Ухвала суду № 31525721, 16.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1770/13 16.05.2013 16.05.2013 16.05.2013

Провадження №22-ц/784/1660/13

Головуючий у суді першої інстанції - Гаврасієнко В.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Кутової Т.З., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання: Орельської Н. М.,

за участю: представника заявника - ОСОБА_3, представника ДВС Миколаївського РУЮ - Макара О.В., представника апелянта - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною

скаргою

представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р., постановлену за скаргою

ОСОБА_7

на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції

( далі - ВДВС Миколаївського РУЮ),

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 р. ОСОБА_7 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ при виконанні виконавчого листа № 2-6360/10, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 9 лютого 2011 р. про стягнення з ОСОБА_7 коштів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 464136 грн. 40 коп.

Заявник зазначав, що у ВДВС Миколаївського РУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-6360/10, виданого 9 лютого 2011 р. про стягнення з ОСОБА_7 коштів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 464136 грн. 40 коп., яке було відкрито та здійснювалось з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», а саме його місце проживання та нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, знаходиться в Заводському районі м. Миколаєва, про що державному виконавцю було відомо. Проте, виконавче провадження було відкрито та проводилось у ВДВС Миколаївського РУЮ . Жодного із документів виконавчого провадження, в тому числі і про відкриття провадження, йому за адресою, зазначеному у виконавчому документі ( АДРЕСА_1) не було направлено. Крім цього, звертаючи стягнення на нерухоме майно, частка якого належала дружині ОСОБА_9, яка не є стороною виконавчого провадження, державний виконавець взагалі не повідомив ні про оцінку майна, ні про його реалізацію, яка була позбавлена прав щодо свого житла.

Посилаючись на те, що такі дії державного виконавця є неправомірними, заявник просив визнати протиправними дії державного виконавця: щодо непередачі виконавчого листа за місцем його проживання та знаходження майна, а саме до Заводського району м. Миколаєва; щодо передачі на реалізацію належної йому квартири, встановивши початкову вартість у розмірі 196 500 грн.; щодо ненаправлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження; щодо не встановлення його достовірного місця проживання, щодо уцінки, опису і арешту його квартири, а також скасувати постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна та акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р. скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо непередачі виконавчого листа № 2-6360/10, який виданий 9 лютого 2011 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 4641136 грн. 40 коп. до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ за місцем проживання та знаходженням майна боржника.

Визнано неправомірними дії держаного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо ненаправлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2011 р. та повідомлення про оцінку майна.

Визнано неправомірними дії держаного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо переоцінки арештованого майна від 8 серпня 2012 р. та 13 вересня 2012 р.

Визнано неправомірними дії держаного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо опису й арешту вищезазначеної квартири.

Визнано протиправними та скасовано акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. складений старшим державним виконавцем Голокоз О.М. та затвердженого в.о. начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Макара О.В. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі представник апелянта посилаючись на те, що суд безпідставно скасував акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, порушивши при цьому права переможця прилюдних торгів, просив скасувати ухвалу суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Миколаївського РУЮ знаходилось виконавче провадження ВП № 24625227 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 464 136 грн. 40 коп. 2 лютого 2011 р. постановою державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ Голокоз М.О. відкрито виконавче провадження.

Виконавче провадження було відкрито за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке звертаючись до ВДВС Миколаївського РУЮ зазначило, що фактичним місцем знаходження боржника є АДРЕСА_2, а місцем реєстрації - АДРЕСА_1.

Проте доказів, які б свідчили про те, що місцем проживання, перебування, роботи боржника чи знаходження його майна є АДРЕСА_2 стягувач не надав.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, державному виконавцю достовірно було відомо про фактичне місце проживання (перебування) боржника та знаходження його майна за адресою: АДРЕСА_1. Факт непроживання боржника за адресою: м. Миколаїв вул. Урожайна, 12 не заперечує і сам державний виконавець, яким виходом на місце було складено відповідний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами ДВС, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції належить стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону «Про виконавче провадження» у разі, якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням його майна, про що повідомляє стягувачу.

Однак, в порушення зазначених норм закону, державний виконавець дізнавшись про те, що боржник не проживає на території, на яку поширюється компетенції державного виконавця, а майно на, яке може бути звернуто стягнення не є його територією, не передав виконавчий лист за новим місцем знаходження боржника.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 р. державним виконавцем було описано та арештовано майно боржника - двокімнатна квартира, загальною площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Початкову ціну реалізації арештованого майна визначено експертом-оцінювачем у розмірі 196500 грн.

13 вересня 2012 р. через те, що належне боржникові майно у встановленому порядку з прилюдних торгів не реалізоване, державним виконавцем переоцінено арештоване майно та оцінено у розмірі 98250 грн., про що складено відповідний акт.

23 жовтня 2012 р. було проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, за наслідками проведення яких було складено протокол, на підставі якого державним виконавцем видано акт від 23 жовтня 2012 р., кошти від реалізації майно перераховано стягувачу.

Порядок надсилання документів виконавчого провадження передбачений ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відправлення простою кореспонденцією зумовлює наявність у відправника поштової квитанції або опису відправленої кореспонденції на певну дату, завірену штемпелем поштового відділення. Проте, доказів про відправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про оцінку майна, її переоцінку, арешт майна, повідомлень про передачу майна на реалізацію матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця при виконанні виконавчого листа № 2-6360/10, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 9 лютого 2011 р. про стягнення з ОСОБА_7 коштів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 464136 грн. 40 коп. та вірно визнав неправомірними дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо непередачі виконавчого листа до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ за місцем проживання та знаходженням майна боржника, а також визнав неправомірними дії держаного виконавця щодо ненаправлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2011 р. та повідомлення про оцінку майна, а також визнав неправомірними дії щодо переоцінки арештованого майна від 8 серпня 2012 р. та 13 вересня 2012 р., а також опису й арешту вищезазначеної квартири. Рішення в цій частині не порушує прав апелянта, оскільки він на той час не був учасником виконавчого провадження, а учасниками виконавчого провадження рішення не оскаржувалось.

В той же час, вирішуючи питання про визнання протиправними та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. складений старшим державним виконавцем Голокоз О.М. та затвердженого в.о. начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Макара О.В., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказаний акт складено на підставі протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_7 Цей акт став підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на ім'я переможця прилюдних торгів ОСОБА_6

Отже, за своєю правовою природою прилюдні торги є угодою, а тому спір з приводу правомірності складання акту про проведення прилюдних торгів повинен розглядатися у позовному провадженні, а не в порядку розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Таким чином, скасовуючи акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, суд першої інстанції порушив порядок вирішення таких спорів, що відповідно до ч.3 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду в цій частині.

За такого, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312,315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р. в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до того ж суду.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: