Постанова № 31522236, 30.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» травня 2013 р. Справа №5023/3508/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О. суддя Кравець Т.В.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Кирянова І.М., за довіреністю №43 від 02.01.2013 року;

відповідача - Ісаченков І.О., за довіреністю №01/922 від 30.04.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис», м.Харків (вх.№1432Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року по справі №5023/3508/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис», м. Харків,

про розірвання договору та стягнення 7427459,02 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року у справі №5023/3508/12 (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні скарги ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис» на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області відмовлено повністю.

ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис», не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року у справі №5023/3508/12 та прийняти нове судове рішення, яким:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М., щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження № 35737474, а також щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження № 35737474;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. про стягнення виконавчого збору від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження №35737474;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження №35737474.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт вказує, що місцевий господарський суд не дослідив того, що в порушення вимог ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 749291,20 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 24,50 грн., оскільки боржник станом на момент винесення зазначених постанов знаходився у стані ліквідації про що було відомо державному виконавцю.

Крім того, апелянт вказує на те, що стягувач (позивач у даній справі) направив до скаржника свою заяву про включення його до реєстру кредиторів з проханням визнати кредиторські вимоги стягувача у сумі 7464861,52 грн. Вказана вимога стягувача була акцептована ліквідатором ПАТ «АКБ «Базис» та віднесена до переліку (реєстру) акцептованих вимог у сьому чергу, що підтверджується відповідним повідомленням, наявним у матеріалах справи. Тобто, кредиторські вимоги стягувача відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» підлягають задоволенню в міру надходження коштів на рахунок ліквідатора після повного задоволення вимог попередньої черги. Вказане свідчить, що стягувачем було вжито всіх заходів, згідно приписів чинного законодавства, направлених на стягнення суми заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

17.05.2013 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3995), в якому просить в задоволені апеляційної скарги ПАТ «АКБ «Базис» відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, як таку, що прийнята при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи з дотримання вимог чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що доводи щодо обов'язковості закриття виконавчого провадження у зв'язку із відкриття ліквідаційної процедури є необґрунтованими, оскільки виконавчі дії мають здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, до ліквідації юридичної особи, а саме до дня внесення до ЄДРПОУ запису про припинення юридичної особи відповідно до п.5 ч.1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 18.05.2013 року до суду надійшло клопотання (вх.№4023), про розгляд справу за відсутності представника за наявними у матеріалах справи документами.

21.05.2013 року ПАТ «АКБ «Базис» надав до суду клопотання (вх.№4115), в якому просить залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача (апелянта), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України, оскільки прийняття судового рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

У судовому засіданні 22.05.2013 року представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Національного банку України, а також доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача проти позиції відповідача заперечував з підстав, викладених у його відзиві.

Колегія суддів, дослідивши заявлене представником клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Господарський суд, вирішуючи питання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (пункт 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року).

Проте, відповідач, звертаючись з клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного банку України, не обґрунтував яким чином, прийняття постанови апеляційним судом у даній справі, щодо скарги на дії державного виконавця, вплине на права та обов'язки Національного банку України.

Таким чином, колегія суддів розглянувши заявлене відповідачем клопотання відхиляє його через необґрунтованість з огляду на вищевикладені обставини.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, перевіривши викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року по справі №5023/3508/12 позовні вимоги ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» задоволено повністю. Розірвано договір банківського депозиту від 04.11.2011 року №1236-д/11, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис» та ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря». Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис» на користь ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» суму депозиту в розмірі 7000000,00 грн., нараховані, але не сплачені проценти в розмірі 427459,02 грн. та судовий збір у розмірі 65453,00 грн.

19.10.2012 року господарським судом Харківської області на виконання вищевказаного рішення видано наказ, який було пред'явлено до виконання.

Так, 19.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №35737474 на підставі наказу №5023/3508/12 виданого 19.10.2012 року та встановлено строк для самостійного виконання рішення суду до 26.12.2012 року.

Копія зазначеної постанови була направлена боржнику на його поштову адресу: 61068, м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, яка була вказана боржником та зазначена у виконавчому документі.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 26.12.2012 року. У зв'язку з тим, що згідно відмітки в повідомленні про вручення відправлення постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2012 року була отримана боржником лише 26.12.2012 року, старшим державним виконавцем 03.01.2013 року була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій, згідно якої боржнику був наданий строк для виконання рішення суду до 09.01.2013 року.

