Рішення № 31538129, 23.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ - 03680 вул. Солом'янська 2-а

Справа № 22 - 5983 Головуючий у 1 - й інстанції: Ярошенко С.В.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Маціборко Ірини Сергіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Маціборко Ірина Сергіївна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 38 505,00 грн.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом 1-ї інстанції під час розгляду справи не правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, як наслідок висновки викладені в оспорюваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд 1-ї інстанції не правильно тлумачить норми ст.530 ЦК України, як наслідок, помилково вважає, що звернення до суду з позовом є передчасним, оскільки кінцевим терміном повернення коштів є 18.04.2014 року. Під час розгляду справи, судом 1-ї інстанції не взято до уваги той факт, що з вересня 2012 року відповідачем неналежним чином виконуються умови договору про відшкодування майнової шкоди в частині своєчасного погашення заборгованості, а у грудні 2012 року ОСОБА_5 взагалі звільнилася з відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» МамоновДмитро Вікторович підтримав доводи апеляційної скарги та з урахуванням часткової сплати ОСОБА_5 заборгованості після ухвалення рішення суду першої інстанції, просив стягнути з останньої заборгованість в сумі 31505 грн.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні просили відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року залишити без змін. Крім того, повідомили суду, що ОСОБА_5 частково погасила свою заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» в розмірі 7000 грн.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 працювала у Київському регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на посаді касира-менеджера з операцій.

18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно умов якого ОСОБА_5, що займає посаду касира-менеджера з операцій і виконує роботу безпосередньо пов'язану з зберіганням, обробкою, продажем, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням переданих їй цінностей бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання довірених їй відділенням банку матеріальних цінностей.

У вересні 2012 року працівниками Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» було проведено службове розслідування за фактом нестачі у касира-менеджера з операцій ОСОБА_5 грошових коштів, в ході проведення якого відповідачем надано письмові пояснення наступного змісту «Я, ОСОБА_5 07.09.2012 року ввечері виявила нестачу коштів у касі на суму 40 000 грн. через свою неуважність».

За результатами службового розслідування, 18 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Кредитор) та ОСОБА_5 (Боржник) було укладено договір про відшкодування заподіяно шкоди, відповідно до умов якого ОСОБА_5 протягом 24 місяців з дати підписання договору зобов'язується перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» погашати заборгованість в сумі 40000 грн., шляхом щомісячної сплати коштів у розмірі 1667 грн. до повного її погашення.

З наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів вбачається, що на протязі вересня-жовтня 2012 року відповідачем частково сплачено на користь позивача суму заборгованості в розмірі 1495 грн.

Однак, в подальшому відповідач свої обов'язки за договором належним чином відповідачка не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 38505 грн., а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відмовляючи Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди в сумі 38505 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що договір про відшкодування заподіяно шкоди від 18.09.2012 року є чинним, кінцевим терміном повернення коштів є 18.04.2014 року, а тому вимога про стягнення всієї суми коштів за договором є передчасною та задоволенню не підлягає.

Проте, з таким висновком суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам матеріального права.

У відповідності зі ст.130 КЗпП України, відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

За правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Відповідно до п.6 ст.134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою, розкраданням, знищенням, недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та грошових коштів.

Оскільки ОСОБА_5 своїми діями заподіяла Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» матеріальну шкоду у розмірі 40000 грн. та враховуючи те, що вона несе перед позивачем повну матеріальну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду, то 18.09.2012 року позивачем з нею було укладено договір про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок виявленої недостачі протягом 24 місяців з дати підписання договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 свої обов'язки за договором про відшкодування заподіяно шкоди від 18 вересня 2012 року в частині щомісячної сплати коштів у розмірі 1667 грн. не виконує, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 38505 грн.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4 договору про відшкодування заподіяної шкоди від 18 вересня 2012 року встановлено, що у разі звільнення боржника раніше, ніж закінчиться строк дії цього договору, боржник зобов'язується сплатити суму заборгованості, до повного її погашення.

Відповідачка звільнилась із ПАТ « КБ « Надра», заборгованість по договору не погасила, проте судом 1-ї інстанції вказані обставини та вимоги договору не взято до уваги та безпідставно відмовлено в задоволенні позову.

Після ухвалення рішення судом першої інстанції, у травні 2013 року відповідачкою було сплачено на рахунок позивача частину заборгованості в сумі 7000,00 гривень, що підтверджується квитанціями № к 67/І/1 та № к 67/Е/ 124 і заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 505,00 гривень.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року про відмову в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ « КБ « Надра» заборгованості в сумі 31505,00 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 02232, АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», адреса: 04053, місто Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, р/р 37394270001684, МФО 380764 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 385,05 грн.

Керуючись ст.ст. 130,132,134 КЗпП України, ст.ст. 525, 525, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Маціборко Ірини Сергіївни задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 02232, АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», адреса: 04053, місто Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, р/р 37394270001684, МФО 380764 заборгованість за договором про відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 31 505,00 (тридцять одну тисячу п»ятсот п»ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 02232, АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», адреса: 04053, місто Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, р/р 37394270001684, МФО 380764 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 385,05 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: