Ухвала суду № 31534860, 22.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/592/13-а

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін: представник позивача - Медичного реабілітаційного центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник"- Летанина Наталія Олександрівна, довіреність № б/н від 02.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Будан Євгенія Георгіївна, довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 28.01.13 у справі № 801/592/13-а

за позовом Медичного реабілітаційного центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник" (Кореїзське шосе, 2,Кореїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98671)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.13 позовні вимоги Медичного реабілітаційного центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0006392301 від 24.12.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17470грн. основного платежу та 4368грн. штрафних санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Медичного Реабілітаційного Центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник" 218,38грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.13 та прийняти нове рішення

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 22.05.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Медичного Реабілітаційного Центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Гранд Продукт", ПП "Команд" за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р.

За результатом перевірки складений акт перевірки від 30.11.2012р. №2586/22-01/25576215/245 (а.с.16-27), яким встановлені порушення по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності ІШ «Грандпродукт», ПП «Команд» за період 01.10.2009 року по 31.03.2012 р., зокрема: 1. п.п 7.4.1, п.п7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість»( зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17 470 грн., у тому числі: за лютий 2010 року в сумі 1383грн., за квітень 2010 року в сумі 2355 грн., за серпень 2010 року в сумі 13 732 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012р. №0006392301 (а.с.28), яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21838грн., у тому числі за основним платежем 17470грн. та штрафними санкціями 4368грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на відсутності реальності господарських операцій по договорам, укладеними позивачем з ПП "Гранд Продукт", ПП "Команд".

Матеріали справи встановлено, що позивач уклав з ПП "Гранд Продукт" договір постачання №1/02 від 04.02.2010р. (а.с.30).

На виконання зазначеного вище договору, позивачем до матеріалів справи долучені:

- видаткова накладна № РН-0000012 від 04.02.2010 р на загальну суму 8299,76грн., у т.ч ПДВ 1383,29грн. (а.с.31).

- платіжне доручення № 22 від 12.02.2010 р. (а.с.32).

- податкова накладна №99 від 22.02.2010 р. на загальну суму 8299,76 грн. в т.ч ПДВ 1383,29 грн. (а.с.33).

Також позивачем з ПП "Грандпродукт" 19.04.2010р. був укладений договір поставки товару №19/04 (а.с.34)

На виконання зазначеного вище договору, позивачем до матеріалів справи долучені:

- видаткові накладні №РН-0000013 від 20.04.2010р. та №РН-0000015 від 20.04.2010р. на загальну суму 14127,01 грн., у т.ч ПДВ 2354,5 грн. (а.с.35,36). 26.04.2010р

- платіжне доручення № 116 від 26.04.2010 р. (а.с.37).

- податкова накладна № 266 від 26.04.2010 р. на загальну суму 13263,25 грн., в т.ч ПДВ 2210,54 грн. та податкова накладна № 267 від 26.04.2010 р. на загальну суму 863,76 грн., в т.ч ПДВ 143,96 грн. (а.с.38, 39).

02.08.2010 р. Позивачем з ПП "Комманд" був укладений договір поставки товару №16. Загальна вартість договору склала 82390,31 грн.

На виконання зазначеного вище договору, позивачем до матеріалів справи долучені:

- видаткові накладні №РН-0000005 від 03.08.2010р. на суму 19505,47грн.; №РН-0000020 від 03.08.2010р. на суму 37724,28 грн.; №РН-0000021 від 03.08.2010р. на суму 6762,58грн.; №РН-0000027 від 03.08.2010р. на суму 2041,84 грн.; №РН-0000028 від 03.08.2010р. на суму 9250 грн.; №РН-0000029 від 03.08.2010р. на суму 7106,14грн.,

- платіжні доручення №323 від 05.08.2010 р. на суму 46872,26 грн.; № 324 від 05.08.2010 р. на суму 35518,05 грн. (а.с.47-48).

- податкові накладні: №241 від 03.08.2010 р. на загальну суму 19505,47 грн., в т.ч. ПДВ 3250,91 грн.; № 242 від 03.08.2010 р. на загальну суму 37724,28 грн., в т.ч. ПДВ 6287,38 грн.; №243 від 03.08.2010 р. на загальну суму 6762,58 грн., в т.ч. ПДВ 1127,10 грн.; №244 від 03.08.2010 р. на загальну суму 7106,14 грн., в т.ч. ПДВ 1184,36 грн.; №245 від 03.08.2010 р. на загальну суму 2041,84 грн., в т.ч. ПДВ 340,31 грн.; №246 від 03.08.2010р. на загальну суму 9250,0 грн., в т.ч. ПДВ 1541,67 грн. (а.с.49-54).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного період, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся, позивачем та вказаними контрагентами виконані вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З урахуванням викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судовою колегією встановлено, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Висновки відповідача, що засновані на даних досудового слідства по кримінальній справі, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції, проведеної контрагентами з позивачем із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

Також судова колегія вважає необґрунтованими висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.13 у справі № 801/592/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва