Постанова № 31527081, 21.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року 2а-5569/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Лісовського А.В., Рубан Л.П.,

представника відповідача: Харченка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Миронівська МДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2012 №0001232301 та №0001242301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товарів між ним та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором поставки, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, доказами транспортування товару, журналом зважування товару, журналом лабораторних досліджень товару, доказами руху товару на підприємстві та передачі його у виробництво, тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочину, укладеного ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», а викладений в акті перевірки висновок щодо його нікчемності є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що у контрагента позивача відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, всі правочини укладені ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстроване як юридична особа 13.06.1996, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 820512 (том І а.с. 10).

Основними видами діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво олії та тваринних жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в несанкціонованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 10.10.2012 по 18.10.2012 на підставі наказу начальника Миронівської МДПІ від 11.10.2012 №275 (том ІV а.с.100) «Про проведення позапланової виїзної перевірки», направлення на перевірку від 12.10.2012 № 205, посадовою особою Миронівської МДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД2 за період з 01.01.2012 по 31.08.2012.

За результатами перевірки складений акт від 26.10.2012 №179/22-011/00951770 (надалі - Акт перевірки) (том І а.с. 12-30), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- статей 134, 138 та 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216 та статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбані товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування; встановлено неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення за I півріччя 2012 року у сумі 20 634 866,15 грн. та, як наслідок, заниження податку на прибуток за I півріччя 2012 року у розмірі 4 333 321,89 грн.;

- пункту 201.6, статті 201, статей 185, 186, 187, 188 та 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону №996-XIV, частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, та статей 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбані товарів (робіт, послуг); відсутність об'єкту оподаткування; встановлено неправомірність формування податкового кредиту за березень місяць 2012 року в сумі 3 237 324,77 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2012 року на суму 3 237 324,77 грн.

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів у вищевказаного контрагента, які ґрунтуються на інформації, отриманої відповідачем від ВМП ДПІ в Обухівському районі (лист від 26.09.2012 №3339/7/07-10) в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_4 придбав у січні 2012 року ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» з метою прикриття незаконної діяльності; на поясненнях громадянина ОСОБА_5, який у період з січня 2012 року по квітень 2012 року перебував на посаді генерального директора ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» та на податковій і статистичній звітності ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД».

В обґрунтування прийняття спірних рішень відповідач зазначив, що як йому стало відомо зі змісту матеріалів, отриманих від ВМП ДПІ в Обухівському районі листом від 26.09.2012 №3339/7/07-10, статистичної та податкової звітності ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», вказане підприємство у 2011 році не вирощувало сільськогосподарську продукцію, про що свідчать дані статистичної звітності, а саме форма 29-сг річна «Про підсумки збору врожаю» та форма 4-сг «Про посівні площі сільськогосподарських культур», а відповідно не мало власної продукції, яку у подальшому реалізовувало. Також у підприємства відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, необхідна кількість персоналу та ресурсів для виконання зобов'язань по договорам поставки.

Крім цього, відповідач також зазначив, що як вбачається із змісту пояснень громадянина ОСОБА_5, який у період з січня 2012 року по квітень 2012 року перебував на посаді генерального директора ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» (том ІV а.с.111), він «був директором формально, у зміст діяльності фірми не вникав, жодних документів від імені підприємства не підписував». Разом з цим, ОСОБА_5 зазначив, що на прохання невідомої йому людини він підписав чисті аркуші паперу та чисті журнали товарно-транспортних накладних.

Зважаючи на зазначені обставини, посадові особи Миронівської МДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» включена до складу податкового кредиту безпідставно та, відповідно, позивачем безпідставно віднесено до витрат, витрати на придбання товарів у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД».

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Миронівською МДПІ прийняті: податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0001232301, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6 499 983,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 4 333 322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 166 661,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2012 №0001242301, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 3 237 325,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 1 618 662,00 грн. (том І а.с. 31,32).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та постачальником - ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» укладено договір поставки від 03.02.2012 № 2087/М (далі - договір № 2087/М) (том І а.с. 87,88).

За зазначеним договором № 2087/М постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2000» («Incoterms 2000»), а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити вартість товару (підпункт 1.1 договору № 2087/М).

Відповідно до пункту 2.2 договору № 2087/М, товар поставляється силами постачальника на об'єкт покупця, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1 - місце постачання.

Як вбачається із підпункту 2.5 договору № 2087/М, постачальник вважається таким, що виконав поставку товару після прийняття товару покупцем і надання йому оригіналів рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних.

Вартість товару та порядок розрахунків за товар передбачений пунктом 4 договору №2087/М. Так, вартість одиниці товару вказується у накладних. Загальна вартість товару залежить від кількості фактично поставленого і прийнятого товару. Ціна договору складає 2000000,00 грн. Покупець здійснює оплату товару (його частини/партії) шляхом перерахування 100% вартості поставленого товару (його частини/партії) на розрахунковий рахунок постачальника впродовж трьох банківських днів з моменту прийняття товару (партії) і наданих постачальником покупцеві оригіналів документів вказаних у підпункті 2.4. договору.

Відповідно до вимог пункту 2.1 договору № 2087/М, строк поставки товару - до 31 липня 2012 року.

20 лютого 2012 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2087/М, якою визначено орієнтовну суму договору - 15000000,00 грн. (том І а.с. 89).

Вказаний договір № 2087/М та додаткова угода №1 до нього, підписані з однієї сторони уповноваженим представником за довіреністю ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_7, з іншої - генеральним директором ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» ОСОБА_5, який перебував на даній посаді у період з січня 2012 року по квітень 2012 року та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та дієздатності ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» договору та його виконання ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» перебувало платником податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Крім цього, як пояснили у судовому засіданні представники позивача, враховуючи ту обставину, що виробничих потужностей для одночасного прийняття та зберігання зернових та олійних культур у значних обсягах у позивача не достатньо 08.07.2011 з метою сушки, очистки, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур врожаю 2011 року, між ПрАТ «Оріль-Лідер» та ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» було укладено договір № 1523-Г від 08.07.2011 про надання послуг (далі - договір № 1523-Г) (том ІІІ а.с. 105-108).

Згідно умов договору № 1523-Г виконавець зобов'язується прийняти від замовника на сушку, очистку та зберігання зерно; визначити кількість та якість зерна; провести його очистку та сушку; зберігати зерно замовника до моменту передачі його іншому власнику або вивезення замовником та за письмовою заявою замовника здійснити завантаження зерна в автомобільний чи залізничний транспорт наданий замовником (підпункт 2.1 договору №1523-Г ).

У свою чергу замовник зобов'язується доставити зерно на адресу виконавця для зберігання, надати виконавцю на кожну партію зерна супровідні товарно-транспортні документи та щомісячно оплачувати послуги виконавця. Доставка зерна до виконавця, згідно умов договору, здійснюється власним транспортом та за власні кошти замовника (пункт 2.2 договору).

Аналогійний договір був укладений 02.02.2011 між позивачем та ТОВ «Катеринопільський елеватор» № 1289-Г (том ІІІ а.с.228).

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є менеджером із постачання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», з метою координації і раціоналізації вантажообороту, підвищення рівня транспортних послуг, забезпечення збереження товарів, своєчасної доставки, збільшення прибутків та зменшення транспортних витрат на ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» існує програмне забезпечення, яке забезпечує комплексне управління розподілом, розміщенням, потоками транспортування товарно-матеріальних цінностей.

У залежності від місця розташування позивача від джерел сировини, з урахуванням вимог логістики, дане програмне забезпечення самостійно визначає місце розвантаження товару шляхом присвоєння суб'єкту господарювання, який здійснює перевезення товару, відповідного коду поставки, який є ідентичним із кодом на товарно-транспортних накладних та місцем розвантаження товару.

Саме даний код і визначає місце доставки вантажу. У разі невідповідності даного коду місцю розвантаження товару, приймання товарно-матеріальних цінностей відповідним пунктом приймання товару не здійснюється.

На підтвердження даної обставини до матеріалів справи позивачем були приєднані відповідні витяги з бази даних та товарно-транспортні накладні, зокрема, том ІІ а.с. 31, том IV а.с.152.

Як зазначив свідок ОСОБА_8, у зв'язку з тим, що пункти навантаження товарів, які постачало ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», зокрема, є с.Знаменівка, м. Миргород, м. Решетилівка з урахуванням принципів логістики програмне забезпечення надало найбільш наближене місце розвантаження товару від місця його знаходження, а саме на елеватор ПрАТ «Оріль-Лідер».

На виконання вимог зазначених договорів ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» було поставлено на адресу ПрАТ «Оріль-Лідер» товар (насіння соняшника), що підтверджується: - видатковими накладними: від 10.02.2012 № АГ-0000001 на суму 206 185,52 грн., від 14.02.2012 № АГ-0000006 на суму 162 280,00 грн., від 17.02.2012 № АГ-0000026 на суму 241 040,00 грн., від 18.02.2012 № АГ-0000025 на суму 325 056,00 грн., від 23.02.2012 № АГ-0000033 на суму 311 392,00 грн., від 24.02.2012 № АГ-0000040 на суму 1 107 322,62 грн., від 25.02.2012 № АГ-0000042 на суму 695 656,33 грн., від 26.02.2012 № АГ-0000047 на суму 82 514,70 грн., від 27.02.2012 № АГ-0000053 на суму 288 044,09 грн., від 28.02.2012 № АГ-0000058 на суму 928 993,03 грн., від 29.02.2012 № АГ-0000063 на суму 989 406,86 грн., від 03.03.2012 № АГ-000003 на загальну суму 326 709,44 грн., у тому числі ПДВ 54451,57 грн., від 02.03.2012 № АГ-000007 на загальну суму 316 274,00 грн., у тому числі ПДВ 52712,33 грн., від 03.03.2012 № АГ-000009 на загальну суму 422 857,60 грн., у тому числі ПДВ 70476,27 грн., від 04.03.2012 № АГ-000011 на загальну суму 145 357,30 грн., у тому числі ПДВ 24226,22 грн., від 04.03.2012 № АГ-000024 на загальну суму 95 083,10 грн., у тому числі ПДВ 15847,18 грн., від 05.03.2012 № АГ-000014 на загальну суму 606 439,20 грн., у тому числі ПДВ 101073,20 грн., від 05.03.2012 № АГ-000041 на загальну суму 55 641,10 грн., у тому числі ПДВ 9273,52 грн., від 06.03.2012 № АГ-000026 на загальну суму 1 087 069,88 грн., у тому числі ПДВ 181178,31 грн., від 07.03.2012 № АГ-000028 на загальну суму 2 176 116,01 грн., у тому числі ПДВ 362686,00 грн., від 08.03.2012 № АГ-000030 на загальну суму 94 710,00 грн., у тому числі ПДВ 15785,00 грн., від 08.03.2012 № АГ-000031 на загальну суму 1 223 522,00 грн., у тому числі ПДВ 203920,33 грн., від 09.03.2012 № АГ-000034 на загальну суму 248 132,00 грн., у тому числі ПДВ 41355,33 грн., від 10.03.2012 № АГ-000035 на загальну суму 1 316 977,40 грн., у тому числі ПДВ 219496,23 грн., від 11.03.2012 № АГ-000037 на загальну суму 512 163,80 грн., у тому числі ПДВ 85360,63 грн., від 12.03.2012 № АГ-000060 на загальну суму 462 828,50 грн., у тому числі ПДВ 77138,08 грн., від 12.03.2012 № АГ-000061 на загальну суму 94 787,90 грн., у тому числі ПДВ 15797,98 грн., від 13.03.2012 № АГ-000071 на загальну суму 773 875,01 грн., у тому числі ПДВ 128979,17 грн., від 14.03.2012 № АГ-000064 на загальну суму 1 949 845,21 грн., у тому числі ПДВ 324974,20 грн., від 15.03.2012 № АГ-000087 на загальну суму 3 402 170,06 грн., у тому числі ПДВ 567028,34 грн., від 15.03.2012 № АГ-000088 на загальну суму 1 499 640,60 грн., у тому числі ПДВ 249940,10 грн., від 16.03.2012 № АГ-000089 на загальну суму 964 582,40 грн., у тому числі ПДВ 160763,73 грн., від 16.03.2012 № АГ-000086 на загальну суму 1 003 500,88 грн., у тому числі ПДВ 167250,15 грн., від 17.03.2012 № АГ-000091 на загальну суму 83 098,80 грн., у тому числі ПДВ 13849,80 грн., від 18.03.2012 № АГ-000090 на загальну суму 94 061,24 грн., у тому числі ПДВ 15676,87 грн., від 19.03.2012 № АГ-0000105 на загальну суму 80 214,30 грн., у тому числі ПДВ 13369,05 грн., від 19.03.2012 № АГ-0000100 на загальну суму 164 975,80 грн., у тому числі ПДВ 27495,97 грн., від 20.03.2012 № АГ-0000106 на загальну суму 223 314,70 грн., у тому числі ПДВ 37219,12 грн., (том ІІІ а.с.7-33)

- рахунками-фактурами: від 27.02.2012 № АГ-0000014 на загальну суму 2 430 000,00 грн., у тому числі ПДВ 405000,00 грн., від 03.03.2012 № АГ-0000015 на загальну суму 2 050 000,00 грн., у тому числі ПДВ 341666,67 грн., від 07.03.2012 № АГ-0000021 на загальну суму 2 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 333333,33 грн. (том ІІІ а.с. 63-76).

Поставка товару від ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» на адресу ПрАТ «Оріль-Лідер» здійснювалася транспортом ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними (том ІІ а.с. 31-250, том ІІІ а.с. 1-5, а.с. 35-38).

Дані товарно-транспортні накладні містять усі необхідні та заповнені реквізити, вони складені відповідно до типової форми № 1-ТН, яка затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995 № 488/346.

Відповідно до даних товарно-транспортних накладних замовником продукції є ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», вантажоодержувачем - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», пункт розвантаження - ПрАТ «Оріль-Лідер».

Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять відмітку ПрАТ «Оріль-Лідер» про зважування доставленого на його склад зерна та його прийняття.

У лютому, березні 2012 року ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» виписало на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» податкові накладні: від 10.02.2012 № 1/2 на суму 206 185,20 грн., від 14.02.2012 № 6/2 на суму 162 280,00 грн., від 17.02.2012 № 26/2 на суму 241 040,00 грн., від 18.02.2012 № 25/2 на суму 325 056,00 грн., від 23.02.2012 № 33/2 на суму 311 392,00 грн., від 24.02.2012 № 40/2 на суму 1 107 322,62 грн., від 25.02.2012 № 42/2 на суму 695 656,33 грн., від 26.02.2012 № 47/2 на суму 82 514,70 грн., від 27.02.2012 № 53/2 на суму 288 044,09 грн., від 28.02.2012 № 58/2 на суму 928 993,03 грн., від 29.02.2012 № 63/2 на суму 989 406,86 грн., від 01.03.2012 №3/2 на загальну суму 326 709,44 грн., у тому числі ПДВ 54451,57 грн., від 02.03.2012 №7/2 на загальну суму 316 274,00 грн., у тому числі ПДВ 52712,33 грн., від 03.03.2012 №9/2 на загальну суму 422 857,60 грн., у тому числі ПДВ 70476,27 грн., від 04.03.2012 №11/2 на загальну суму 145 357,30 грн., у тому числі ПДВ 24226,22 грн., від 04.03.2012 №24/2 на загальну суму 95 083,10 грн., у тому числі ПДВ 15847,18 грн., від 05.03.2012 №14/2 на загальну суму 606 439,20 грн., у тому числі ПДВ 101073,20 грн., від 05.03.2012 №41/2 на загальну суму 55 641,10 грн., у тому числі ПДВ 9273,52 грн., від 06.03.2012 №26/2 на загальну суму 1 087 069,88 грн., у тому числі ПДВ 181178,31 грн., від 07.03.2012 №28/2 на загальну суму 2 176 116,01 грн., у тому числі ПДВ 362686,00 грн., від 08.03.2012 №30/2 на загальну суму 94 710,00 грн., у тому числі ПДВ 15785,00 грн., від 08.03.2012 №31/2 на загальну суму 1 223 522,00 грн., у тому числі ПДВ 203920,33 грн., від 09.03.2012 №34/2 на загальну суму 248 132,00 грн., у тому числі ПДВ 41355,33 грн., від 10.03.2012 №35/2 на загальну суму 1 316 977,40 грн., у тому числі ПДВ 219496,23 грн., від 11.03.2012 №37/2 на загальну суму 512 163,80 грн., у тому числі ПДВ 85360,63 грн., від 12.03.2012 №61/2 на загальну суму 94 787,90 грн., у тому числі ПДВ 15797,98 грн., від 12.03.2012 №60/2 на загальну суму 462 828,50 грн., у тому числі ПДВ 77138,08 грн., від 13.03.2012 №71/2 на загальну суму 773 875,01 грн., у тому числі ПДВ 128979,17 грн., від 14.03.2012 №64/2 на загальну суму 1 949 845,21 грн., у тому числі ПДВ 324974,20 грн., від 15.03.2012 №87/2 на загальну суму 3 402 170,06 грн., у тому числі ПДВ 567028,34 грн., від 15.03. 2012 №81/2 на загальну суму 1 499 640,60 грн., у тому числі ПДВ 249940,10 грн., від 16.03.2012 №86/2 на загальну суму 1 003 500,88 грн., у тому числі ПДВ 167250,15 грн., від 16.03.2012 №89/2 на загальну суму 964 582,40 грн., у тому числі ПДВ 160763,73 грн., від 17.03.2012 №91/2 на загальну суму 83 098,80 грн., у тому числі ПДВ 13849,80 грн., від 18.03.2012 №90/2 на загальну суму 94 061,24 грн., у тому числі ПДВ 15676,87 грн., від 19.03.2012 №105/2 на загальну суму 80 214,30 грн., у тому числі ПДВ 13369,05 грн., від 19.03.2012 №100/2 на загальну суму 164 975,80 грн., у тому числі ПДВ 27495,97 грн., від 20.03.2012 №106/2 на загальну суму 223 314,70 грн., у тому числі ПДВ 37219,12 грн. (том ІІІ а.с.78-104).

Вищевказані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури були підписані зі сторони ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» його генеральним директором - ОСОБА_5

Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 798553 від 20.02.2012, керівником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_5. (том І а.с. 84-86).

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що видані ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» у лютому та березні місяці 2012 року первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та витрати, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості. Усі вони виписані контрагентом позивача, скріплені печатками сторін.

Розрахунки між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» за поставлений товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром документів, проведеного по системі «Клієнт-Банк» у період з 01 березня по 11 квітня 2012 року (том ІІІ а.с. 109-123).

Крім цього, позивачем надано документи, які посвідчують якість закупленого позивачем у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» (поставленого через ПрАТ «Оріль-Лідер») соняшника, а саме, сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (том ІІІ а.с. 171) та посвідчення про якість зерна №000287, №000289, №000291, №000293, №000295, №000296, №000299, №000300, №003711-003712, №003715, №003718-та №003719 (том ІІІ а.с. 172-182).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, посадовими особами позивача у ході проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які пов'язані із фінансово - господарськими відносинами з ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» (том І а.с.21).

Таким чином, факт поставки товарів ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім цього, Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі - продажу позивачем від ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» після передачі товару отримані належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Крім цього, зазначені податкові накладні включено до Єдиного реєстру податкових накладних, про що свідчать наявні у матеріалах справи квитанції (том ІІІ а.с. 183-208).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту та збільшення витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при купівлі товару.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» та формування витрат.

Факт поставки товару на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд не бере до уваги також посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт тощо.

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновок про відсутність у вказаного підприємства умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблений лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угоди нікчемною чи безтоварною.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, зі змісту товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником товару та вантажовідправником є ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», вантажоодержувачем - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», автопідприємство, яке здійснює перевезення - ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_10, тощо.

Тобто, для здійснення доставки товару на склад позивача, ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» уклало відповідні договори на перевезення вантажу.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд зобов'язав відповідача надати інформацію щодо місцезнаходження суб'єктів господарювання, які здійснювали перевезення придбаного позивачем у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» товару на склад ПрАТ «Оріль-Лідер» для виклику їх як свідків у судове засідання.

Разом з цим, відповідач такої інформації суду не надав та зазначив про неможливість її отримання.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа вчинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Як встановлено судом, згідно офіційно оприлюднених даних, станом на дату укладення договору поставки соняшника та складання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» без довіреності, у тому числі підписувати договори, був саме ОСОБА_5

У силу положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Жодного належного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, суду не надано.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, підставою для висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є пояснення директора ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» ОСОБА_5 про непричетність його до господарської діяльності підприємства.

Однак, суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_5 про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД», є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти. А відтак, вони не є належними та достатніми доказами провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.

Разом з цим, суд звертає увагу на ту обставину, що сам ОСОБА_5 у власних поясненнях зазначив, що вчиняв підписи на деяких документах.

Крім цього, відповідно до постанови від 29.03.2013 слідчого СВ Миронівського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_17 (том ІV, а.с.147-151), прийнятої за результатами розгляду матеріалів перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» кримінальне провадження щодо даного підприємства закрито у зв'язку з встановленням відсутності складу злочину.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву продавця та покупця, перелік товарів та послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку дають змогу визначити, який саме товар був придбаний, за якою ціною та між якими контрагентами.

Це означає, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та, як наслідок, порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток з підстав визнання спірного правочину нікчемним чи/або безтоварним, є безпідставними та необґрунтованими.

Окремо суд зауважує, що з метою транспортування придбаної у ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» продукції від ПрАТ «Оріль-Лідер» на елеватор ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», останній (замовник) уклав із перевізниками (виконавцями) ряд договорів про перевезення вантажів, а саме із ТОВ «Катерипільський елеватор» договір від 02.02.2011 №1289-Г (том ІІІ а.с. 228-229), ФОП ОСОБА_12 від 18.02.2011 №159 (том ІV а.с.1,2), ТОВ «Велес-Авто» від 01.02.2011 №113/577/01(том ІV а.с.5,6), ФОП ОСОБА_16.(том ІV а.с.38,39), ТОВ «Транс-Сервіс-1»від 01.01.2012 №010111-1І (том ІV а.с.1,2).

Так, відповідно до умов зазначених договорів про перевезення вантажів замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання проводити роботу по наданню автотранспортних послуг, згідно заявок замовника у яких вказується маршрут, дата та час надання автотранспортних послуг.

На виконання зазначених договорів, зазначеними суб'єктами господарювання було здійснено перевезення товару (соняшника) від ПрАТ «Оріль-Лідер» на елеватор позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними (том І а.с. 94-134, 136-250, том ІІ а.с. 1-30); актами виконаних робіт (том ІІІ а.с. 230, том ІV а.с. 3, 7-10, 15, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 40); звітами про рух автотранспорту (реєстрами перевезень) (том ІІІ а.с. 231-246, том ІV а.с. 16-17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31).

Оплата послуг з перевезення товару підтверджується реєстром документів, проведених по системі "Клієнт-Банк" (том ІV а.с. 4, 11-14, 32-37, 41) та актами звірки (том ІІІ а.с 247-248).

Поставлений на адресу позивача товар (соняшник) був перероблений на його елеваторах, що підтверджується накладними на відпуск позивачем зерна в переробку від 23.05.2012 №527, від 23.05.2012 №528, від 23.05.2012 №529, від 23.05.2012 №530, від 24.05.2012 №531, від 24.05.2012 №532, від 24.05.2012 №533, від 24.05.2012 №534, від 25.05.2012 №535, від 25.05.2012 №536, від 25.05.2012 №537, від 25.05.2012 № 538, від 26.05.2012 №539, від 26.05.2012 №540, від 26.05.2012 №541, від 26.05.2012 №542, від 27.05.2012 №545, від 27.05.2012 №546 та виробничим звітом по переробці соняшника за травень 2012 р. (том ІІІ а.с. 138-143).

Як пояснив позивач, із придбаного товару (соняшника) було виготовлено олію.

Суд звертає увагу на наявність у позивача основних фондів, необхідних для здійснення перероблення придбаного соняшника, що підтверджується загальним звітом по основних засобах позивача, з якого вбачається наявність у нього сховищ, елеваторів та обладнання для них (том ІІІ а.с. 39-57).

Крім цього, факт поставки товару також підтверджується копіями витягу з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів по контрагенту ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» за березень 2012 року та витягу з журналу реєстрації зважування на автомобільних вагах (надходження) по контрагенту ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» за березень 2012 року (том ІV а.с. 123-140).

Суд також звертає увагу, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Разом з цим, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару (сільськогосподарської продукції). Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході виконання господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; укладений між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими; операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.11.2012 №0001232301 та №0001242301.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 14.11.2012 №82.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 травня 2013 р.