Постанова № 31523044, 24.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6445/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест України» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 16.02.2010 року по 29.03.2010 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.02.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.02.2006 року по 30.09.2009 року. За результатами цієї перевірки відповідачем був складений акт №4783/22-1/34221/90 від 01.04.2010 року, яким встановлено порушення ТОВ пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток на 510070 грн., та п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16, пп. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до порушення утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за серпень 2007 року у сумі 79260,15 грн.. На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0003271701/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 26.04.2010 року №0000032210/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 773962,00 грн., в тому числі 510070,00 грн. за основним платежем та 263892,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. За наслідками адміністративного оскарження ДПІ прийнято рішення від 18.05.2010 року №28912/10/25-012 про залишення скарги ТОВ без задоволення, а відповідно спірне рішення ДПІ від 16.04.2010 року №0003271701/0 без змін. На підставі цього рішення ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 року №0003271701/1, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати в повному обсязі спірні податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0003271701/0, від 26.04.2010 року №0000032210/0 та від 18.05.2010 року №0003271701/1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові, уточненнях та письмових поясненнях (т.1 а.с. 3-13, 81-90).

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та додаткових письмових поясненнях (т.1 а.с.139-141, 162-167).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстровано та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 16.02.2010 року по 29.03.2010 року ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.02.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.02.2006 року по 30.09.2009 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем був складений акт №4783/22-1/34221/90 від 01.04.2010 року, яким встановлено порушення ТОВ вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток на 510070 грн., та п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16, пп. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до порушення порядку утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за серпень 2007 року у сумі 79260,15 грн. (т.1 а.с.14-32).

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0003271701/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 26.04.2010 року №0000032210/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 773962,00 грн., в тому числі 510070,00 грн. за основним платежем та 263892,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.39, 41).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ прийнято рішення від 18.05.2010 року №28912/10/25-012 про залишення скарги ТОВ без задоволення, а відповідно спірне рішення ДПІ від 16.04.2010 року №0003271701/0 без змін (т.1 а.с.61-64).

На підставі цього рішення ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 року №0003271701/1, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.40).

Суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ТОВ на праві власності на підставі державного акту від 24.07.2007 року належала земельна ділянка загальною площею 1.4722 га, розташована в смт Таїрове, Овідіопольського району Одеської області (т.7 а.с.208-209).

14.08.2007 року між ТОВ та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також між ТОВ та ТОВ «Південтрансавто» були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 1.1471 га, які входили до складу належної позивачу вказаної земельної ділянки, на загальну суму 7558713 грн. (т.7 а.с.210-250, т.8 а.с.1-29).

Обгрунтовуючи висновок щодо заниження ТОВ валового доходу від операцій купівлі-продажу землі відповідач посилався на те, що оскільки витрати ТОВ на придбання землі площею 1.1471 га, яка була продана вказаним покупцям, склали 5734926 грн. (7360263,9 грн. (вартість усієї земельної ділянки площею 1.4722 га)/ 1.4722 га х 1.1471 га), то після продажу вказаних земельних ділянок позивач повинен був задекларувати валовий дохід від цих операцій в розмірі 1823787 грн. (7558713 грн. - 5734926 грн.).

Суд вважає помилковими вказані висновки ДПІ виходячи з наступного.

Згідно п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв в період вказаних правовідносин, платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що придбана платником податку земельна ділянка повинна обліковуватися як окремий об'єкт власності, а визначення позитивного або негативного значення отриманого від продажу такого об'єкту доходу повинно здійснюватися шляхом порівняння отриманого від продажу доходу з витратами на придбання усього окремого об'єкту власності (усієї земельної ділянки).

В ході розгляду справи сторони не оспорювали того, що належна ТОВ спірна земельна ділянка площею 1.4722 га у встановленому порядку не розділялася на частини і з неї не виділялися окремі ділянки, як окремі об'єкти власності.

Таким чином, визначення відповідачем заниження ТОВ валового доходу на 1823787 грн. від операцій по продажу частини від належної позивачу земельної ділянки шляхом порівняння отриманої від продажу виручки не з витратами на придбання усієї земельної ділянки площею 1.4722 га (як окремого об'єкту власності), а з витратами на придбання проданої частини загальною площею 1.1471 га (які у свою чергу були самостійно розраховані ДПІ у невизначеному законодавством порядку), було здійснено ДПІ не у відповідності з п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не може вважатися обґрунтованим.

Згідно спірного акту перевірки порушення ТОВ вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виразилося в тому, що у перевіряємому періоді позивачем не були нараховані та включені до рядку 01.6 декларації з податку на прибуток «Інші доходи» отримані банківські відсотки та умовні відсотки на отриману від ТОВ «Терракс» фінансову допомогу відповідно до договорів від 01.11.2006 року, 20.06.2007 року, 02.04.2007 року, 01.12.2008 року, а також за аналогічним договором між ТОВ та ТОВ «Гран-Прі-1» від 25.09.2007 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору між ТОВ та ТОВ «Гран-Прі-1» від 25.09.2007 року позивачем не отримувалася, а надавалася ТОВ «Гран-Прі-1» безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі в розмірі 540000 грн. (т.1 а.с.117-118).

