Постанова № 31523036, 24.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1307/13-a

категорія 8.2.1

24 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Токаревої М.С. ,

при секретарі - Смолінській І.П.,

за участю представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2012 року №000042320 та зобов'язання Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби зарахувати суму переплати по ПДВ в розмірі 937081,75 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В обгунтування позову позивач зазначає, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Церсаніт Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1992/05-53/23-20/33529350 від 22.12.2011 року. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000042320 від 05.01.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 937081,75 грн. у т.ч. 700276 грн. - за основним платежем та 236806,75 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати, оскільки на його думку воно прийнято з порушенням норм діючого законодавства, висновки податкового органу грунтуються на припущеннях, крім того позивач просить зобов'язати Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області державної податкової служби зарахувати суму переплати по ПДВ в розмірі 937081,75 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Церсаніт Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1992/05-53/23-20/33529350 від 22.12.2011 року, яким встановлено порушення зокрема, пп.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 700276 грн. у т.ч. за липень 2010 року в сумі 443314 грн., за вересень 2010 року у сумі 10023 грн., за січень 2011 року у сумі 221 грн., за вересень 2011 року в сумі 246718 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000042320 від 05.01.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 937081,75 грн. у т.ч. 700276 грн. - за основним платежем та 236806,75 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем для здійснення господарських операцій з ТОВ "Ріоніт" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №01092011-ПГ від 01.09.2011 року, з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" договір поставки природного газу №001-10 від 12.04.2010 року, з ТОВ "Текма Україна" договір №08/03 від 08.03.2009 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції між ТОВ "Церсаніт-Інвест" та ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", ТОВ "Текма Україна", ТОВ "Ріоніт" підтверджуються належним чином оформленими податковими та актами приймання-передачі природного газу. Зауважень що вказаних документів у відповідача немає.

Відповідач вважає, що операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Церсаніт Інвест" у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", ТОВ "Текма Україна", ТОВ "Ріоніт" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні засоби та трудові ресурси для здійснення даного виду господарських операцій.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 05 січня 2012 року №000042320 протиправним та скасувати його.

Зобов'язати Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області державної податкової служби зарахувати суму переплати по ПДВ в розмірі 937081,75 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 13 травня 2013 р.