Вирок № 31535894, 31.05.2013, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/3131/12

Провадження № 1/352/30/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

прокурорів Кутинської Н.Я., Гулянич М.М.

представника потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_3 необережно спричинив потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Злочин скоєно за наступних обставин.

04 червня 2012 року приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, проїжджаючи автомобілем «Пежо 309» реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_5, по вул. Шевченка в с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, зупинились біля неповнолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і почали з'ясовувати їх причетність до пошкодження вказаного автомобіля. Неповнолітній ОСОБА_4, побоюючись виникнення конфліктної ситуації із вказаними особами, почав тікати від них по вул. Зеленій в с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області. Підсудний ОСОБА_3 наздогнав неповнолітнього потерпілого навпроти території господарства № 23 по вул. Зелена, де наніс йому удар ззаду ногою в нижню частину правої ноги та штовхнув потерпілого руками в спину, від чого останній впав на щебеневе покриття дороги, отримавши тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням відломків. Таким чином, підсудний необережно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Підсудний у судовому засіданні своєї вини у пред'явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що вночі 04 червня 2012 р. разом зі своїми друзями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебував у кафе «Млин», що по вул. Франка в с. Старий Лисець Тисменицького району. Коли вони вийшли з кафе, виявили, що автомобіль ОСОБА_5 «Пежо 309» р.н. НОМЕР_1 має пошкодження, а саме розбите скло лівих дверей та пошкоджене дзеркало. ОСОБА_5 запропонував їм проїхатись по селу, щоб встановити, хто міг розбити скло і бокове дзеркало автомобіля, на що вони погодились. Всі троє в автомобілі, за кермом якого перебував ОСОБА_5, проїхали по вул. Шевченка і зупинились біля двох хлопців, якими виявились ОСОБА_8 і ОСОБА_9, у яких ОСОБА_5 запитав, чи вони були у «Млині» і чи бачили, хто пошкодив його автомобіль. Хлопці відповіли, що в кафе не були і нічого не бачили. Після цього ОСОБА_5 розвернув автомобіль і поїхав по вул. Шевченка в напрямку центральної частини села; не доїжджаючи до перехрестя вул. Шевченка і Зелена, вони помітили двох хлопців. ОСОБА_5 через вікно водія запитав хлопців, чи вони були в кафе «Млин»; ті відповіли, що були; на запитання ОСОБА_5, чи вони розбили скло і дзеркало його автомобіля, ті відповіли, що цього не робили і почали тікати. ОСОБА_4 тікав по вул. Зеленій, вони поїхали за ним в автомобілі, наздогнали його; ОСОБА_5 через вікно автомобіля схопив потерпілого за куртку і почав розпитувати, хто він такий і де проживає. Той відповів, що непричетний до пошкодження автомобіля, та вирвався і почав тікати назад. Він, підсудний, вийшов з автомобіля, зробив крок-півтора у сторону, куди втікав потерпілий, але оскільки той зник з поля зору, підсудний знову сів в автомобіль, за потерпілим не біг, не доганяв його, не бив і не штовхав; йому невідомо, де і за яких обставин потерпілий зламав руку.

Вина підсудного у вчиненому, незважаючи на заперечення ним своєї вини, доводиться сукупністю таких доказів:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що вночі 04 червня 2012 р. він разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 повертались додому по вул. Шевченка в с. Старий Лисець Тисменицького району; ОСОБА_8 і ОСОБА_9 йшли попереду, а він з ОСОБА_7 позаду. У цей час під'їхав автомобіль, зупинився спочатку біля ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а потім під'їхав до них; за кермом автомобіля був ОСОБА_5, справа сидів ОСОБА_3, а ззаду ОСОБА_6 ОСОБА_5 покликав ОСОБА_7 до себе, а ОСОБА_3 почав кликати потерпілого. Він побачив, що ОСОБА_5 зловив ОСОБА_7 за куртку, питаючи, звідки він йде, та замахнувся рукою на ОСОБА_7, той вдарив ОСОБА_5 по руках і почав тікати. Потерпілий, налякавшись, також почав тікати по вул. Зеленій, автомобіль їхав за ним, а ОСОБА_3 біг за ним. У цей час автомобіль його «підсік», і він впав на капот; ОСОБА_5 зупинив автомобіль, а він, потерпілий, впав на землю на коліна; ОСОБА_5 затягнув його в автомобіль і почав запитувати, нащо він розбив скло, на що він відповів, що нічого не знає, нічого не робив. Коли ОСОБА_3 відкрив дверку, щоб сісти в автомобіль, потерпілий вибіг з автомобіля, ОСОБА_3 схопив його за куртку, однак, він вирвався і почав тікати по вул. Зеленій в напрямку вул. Шевченка, а ОСОБА_3 побіг за ним. Підсудний наздогнав його і вдарив правою ногою ззаду по його правій нозі нижче коліна, потім штовхнув його в плечі руками, після чого він впав на дорогу, відчувши біль в лівій руці. ОСОБА_3 схопив його за куртку і почав тягнути до автомобіля, він опирався, потім вирвався, перескочив через капот автомобіля, який на той час вже догнав їх, та через огорожу на територію господарства сільського голови ОСОБА_10, підбіг до будинку і почав стукати в двері. Коли у будинку засвітилось світло, ОСОБА_3, який стояв біля нього на порозі, залишив його, вибіг на дорогу і сів в автомобіль. Сільський голова вийшов, він бачив автомашину ОСОБА_5, яка від'їхала; потерпілий розповів голові, що його били, доганяли автомашиною хлопці з села, яких він на той час не знав;

- показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вночі 04 червня 2012 р. вони разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 повертались додому по вул. Шевченка в с. Старий Лисець Тисменицького району; вони вдвох йшли попереду, а ОСОБА_4 з ОСОБА_7 позаду. Їм перегородив дорогу автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_5 Останній через вікно схопив ОСОБА_8 за куртку, питаючи, звідки вони йдуть, той відповів, що повертаються від дівчат; ОСОБА_5 його відпустив, потім знову схопив і запитав, чи були в кафе «Млин» і чи не вони розбили скло в його автомобілі; після цього ОСОБА_5 схопив ОСОБА_8 третій раз за куртку. У цей час ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і запитав ОСОБА_9, чи вони були у «Млині», вони відповіли, що не були. Потім автомобіль ОСОБА_5 перегородив дорогу ОСОБА_4 і ОСОБА_7, з автомобіля вийшов ОСОБА_3 Коли ОСОБА_4 почав тікати у вуличку, ОСОБА_3 побіг за ним, автомашина під керуванням ОСОБА_5 поїхала за ними. Через деякий час вони зустріли ОСОБА_4, який розповів, що ОСОБА_3 догнав його, «підшпортав», від чого він впав, що його болить рука, показував порваний одяг;

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що вночі 04 червня 2012 р з ОСОБА_4 повертались додому по вул. Шевченка в с. Старий Лисець Тисменицького району; попереду йшли ОСОБА_8 з ОСОБА_9 На них з ОСОБА_4 наїхав автомобіль, він впізнав ОСОБА_5, який сидів за кермом, і ОСОБА_3 ОСОБА_5 через вікно зловив його за куртку, притягнув до автомобіля, питав, звідки вони йдуть, хотів вдарити; він, свідок, вирвався і почав тікати; бачив, як ОСОБА_4 також побіг від автомобіля, як ОСОБА_3 вийшов з автомобіля і побіг за ОСОБА_4, автомобіль поїхав за ними і повернув у вуличку, де проживає сільський голова. Через деякий час вони зустріли ОСОБА_4, який розповів, що ОСОБА_3 догнав його, «підшпортав», від чого він впав, показував порваний одяг;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що вночі 04 червня 2012 р. він почув сильний стукіт у вхідні двері свого будинку, вибіг, побачив підлітка, який плакав; розказав, що його доганяли, тягнули в машину, били, що у нього травмована рука, що він перескочив через огорожу і втік до будинку свідка. Він, свідок, вийшов на дорогу і побачив автомашину «Пежо», впізнав автомобіль ОСОБА_5, хто був за кермом, не бачив; машина полегенько від'їхала. Він заспокоїв хлопця, який перебував у стресовому стані; коли вийшли його діти, вони впізнали хлопця, це був ОСОБА_4, який розповів, що його доганяли хлопці з нашого села, яких він не знає, але може впізнати; потерпілий вказував на ту автомашину, яка стояла на вулиці, а потім від'їхала;

- даними протоколу огляду місця події від 11.06.2012 р. і плану-схеми до нього, згідно яких встановлено місце події, де потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження (т.1, а.с.27-28);