28.01.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 749291,20 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 24,50 грн.

29.01.2013 року виконавче провадження №35737474 було закінчено згідно постанови старшого державного виконавця Сидоренко О.М. у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» та постановлено виконавчий документ, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №35737474 від 28.01.2013 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №35737474 від 28.01.2013 року направити ліквідатору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2012 року постановою правління Національного банку України №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора. Вказане судом першої інстанції досліджено не було.

Згідно п. 3 Розділу Х прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відомості про відкриття ліквідаційної процедури були опубліковані ліквідатором у газеті «Урядовий кур'єр» №155 від 30.08.2012 року, що передбачено ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Стаття 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає наслідки призначення ліквідатора, а саме, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: 1. припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; 2. банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3. строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4. припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; 5. відомості про фінансовий стан банку, боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед банком, вимоги банку до боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед ним, перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6. укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом; 7. скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; 8. вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. було відкрито виконавче провадження №35737474 по виконанню наказу господарського суду Харківської області від 19.10.2012 року по справі №5023/3508/12 вже після відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 16.01.2013 року ПАТ «АКБ «Базис» на адресу старшого державного виконавця Сидоренко О.М. направив заяву за вих.№45 з документальним обґрунтуванням підстав для надіслання наказу господарського суду Харківської області від 19.10.2012 року по справі №5023/3508/12 тимчасово виконуючому обов'язки ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис» Гонтар Г.А. Однак, не зважаючи на повідомлення ПАТ «АКБ «Базис» державного виконавця про наявність ліквідаційної процедури щодо нього, державним виконавцем винесено постанови від 28.01.2013 року.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Стаття 67 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Тобто, за умови приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» державний виконавець повинен був, у зв'язку із наявністю факту відкритої ліквідаційної процедури щодо боржника, негайно направити наказ до ліквідатора боржника, або у разі відкритого виконавчого провадження - закінчити його та направити наказ до ліквідатора боржника. Натомість, державним виконавцем таких дій вчасно вчинено не було, незважаючи на повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури, що призвело до винесення постанов від 28.01.2013 року. Отже, дії державного виконавця по винесенню постанов від 28.01.2013 року є неправомірними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач звертаючись до державної виконавчої служби з заявою про виконання наказу господарського суду від 19.10.2012 року по справі №5023/3508/12 був обізнаний про відкриту ліквідаційну процедуру щодо боржника, однак таких відомостей державному виконавцю не надав.

Так, 14.09.2012 року за вих.№3105 (вх.№1472 від 17.09.2012 року) позивач направив до відповідача заяву про включення до реєстру кредиторів з проханням визнати його кредиторські вимоги у сумі 7464861,52 грн.

Вказана вимога позивача була акцептована ліквідатором ПАТ «АКБ «Базис» та віднесена до переліку (реєстру) акцептованих вимог у сьому чергу, що підтверджується повідомленням про акцептування вимог кредитора за вих.№645 від 28.11.2012 року. Направлення зазначеного повідомлення позивачу підтверджується фіскальним чеком №2121 від 04.12 2012 року.

Статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кошти одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості визначеній частиною першою цієї статті. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Колегія суддів зазначає, що до моменту відкриття виконавчого провадження стягувачем (позивачем у справі) самостійно були прийняті всі передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» заходи з метою подальшого погашення його кредиторських вимог, що набули підтвердження згідно рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року по справі № 5023/3508/12.

Таким чином, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. не мав права виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 749291,20 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 24,50 грн., оскільки такі дії були вчинені всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Щодо висновків суду першої інстанції та доводів позивача про те, що виконавчі дії повинні здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, ліквідації юридичної особи - до дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення відповідно до п.5 ч.1 ст. 111 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що така позиція застосовується при здійсненні ліквідації юридичної особи за рішенням власника в порядку передбаченому статтею 110 Цивільного кодексу України.

Однак, в даному випадку банк ліквідується не за рішенням власника, а в порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність», який має пріоритет до застування порівняно з приписами Цивільного кодексу України, як спеціальний Закон.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті ухвали господарським судом Харківської області від 04.04.2013 року по справі №5023/3508/12 неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права, тому ухвала господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 91, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року по справі №5023/3508/12 скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М., щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження № 35737474, а також щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження №35737474;

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. про стягнення виконавчого збору від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження №35737474.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 28.01.2013 року, що була винесена в рамках виконавчого провадження №35737474.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.