Постанова № 31524621, 27.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 920/15/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача - Єрмакової С.А., дов.№1117/257 від 10.12.2012 р. (копія у справі)

відповідач - Кравченко Ю.М., дов.№0301/2 від 03.01.2013 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вх. № 1008С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 28.02.2013р. по справі № 920/15/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані», м.Київ

до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми

про стягнення 2 099 561,61 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 р. позивач, ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якій просив стягнути з відповідача 2099561,61 грн., (в тому числі 1674320,48 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-06 від 06.02.2006 року, 136436,12 грн. пені відповідно до пункту 6.3. договору, 125442,71 грн. 3% річних, 163362,30 грн. інфляційних збитків), а також судовий збір пов'язаний з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.02.2013 р. по справі №920/15/13 (суддя Зайцева І.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» 1963125,49 грн. заборгованості (в тому числі 1674320,48 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-06 від 06.02.2006 р., 125442,71 грн. 3% річних, 163362,30 грн. інфляційних збитків) та 39262,51 грн. судового збору. У стягнені 136436,12 грн. пені - відмовлено.

Відповідач, ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 28.02.2013р. по справі №920/15/13 повністю та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та покласти на позивача витраті по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що, на його думку, рішення, прийняте господарським судом, є незаконним та необґрунтованим.

Позивач, ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю погоджується з рішенням господарського суду Сумської області від 28.02.2013 року, просить залишити його без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 06.02.2006 р. між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» (продавець - позивач по справі) та ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (покупець - відповідач по справі) був укладений договір №06/02-06, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Також, умовами договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі товару (п. 4.2). Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу до 30 днів з моменту поставки товару (п. 5.2). За невиконання умов договору сторони передбачили сплату штрафу для продавця та пені для покупця в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ діючої на момент невиконаного зобов'язання (п.п. 6.2, 6.3).

На виконання даного договору сторонами було підписано низку специфікацій, що є невід'ємними частинами основного договору, а саме: №1 від 20.05 2008 р. на суму 280 627,52 грн. з ПДВ; №2 від 07.07.2008 р. на суму 289 436,80 грн. з ПДВ; №3 від 12.08.2008 р. на суму 289 436,80 грн. з ПДВ; №4 від 14.04.2009 р. на суму 538 680,10 грн. з ПДВ; №5 від 05.05.2009 р. на суму 10 200,02 грн. з ПДВ; №6 від 13.05.2009 р. на суму 6 800,02 грн. з ПДВ; №7 від 25.05.2009 р. на суму 6 800,02 грн. з ПДВ; №8 від 09.04.2010 р. на суму 503 369,53 грн. з ПДВ; №9 від 15.04.2010 р. на суму 503 369,53 грн. з ПДВ; №10 від 19.04.2010 р. на суму 524 039,56 грн. з ПДВ; №11 від 26.04.2010 р. на суму 503 369,53 грн. з ПДВ; №12 від 01.07.2010 р. на суму 614 549,52 грн. з ПДВ.

Позивач поставляв відповідачу фарбу для розмітки доріг, склокульки та розчинник, як це визначено у вищезазначених специфікаціях.

Позивач зазначає, що ним було в повному обсязі виконано зобов'язання за вказаними договором та специфікаціями, поставлено відповідачу товар на загальну суму 4070678,95 грн. з ПДВ. На підтвердження цього факту позивач надав накладні на реалізацію: №70 від 20.05.2008 р. на суму 280 627,52 грн., №110 від 07.07.2008 р. на суму 289436,80 грн., №124 від 12.08.2008 р. на суму 289 436,80 грн., №204 від 15.04.2009 р. на суму 538680,10 грн., №223 від 29.04.2009 р. (позиція №3) сольвент вартістю 10200,02 грн., №242 від 13.05.2009 р. (позиція №3) сольвент вартістю 6800,02 грн., №259 від 25.05.2009 р. (позиція №3) сольвент вартістю 6 800,02 грн., №399 від 09.04.2010 р. на суму 503 369,53 грн., №407 від 15.04.2010 р. на суму 503369,53 грн., №409 від 19.04.2010 р. на суму 524039,56 грн., № 413 від 26.04.2010 р. на суму 503369,53 грн., № 479 від 01.07.2010 р. на суму 614 549,52 грн.,

Також позивач підтвердив виконання своїх зобов'язань за договором довіреностями на одержання відповідачем товарно-матеріальних цінностей: серії ЯПЕ №213717 від 20.05.2008 р., серії ЯПЕ №213764 від 07.07.2008 р., серії ЯПЕ №213796 від 06.08.2008 р., №62 від 14.04.2009 р., №64 від 28.04.2009 р., №72 від 12.05.2009 р., №79 від 25.05.2009 р., №55 від 09.04.2010 р., №68 від 19.04.2010 р. та №126 від 01.07.2010 р.

Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, та перерахував позивачу грошову суму в розмірі 2396358,47 грн., на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок від 01.10.2008 р., від 06.04.2009 р., від 07.05.2009 р., від 20.05.2009 р., від 15.06.2009 р., від 06.08.2009 р., від 12.07.2010 р., від 06.01.2012 р., від 10.01.2012 р.

Також, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами за договором було підписано два акти звіряння розрахунків за договором поставки № 06/02-06 від 06.02.2006 р.: №422 від 25.04.2012 р. із залишком на користь ТОВ «Кліносол Трейдінг компані» на суму 2 462 310,23 грн., та № 538 від 17.10.2012 р. із залишком на суму 1 691 320,47 грн. (т. 1 а.с. 63-65).

В зв'язку з цим, 30.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом №932/80 щодо погашення заборгованості, в якому просив розрахуватися за поставлений товар, але на момент звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача за поставлений товар відповідно до договору склала 1 674 320,48 грн. (т. 1 а.с. 61).

Позивач на підставі п. 6.3 договору нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 125 442,71 грн. та інфляційних збитків у розмірі 163 362,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач заборгованість за договором поставки не визнав, та наголосив на тому, що накладні не можуть підтверджувати поставку товару, адже підтвердженням та датою поставки є дата підписання сторонами акту прийому-передачі, як це визначено в п. 4.2 договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що відповідачем не було виконано взяті на себе за договором поставки зобов'язання, та не оплачено поставку товару, в той час, як отримання ним товару підтверджується саме накладними. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що відповідач своїми діями визнав існування заборгованості, оскільки ним частково було сплачено поставку товару та підписано акти звірки розрахунків.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що на його думку, спірний договір не узгоджує кількість продукції, що мала бути поставлена за ним, не містить порядку, за яким сторони мають погоджувати окремо строки кожної поставки понад один рік, що вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ГК України договір не міг діяти більше ніж один рік. До того ж, сторони договору визначили, що підтвердженням та датою поставки є дата підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 4.2), таким чином саме від дати підписання актів прийому-передачі могли розпочатися 30 днів, передбачені в п. 5.2. до підписання актів прийому-передачі позивач не може стверджувати про початок перебігу строку на оплату товару. Видаткові накладні, які судом першої інстанції було взято до уваги як доказ поставки товару, не можуть вважатися належним доказом, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - не містять змісту господарської операції та підстав їх виникнення.

Колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно вивчивши всі матеріали справи, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 267 ГК України визначено, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або на менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Посилання відповідача на приписи даної статті не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки умовами договору, зокрема п. 8.2, визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, проте не довше ніж до 31.12.2012 р. Отже, вимоги згаданої статті жодним чином не впливають на строк дії договору, визначений за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, як випливає із приписів даної правової норми, за договором поставки на постачальника покладено обов'язок передати товар покупцю у зумовлені строки, а на покупця покладено обов'язок прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, маркам, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Отже, з умов спірного договору вбачається, що сторони погодили предмет договору та ціну шляхом складання специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, тобто сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

На підтвердження факту поставки товару позивачем по справі було надано цілку низку документів, зокрема: специфікацій до договору, що є невід'ємною частиною договору; накладні на реалізацію, реквізити яких були перелічені вище; банківські виписки; довіреності на одержання відповідачем товарно-матеріальних цінностей; податкові накладні; рахунки, виставлені відповідачу за поставку товару.

У вищезгаданих актах звіряння розрахунків, які, до речі, підписані та скріплені печатками обох підприємств, перелічені реквізити накладних на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що підтверджує той, факт, що зазначені накладні відносяться саме до спірного договору від 06.02.2006 р.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Підписуючи акти звіряння розрахунків, відповідач визнав здійснення поставки товару та частково оплатив їх. При цьому, як свідчать матеріали справи, товар було поставлено відповідачеві у повному обсязі згідно з умовами договору, і з боку відповідача не було ані повернень, ані претензій щодо кількості та якості товару. Також від відповідача не надходило претензій щодо оформлення товаросупровідних документів та між сторонами не складалися жодні акти, в зв'язку з відсутністю таких документів.

Зважаючи на факт ненадходження оплати від відповідача зі спливом 30 днів з дати поставки товару, почався відлік строку, за який позивачем було здійснено обґрунтований розрахунок 3% річних у розмірі 125 442,71 грн. та інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 4163 362,30 грн., які також були задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 28.02.2013 року по справі №920/15/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28 лютого 2013 року по справі № 920/15/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.