Постанова № 31527071, 28.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року 810/1886/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін -

від позивача: Кандаурова А.П. (за довіреністю)

Радкевич Т.М. (за довіреністю)

від відповідача: Маковій О.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Полісся» Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Полісся» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Полісся», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2012 року № 0000542200 та № 0000552200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 30 жовтня 2012 року № 0000542200 та № 0000552200 є протиправними, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Бізнес Центр Полісся» вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та податку на прибуток за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Берніс Продакт». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Берніс Продакт» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Бізнес Центр Полісся» а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочину про який йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Бізнес Центр Полісся» від 16 жовтня 2012 року №463/22-35401906 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень.

Також позивачем зазначено, що відповідачем незаконно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес Центр Полісся» на підставі підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивач відповів на письмовий запит податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив,що посадові особи Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Бізнес Центр Полісся» права на формування показників податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Берніс Продакт» та свідчить про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 15 вересня 2007 року,що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №665752 (т.1 а.с. 117)

На податковому обліку ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» перебуває в Державної податкової інспекції Бородянського району Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 10 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України, статті 79 Податкового кодексу та на виконання наказу № 208 від 8 жовтня 2012 року України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес-Центр Полісся», щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Берніс Продакт» . Результати перевірки оформлено актом від 16 жовтня 2012 року № 463/22-35401906 (т.1 а.с. 13-32).

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт Державної податкової служби у Голосіївському районі міста Києва від 13 квітня 2012 року № 3098/7/22-80/06 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Берніс Продакт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, в якому стверджується про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «Ундіна-сервіс» та ПП «Гранд-сервіс».

Вказуючи на те, що правочин з купівлі-продажу між ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «Ундіна-сервіс» та ПП «Гранд-сервіс» є безтоварними та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, господарська операція з поставки товару між ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» також є безтоварною.

Крім того, у акті перевірки відповідач стверджує, що ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» не було надано до перевірки акти виконаних робіт, накладні на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей, тому факт перевезення товару від ТОВ «Берніс Продакт» до ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» не підтверджується.

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт» та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 22745 грн.( в тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 9340 грн., та за 3 квартал 2011 року у сумі 13405 грн.) і грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19778 грн.( в тому числі за травень 2011 року у сумі 6696 грн., за червень 2011 року у сумі 1425 грн., за липень 2011 року у сумі 5042 грн., за вересень 2011 року у сумі 6615 грн.).

На основі висновків акту перевірки, 30 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» з податку на прибуток підприємств на суму 22745 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» за платежем податок на додану вартість на суму 19778 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 2915,25 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» та ТОВ «Берніс Продакт» при укладанні та виконанні договору поставки, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно із 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» та ТОВ «Берніс Продакт» було укладено договір поставки № 204 від 4 травня 2011 року (т.1 а.с. 45-46) та специфікації до договору поставки № 204(т.1 а.с. 47-59). Згідно умов договору ТОВ «Берніс Продакт» (Постачальник) зобов'язується передати товар, а ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» (Покупець) зобов'язується прийняти його і сплатити за нього грошові кошти.

На підтвердження факту перевезення товару, ТОВ «Берніс Продакт» було виписано товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 83-88).

Судом встановлено, що ТОВ «Берніс Продакт» було виставлено ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» рахунки - фактури (т.1 а.с. 71-82). У рахунках фактурах-визначено найменування постачальника (ТОВ «Берніс Продакт») та одержувача (ТОВ «Бізнес-Центр Полісся»), а також найменування, кількість та вартість товару.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»,фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, товар було передано ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 62-70).

На поставлений товар ТОВ «Берніс Продакт» виписано податкові накладні на загальну суму 118669,41 грн. (т.1 а.с. 89-102)

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В якості оплати за поставлені канцелярські вироби, ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» перерахувало на користь ТОВ «Берніс Продакт» грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 245-247, т.2 а.с. 1-6).

Придбані канцелярські товари були використані у господарській діяльності позивача та перепродані на користь його контрагентів, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 162-165, 167, 169-176, 178-182, 184-197, 199, 201-205, 207-210, 212-228, т. 2 а.с. 29-38), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с. 166, 168, 177, 183, 198, 200, 206, 211, т.2 а.с. 39-42), звітом обігу товарів(т.2 а.с. 43-99) та звітом про дебетові та кредитні операції по рахункам ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» (т.1 а.с. 229-242).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» та ТОВ «Берніс Продакт» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, , суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що перевезення придбаних у ТОВ «Берніс Продакт» канцтоварів здійснювалося на найманому автомобілі,оскільки канцелярські товари мають невеликий розмір. На підтвердження факту перевезення товару позивачем надано товарно-транспорті накладні та довіреність на отримання уповноваженим представником ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Берніс Продакт».

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» та від позивача до його контрагентів відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит.

Отже твердження відповідача про завищення ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт» є безпідставним.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт» не ґрунтуються на законі. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року № 0000542200 та № 0000552200 є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо твердження позивача про протиправність дій Державної податкової інспекції у Бородянському районі по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес-Центр Полісся», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Так, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У силу вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, для проведення документальної перевірки є необхідним прийняття наказу про проведення перевірки та вручення або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику податків копії такого наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу про проведення перевірки від 8 жовтня 2012 року № 208, разом із повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки були вручені 10 жовтня 2012 року виконуючому обов'язки директора ТОВ «Бізнес Центр Полісся» Рудому С.В.

Ураховуючи, що відповідачем доведено факт вручення ТОВ «Бізнес Центр Полісся» наказу та повідомлення про дату початку, місце та обґрунтованих підстав для проведення перевірки, суд дійшов висновку про правомірність дій Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області по проведенню перевірки позивача. Отже, вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Центр Полісся» що оформлена актом від 16 жовтня 2012 року № 463/22-35401906 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт».

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладених позивачем правочинів та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року № 0000542200 та № 0000552200.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Полісся» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби у сумі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2013 року.