Вирок № 31522780, 16.04.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/599/13-к

провадження № 1/368/25/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2013

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю прокурора Калайди Ю.О.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Стальне Джанкойського району АР Крим та жителя АДРЕСА_1, освіта середньо - спеціальна, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

19.04.2012 року Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 393 КК України, -

в с т а н о в и в:

підсудний ОСОБА_2 17.08.2012 року, близько 7 год. 20 хв., відбуваючи покарання у Кагарлицькій виправній колонії Київської області № 115, яка розташована в с. Зікрачі, Кагарлицького району, Київської області, знаходився на спортивному майданчику, що розташований на вищеназваній території. В цей час, виявивши відсутність сторонніх осіб, у нього виник умисел на втечу з місць позбавлення волі з метою зустрічі зі своїми рідними. Після чого, він, реалізовуючи свій злочинний намір, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за порушення кордонів установи, підбіг до основної подвійної огорожі дільниці контрольно - слідової смуги № 1, що розташована за приміщенням дисциплінарного ізолятору, де шляхом перестрибування, подолав колючу перепону парканів, чим порушив кордони Кагарлицької виправної колонії Київської області № 15.

17.08.2012 року, о 16 год. 15 хв., ОСОБА_2 був виявлений працівниками Кагарлицької виправної колонії Київської області № 115 поблизу зупинки с. Халча, Кагарлицького району Київської області, де він намагався зупинити транспорт з метою ухилення від відбування покарання, та намагаючись втекти по трасі в напрямку до м. Кагарлика Київської області був затриманий та доставлений до Кагарлицької виправної колонії Київської області № 115.

Підсудній ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і пояснив, що 13.06.2012 року прибув до Кагарлицької виправної колонії № 115 в с. Зікрачі, Кагарлицького району Київської області для відбування покарання за вчинене ним ДТП. 17.08.2012 року, близько 7 год., він займався на спортивному майданчику на території Кагарлицької ВК № 115. В цей час всі засуджені пішли на сніданок. Позаймавшись близько 20 хв. спортом, він вирішив втекти з Кагарлицької виправної колонії № 115, так як дуже скучив за рідними і хотів їх побачити. Він скориставшись тим, що його ніхто не бачить, побіг за приміщення ДІЗО, де підбігши до паркану з колючого дроту, перестрибнув його, подолавши перший паркан. Далі йшла контрольно - слідова смуга № 1, вкрита земельним покриттям. Перебігши земельну смугу, він підбіг до другого паркану, який дуже швидко перестрибнув та побіг у сторону дороги. З дороги він збіг на переоране поле, а потім в кукурудзяне поле, з якого побіг до лісу. З лісу вийшов на дорогу та пішов до зупинки. Він побачив як проїжджає автобус із працівниками Кагарлицької виправної колонії. Автобус зупинився і з нього вибігли працівники. В цей час він почав тікати по дорозі в сторону поля, що веде до с. Воронівка. За ним почав бігти інспектор, який не міг його наздогнати, а також їхав автобус. Потім він зупинився. Його посадили до автобуса, а потім перевезли до виправної колонії, де помістили до ДІЗО. Він був одягнений у джинси, червону футболку, джинсову сорочку та кросівки. Його знайомили із підпискою, в якій був попереджений, що порушення кордонів є втечею і за діяння він буде нести відповідальність за ст. 393 КК України. Також йому були показані межі кордонів. Дану підписку він підписував особисто, 13.06.2012 року. Він щиросердечно розкаюється в тому, що втік з Кагарлицької ВК № 115. Вину у вчиненому злочині визнає повністю і щиро розкаюється. Просить врахувати, що на даний час у нього часто болить серце. З вказаного приводу він звертався до лікарів. Будучи в Кагарлицькому ІТТ до нього викликали скору.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України в редакції 1960 року, суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Враховуючи, що ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, суд, розцінюючи його пояснення як об'єктивні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи, та вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, у відповідності до вимог ст. 299 КПК України, визнає можливим розглянути справу без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин справи.

Сумнівів у добровільності такої згоди та істинності їх позиції у суду немає.

Таким чином, винність підсудного ОСОБА_2 доведена в судовому засіданні сукупністю доказів, в тому числі і показаннями самого підсудного ОСОБА_2, який всесторонньо, повно та детально розповів про всі обставини вчиненого ним злочину.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2:

по ч. 1 ст. 393 КК України - як втеча з місця позбавлення волі особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2 суд відносить - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; обставин, які б обтяжували відповідальність підсудного ОСОБА_2 суд не вбачає.

Особа підсудного ОСОБА_2 з місця відбування покарання - Кагарлицької виправної колонії Київської області № 115 характеризується з негативної сторони.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини справи - злочин за ст. 393 ч.1 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості злочинів, особу винного - по місцю відбування покарання характеризується негативно, при обставинах, що злочин за ст. 393 ч.1 КК України вчинив під час відбування покарання у виді позбавлення волі і вважає, що його виправлення можливо в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи пом'якшуючі вину обставини - вину визнає, щиро кається, суд вважає за недоцільним призначати максимальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 393 КК України.

Встановлено, що вироком від 19.04.2012 року Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Злочин за ст. 393 ч. 1 КК України підсудній вчинив у період відбування покарання у виді позбавлення волі у Кагарлицькій ВК Київської області № 115, що дає підстави суду при обранні остаточної міри покарання застосувати ст.71 КК України.

Окрім того, суд не вбачає із зазначених вище обставин для призначення підсудному ОСОБА_2 покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, а тому його виховання та перевиховання можливе тільки в ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Стягнути із підсудного ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області за проведення по справі судово - трасологічної експертизи в розмірі 470 грн. 40 коп.

Речові докази на а.с. 63 - пара кросівок із шкірозамінника, що передані на зберігання у кімнату речових доказів при Кагарлицькому РВ ГУ МВС України в Київській області - передати власнику ОСОБА_2; на а.с. 63 - два гіпсових зліпків слідів низу підошви взуття, що передані на зберігання у кімнату речових доказів при Кагарлицькому РВ ГУ МВС України в Київській області - знищити.

На підставі ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 19.04.2012 року у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки і остаточно призначити до відбування покарання засудженому ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на шість років шести місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити попередню - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України в м. Києві і Київській області а строк відбуття покарання рахувати йому з 28 серпня 2012 року, з дня його фактичного затримання та тримання під вартою.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 повністю у строк відбуття покарання відбуте ним покарання за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 19.04.2012 року з 15 лютого 2012 року по 27 серпня 2012 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази на а.с. 63 - пара кросівок із шкірозамінника, що передані на зберігання у кімнату речових доказів при Кагарлицькому РВ ГУ МВС України в Київській області - передати власнику ОСОБА_2; на а.с. 63 - два гіпсових зліпків слідів низу підошви взуття, що передані на зберігання у кімнату речових доказів при Кагарлицькому РВ ГУ МВС України в Київській області - знищити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області на р/р 31250272210700, МФО 821018 в ГУДКУ Київської області, ЄРДПОУ 25574713, за проведення по справі судово - трасологічної експертизи в розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн. 40 коп.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя І. І. Шевченко