- даними висновку судово-медичної експертизи від 30.07.2012 р., згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням відломків, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя у момент спричинення; садно в поперековій ділянці зліва, садно в ділянці правої кисті та садно в ділянці лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові слідчого; судово-медичних даних для вирішення питання про послідовність спричинення тілесних ушкоджень немає; розташування тілесних ушкоджень на різних, протилежних ділянках тіла свідчить про те, що вони не могли утворитись при одноразовому падінні, і розташування потерпілого та нападаючого у момент спричинення пошкоджень було різним; наявність слідів ковзання на передній поверхні лівої штанини свідчить про те, що садно в ділянці передньої поверхні лівого колінного суглобу могло утворитись при падінні на площину з наступним ударом до тупого твердого предмету, можливо до поверхні дороги; закритий перелом нижньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням відломків не характерний для падіння на витягнуту руку, а міг утворитись як при падінні на ліву руку з приведенням її до тулуба, так і при нанесенні удару тупим твердим предметом в ділянку нижньої третини лівого передпліччя; садна в поперековій ділянці та в ділянці правої кисті могли утворитись як при неодноразових падіннях і ударах цими ділянками до тупих предметів, так і при нанесенні ударів такими в ці ділянки (т.2, а.с.24-26);

- даними висновку медико-криміналістичної експертизи від 26.07.2012 р. та фототаблиці до нього, згідно яких на спинці куртки виявлено розриви тканини, які утворились від перерозтягнення тканини внаслідок дії тупих твердих предметів; при цьому також могли утворитись розриви шва вирізу горловини, правого бокового шва та внутрішнього шва правого рукава; на передній поверхні лівої штанини виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини до ниток основи, відокремлення волокон в пошкоджених нитках на різних рівнях, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути як поверхня дороги, так і поверхня автомобіля; сліди ковзання на передній поверхні лівої штанини за розташуванням відповідають ділянці садна на передній поверхні лівого колінного суглобу; судово-медичних даних, які б свідчили про те, яким було взаємне розташування нападаючого і потерпілого в момент заподіяння йому ушкоджень, немає; слідів наїзду на одязі ОСОБА_4 не виявлено; сліди ковзання на передній поверхні лівої штанини могли утворитись внаслідок падіння на поверхню дороги з висоти власного зросту (т.2, а.с.32-38).

Суд вважає, що заперечення підсудним своєї вини у пред'явленому обвинуваченні спрямоване на ухилення останнього від відповідальності. Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо того, що підсудний за потерпілим не біг і не доганяв його, що потерпілого ніхто не бив і не доганяв, розцінюючи ці показання як намагання вигородити підсудного - свого друга. Посилання вказаних свідків у поясненнях в судовому засіданні на те, що вони лише проїхали автомашиною повз господарство сільського голови ОСОБА_10, біля його будинку не зупинялись, не чекали в машині, не бачили світла у будинку сільського голови, не бачили, що потерпілий забіг на його подвір'я, які суперечать вказаним вище доказам, лише підтверджують неправдивість показань цих свідків. Суд визнає необґрунтованими доводи підсудного та його захисника на заперечення вини, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище доказами.

Оцінюючи зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина підсудного у вчиненому повністю доведена, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ст.128 КК України, оскільки він необережно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його молодий вік, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Суд враховує думку законного представника неповнолітнього потерпілого, який наполягав на суворому покаранні підсудного.

За таких обставин суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у межах санкції ст.128 КК України у виді громадських робіт на максимальний строк, так як вказане покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

Заявлений законним представником неповнолітнього потерпілого цивільний позов підлягає до часткового задоволення. З підсудного слід стягнути на користь батька неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 1165 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження нового одягу сина, а саме куртки і джинсових штанів, що викликало необхідність придбання нових речей згідно доданих товарних чеків (т.2, а.с.118-119).

Злочинними діями підсудного неповнолітньому потерпілому завдано моральної шкоди, що полягає у фізичному болю, якого останній зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, та у душевних стражданнях, що їх потерпілий зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою підсудного щодо нього. Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог розумності і справедливості та враховує характер вчиненого злочину, необережне спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, глибину фізичних і душевних страждань останнього. Суд вважає, що з підсудного слід стягнути у користь потерпілого 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази, а саме: пакет з лакофарбовим покриттям автомобіля «Пежо», що зберігається в камері зберігання речових доказів Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області, підлягає до знищення, а одяг потерпілого ОСОБА_4, що переданий останньому на зберігання, слід повернути потерпілому.

З підсудного слід стягнути судові витрати за проведення експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_11 1165 (одну тисячу сто шістдесят п'ять) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 11165 (одинадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн.

Речові докази, а саме: пакет з лакофарбовим покриттям автомобіля «Пежо», що зберігається в камері зберігання речових доказів Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області - знищити, а одяг потерпілого ОСОБА_4, що переданий останньому на зберігання, - повернути ОСОБА_4

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 у користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС Івано-Франківської області, р/р 31255272210165 код 25574765 МФО 836014 Банк одержувача УДК Івано-Франківської області, 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 80 коп. судових витрат.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення шляхом подачі апеляції через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець