Ухвала суду № 31537700, 23.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-5068/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-5068/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 01 липня 2011 року №0001331710, № НОМЕР_1, якими збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема. посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Промінь Л» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, при цьому прийняв до уваги лише вирок суду, яким встановлено, що ТОВ «Промінь Л» створено без мети здійснення господарської діяльності.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Промінь Л» за період з 01.05.2009 р. по 31.07.2009 р., за результатами якої складено Акт № 84/1710/НОМЕР_2 від 01.06.2011 року.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення ФОП вимог:

-пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4. f, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року - донараховано податку на додану вартість в сумі 64927,20 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 40961,20 грн., за липень 2009 року на суму 23966,00 грн.;

- п.1 ст. 203, п.1, п.2, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001року № 53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 року

352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64- донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік в сумі 48695,40 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлені взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Промінь Л» (Продавець) з приводу придбання автозапчастин іноземного виробництва на загальну суму 389563, 20 грн., у т.ч. ПДВ 64927, 20 грн.

Вказаний правочин ДПІ вважає нікчемним, таким, що не направлений на реальне настання правових наслідків, що таким правочином передбачені. Метою правочина є заниження об'єкту оподаткування, несплата податків. Діяльність ФОП ОСОБА_1 була спрямована на здійснення операцій з ТОВ «Промінь Л» з метою отримання податкової вимоги. Такі висновки зроблені з огляду на пояснення засновника та директора ТОВ «Промінь Л» - ОСОБА_2, яка вказала на те, що зареєструвала підприємство за винагороду, не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, документи фінансової звітності не підписувала.

З огляду на встановлені обставини, податковим органом зроблено висновок про те, що видаткові накладні, податкові накладні, отримані від ТОВ «Промінь Л», які підписані не ОСОБА_2, а особою, яка не є посадовою особою даного суб'єкта господарювання не можуть бути визнані первинними документами, що підтверджують господарські взаємовідносини між сторонами.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.07.2011 року №0001331710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 64927,20грн., штрафні (фінансові) санкцій - 16231,80грн.; №0001341710, якими збільшені грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб: за основним платежем 48695,40грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично виходив з безтоварності господарських операцій, які документально оформлено між позивачем та ТОВ «Промінь Л». Такі висновки суд обґрунтував, зокрема, посиланням на вирок суду, яким встановлено факт створення ТОВ «Промінь Л» без мети здійснення господарської діяльності, а його засновника засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст..13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок громадян» №13-92 від 26.12.92р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, із змінами та доповненнями, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, - до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про безтоварність (нереальність) господарських операцій, які документально оформлені між позивачем та ТОВ «Промінь Л».

Так, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 20 квітня 2011 року, який набрав законної сили та яким засуджено ОСОБА_2А за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, встановлено факт створення ТОВ «Промінь Л» без мети здійснення господарської діяльності. Суд, розглянувши кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства встановив, що ОСОБА_2 зареєструвала ТОВ «Промінь Л» за винагороду, фінансово-господарською діяльністю підприємства не займалася, документів фінансової звітності, договорів, платіжних доручень, актів, накладних не підписувала, печатка підприємства їй не передавалася.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав на встановлений факт створення ТОВ «Промінь Л» не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на наявність документальних доказів, які свідчать про факт встановлення придбаних автомобільних запчастин на транспорт позивача, оскільки у спірному випадку визначальними обставинами є встановлення факту поставки товару саме ТОВ «Промінь Л».

Крім цього, враховуючи наявність вказаного вироку суду, а також те, що у період взаємовідносин позивача з ТОВ «Промінь Л» ОСОБА_2 числилася директором ТОВ «Промінь Л», тобто посадовою особою, яка мала право від імені підприємства підписувати, у тому числі, первинні документи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що такі документи (видаткові накладні, податкові накладні) підписані не уповноваженою особою ТОВ «Промінь Л», у зв'язку з чим не можуть бути визнанні первинними, які б підтверджували здійснення господарських операцій між сторонами.

Згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, лише сукупність вказаних ознак може характеризувати документ як первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

Одними з таких ознак є те, що первинний документ повинен містити у собі посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Позивачем, в якості обгрунтувань заявлених вимог, надавались до суду рахунку-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, в яких не зазначена посада особи, яка брала участь у господарських операцій від ТОВ «Промінь Л», не зазначено дані, які б надавали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Отже, надані позивачем документи не можуть бути визнанні первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав і на те, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промінь Л» не підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 207 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі №1170/2а-5068/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 24.04.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк