 34.

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до надрання чинності як законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" так і Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з відділення Фонду - відповідача.

Визначення судом моральної шкоди в розмірі 15000 грн. відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчував потерпілий в зв"язку з ушкодженням здоров"я, його станом здоров"я, тривалістю лікування, з врахуванням висновку МСЕК від 30.07.2002 року, коли позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності - 50% в зв'язку з професійним захворюванням.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не є підставами для скасування рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування населення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали суду.

Головуючий:

Судді: