Ухвала суду № 31523898, 31.05.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5142/13 Справа № 422/10620/12 Головуючий у 1 й інстанції - Таус М.М. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - відмовлено. (а.с. 126-129).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову (а.с.154-164).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється сином ОСОБА_5 (а.с. 45); на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 січня 1997 року № 6/153-97 квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в порядку безоплатної приватизації житла (а.с. 16). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років. Причиною смерті у свідоцтві про смерть зазначено: рак правого легені (а.с. 8).

08 червня 1998 року ОСОБА_5 оформив заповіт, засвідчений секретарем Перещепинської селищної ради, яким заповів належний йому будинок та приватизовану присадибну земельну ділянку в селі Олександрії Новомосковського району Дніпропетровської області - ОСОБА_3 (а.с. 47, 49).

28 лютого 2013 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Циганко Є.Л. видано свідоцтво № 2-77 про право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частину спадкового майна, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 113).

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 лютого 2013 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/9 частину вищезазначеної спірної квартири (а.с. 114).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо ухилення відповідача від виконання обов'язків по догляду за батьками або протиправної поведінки останнього, а тому відсутні підстави для усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, а відтак не підлягає задоволенню позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/9 частину спірної квартири.

Вказані висновки суду відповідають ч. 1,2,5 ст. 1224 ЦК України, згідно із якими не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно із п.6 Постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи спір про усунення від права на спадкування слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги та свідомого невиконання цього обов'язку. Ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, якої він потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дії. Частина 3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України зобов'язують кожну сторону надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що доказів протиправної поведінки відповідача ОСОБА_3 відносно померлого, умисного ухилення відповідачем від надання допомоги померлому батьку, а також звернення останнього до відповідача про її надання - суду не надано, то колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи, викладені у позовній заяві і суттєвими не являються, оскільки не спростовують правильність висновків суду, і зводяться фактично до переоцінки доказів, однак, відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.307, 308, ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: