Рішення № 31522038, 23.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.Справа № 922/1096/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ла Віта Феліче", м. Харків до ПП "Ла Віта Феліче", м. Харків 3-я особа ТОВ "САНА-МЕД", м. Харків про захист ділової репутації та спростування поширеної неправдивої інформації за участю :

позивача - Пчельникова Л.І. дов.№16 від 03.04.2013 року, Каракулов В.А. дов. №12 від 15.03.2013 року

відповідача - Макаренко О.М., дов. б/н від 28.03.2013 року

третьої особи- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд захистити ділову репутацію позивача та спростувати поширення неправдивої інформації, а також віднести на відповідача судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в січні 2013 року в мережі Інтернет на сервері ТОВ «ІТЛ» під доменними іменами http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com була розміщена інформація про припинення діяльності компанії «ЛА Віта Феліче» та повідомлено, що в подальшому діяльність по наданню кандидатур сурогатних матерів і донорів ооцитів та юридичне супроводження буде здійснювати лікарня професора Феська з вказанням контактних телефонів та електронної адреси лікарні.

Ухвалою суду від 14.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2013 року.

Позивач в судовому засіданні 23.05.2013 року позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 23.05.2013 року заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову, повідомив суду, ПП «ЛА Віта Феліче» є центром сурогатного материнства та розмістило на власному сайті інформацію стосовно припинення діяльності саме Приватного підприємства «ЛА Віта Феліче», а не ТОВ «Ла Віта Феліче», в підтвердження діяльності шляхом ліквідації надав публікацію в газеті «Харківський Кур`єр».

Розглянувши матеріалі справи, вислухавши пояснення сторін судом встановлено, що в січні 2013р. в мережі Інтернет на сервері ТОВ «ІТЛ» під доменними іменам http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com була розміщена інформація про припинення діяльності компанії «ЛА Віта Феліче» та повідомлено, що в подальшому діяльність по наданню кандидатур сурогатних матерів та донорів ооцитів та юридичне супроводження буде здійснювати лікарня професора Феська на сайті вказані контактні телефони та електронна адреса лікарні. 20 лютого 2013р. позивач листом за №11 звернувся до ТОВ «ІТЛ» з проханням видалити або заблокувати розміщення цієї інформації відносно центра сурогатного материнства «ЛА Віта Феліче» на хостизі. В підтвердження позивачем надані фотокопії інформації.

26 лютого 2013 р. компанія ІТЛ листом за №11 повідомила, що представником ПП «ЛА Віта Феліче» Чуприновою В.О. було надано пояснення, що на інтернет-ресурсах зроблено посилання на адміністрацію ПП «ЛА Віта Феліче» і будь-якої інформації про ТОВ «Ла Віта Феліче» на її ресурсах не розміщено, а тому після надання пояснень надання послуг було поновлено.

Із наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ПП «ЛА Віта Феліче» також є центром сурогатного материнства та розмістило на власному сайті інформацію стосовно припинення діяльності саме Приватного підприємства «ЛА Віта Феліче», а не ТОВ «Ла Віта Феліче». Той факт, що безпосередньо ПП «ЛА Літа Феліче» припиняє свою діяльність шляхом ліквідації підтверджується публікацією в газеті «Харківський Кур`єр».

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На поширену відповідачем недостовірну інформацію не розповсюджуються підстави звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.

Згідно з ст. 47 Закону України "Про інформацію" відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень, як надання інформації, що не відповідає дійсності, поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб - сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, виходячи з обсягу доказів, які були надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами, факту поширення стосовно нього недостовірної інформації, шляхом розміщення такої інформації на у веб-сайті відповідача у мережі Інтернет, а відтак відсутні підстави стверджувати, що завдано шкоди діловій репутації позивача та порушені його особисті немайнові права.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віта Феліче", м. Харків задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові втрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ст. ст. 40, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 95, 201 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 47-1 Закону України "Про інформацію", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Повне рішення складено 28.05.2013 р.

Суддя Ковальчук Л.В.