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано будь-якого обґрунтування висновків ДПІ щодо необхідності включення ТОВ до валових доходів умовних відсотків по договору з ТОВ «Гран-Прі-1» від 25.09.2007 року.

Крім цього, згідно акту перевірки позивачем у перевіряємому періоді були задекларовані валові витрати в розмірі 660333 грн., і в ході аналізу первинних документів ТОВ (господарських договорів, актів виконаних робіт, журналів-ордерів по рахункам бухгалтерського обліку 311, 301, 631, 651, 652, 653, 656, 661, 685, 371, 92, 94, штатного розпису, банківських виписок та інших) ДПІ не було встановлено заниження або завищення цього показника (т.1 а.с. 22-23).

Разом з тим, вказаний висновок ДПІ спростовується наданими суду первинними документами, а також висновком додаткової судово-економічної експертизи №17376/17377 від 30.03.2012 року, відповідно до якого скориговані валові витрати ТОВ у перевіреному періоді склали 1101810,70 грн. (т.8 а.с.1-27).

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ щодо формування позивачем валових доходів та валових витрат у перевіряємому періоді не ґрунтуються на нормах права та дійсних обставинах, внаслідок чого ДПІ невірно було визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року №0000032210/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 773962,00 грн., в тому числі 510070,00 грн. за основним платежем та 263892,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не може вважатися обґрунтованим та законним і тому підлягає скасуванню.

Крім цього, обґрунтовуючи висновок щодо порушення позивачем вимог п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16, пп. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідач посилався на те, що внаслідок продажу позивачем зазначеним вище фізичним особам земельних ділянок на ціною, нижчою ніж визначено експертними висновками, останні отримали додатковий дохід, з якого ТОВ, як податковий агент, повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок в розмірі 79260,15 (т.1 а.с. 104-108, т.7 а.с.210-229).

Суд вважає необґрунтованим також і цей висновок з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1, 3 ст.203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.132 Земельного Кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вартість земельної ділянки при укладанні договору купівлі-продажу визначається сторонами самостійно на власний розсуд, за виключенням випадків, визначених законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки та використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно ст.13 цього Закону експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду. У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитись за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що земельні ділянки, продані позивачем вказаним вище фізичним особам, не відносилися до земель державної чи комунальної власності, і тому згідно з зазначеними нормами грошова оцінка цих ділянок з метою визначення їх договірної ціни не є обов'язковою, а могла застосовуватися лише за домовленістю сторін про застосування такої оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що експертна оцінка спірних земельних ділянок була здійснена за домовленістю сторін лише з метою визначення розміру державного мита при укладенні договорів купівлі-продажу, а жоден з вказаних договорів не містить в собі положень щодо домовленості сторін по договору про застосування вказаної оцінки для визначення договірної ціни земельних ділянок (т.1 91-108).

Таким чином, висновок ДПІ щодо отримання фізичними особами - покупцями земельних ділянок додаткових благ у зв'язку з придбанням ними цих земельних ділянок за ціною, нижчою ніж договірна ціна або нижчою від ціни, визначеної обов'язковою експертною грошовою оцінкою, у розмірі різниці між визначеною експертним дослідженням ціною та ціною придбання, суд вважає безпідставним, оскільки він не ґрунтується на нормах права, у зв'язку з чим і податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0003271701/0 та 18.05.2010 року №0003271701/1, якими ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не можуть вважатися обґрунтованими та також підлягають скасуванню в повному обсязі.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких пояснень щодо викладених в спірному акті перевірки висновків ДПІ про отримання при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок доходу як продавцем ТОВ (1823787 грн. - перевищення ціни продажу над ціною придбання), так і покупцями - фізичними особами (528401 грн. - заниження ціни продажу земельних ділянок), з яких фактично обидві сторони по договору на думку ДПІ повинні сплатити відповідні податки.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0003271701/0 та 18.05.2010 року №0003271701/1, якими ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 26.04.2010 року №0000032210/0, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 773962,00 грн., в тому числі 510070,00 грн. за основним платежем та 263892,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ щодо скасування цих рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому посилання ДПІ на те, що ТОВ самостійно задекларували валові витрати за перевіряємий період в розмірі 660333 грн., суд до уваги не приймає, оскільки до функцій податкової служби, як контролюючого органу, відноситься перевірка правильності задекларованих платником податків показників, в тому числі і виявлення заниження показників валових витрат, які відповідно до висновку судово-економічної експертизи №17376/17377 від 30.03.2012 року у перевіреному періоді склали 1101810,70 грн..

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України «Про оцінку земель», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест України» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.04.2010 року №0003271701/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест України» визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 18.05.2010 року №0003271701/1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест України» визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 237780,45 грн., в тому числі 79260,15 грн. за основним платежем та 158520,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та від 26.04.2010 року №0000032210/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Строй Інвест України» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 773962,00 грн., в тому числі 510070,00 грн. за основним платежем та 263892,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

24 травня 2013 року.

.