Рішення № 31521868, 29.05.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/771/13

Справа № 2603/15668/12

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.

при секретарі судового засідання - Величко Л.П., Сологуб А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок пожежі, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок пожежі в розмірі 98 000,00 грн..

При цьому, посилаються на те, що 07 жовтня 20123 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, власником якої є ОСОБА_3. Згідно акту інспектора ВДПН з обслуговування Деянсяського району УНПД ГУ МНС України в м. Києві капітана служби цивільного захисту ОСОБА_4, ймовірна причина пожежі занесення малокалорійного стороннього джерела запалювання. Пожежу було виявлено 07.10.2012 року о 01.15 год., та ліквідовано близько 02.44 год. Зафіксоване місце виникнення пожежі - балкон АДРЕСА_1. Внаслідок пожежі була пошкоджена квартира АДРЕСА_3, в якій проживають позивачі. Внаслідок пожежі квартира та велика частина майна згоріла та була пошкоджена. До переліку майна входить велика кількість речей побутового характеру, таких як меблі, технічні прилади, одяг та інше. Загальна сума згорілих речей або пошкодженого майна становить 58 000 грн.. Пожежа сталась через недбалість відповідачки, а саме через недодержання правил пожежної небезпеки, що передбачено ст. 6 Закону України «Про пожежну безпеку». Оскільки в акті інспектора ВДПН з обслуговування Деснянського району УНПД ГУ МНС України в м. Києві зазначена ймовірна причигна пожежі занесення малокалорійного стороннього джерела запалювання, то на думку позивачів це не могло б призвести до пожежі таких розмірів, а отже слід зробити висновок про те, що відповідачка не дотримувалась правил пожежної безпеки, а саме не вчасно прибирала з балкону сміття, яке може легко загорітися, або зберігала речовини, що можуть служити розпалювачами. В даному випадку через недбале ставлення до стану свого балкону та нехтування правилами пожежної безпеки відповідачка спричинила позивачам велику матеріальну шкоду, оскільки була пошкоджена велика кількість речей необхідних у повсякденному житті, що на даний момент завдає великі труднощі. Також позивачі відчувають досить сильні моральні переживання та страждання, почалися дуже сильні проблеми зі здоровям у зв'язку з постійно триваючим стресом. Крім того, у позивачів погіршилися стосунки з колегами на роботі, а особливо у ОСОБА_2 У випадку позивачів знищено все, що вони нажили за роки свого життя, та все, що необхідно для подальшого нормального життя Ці втрати не можливо відновити за день, тиждень, місяць і навіть за рік. У зв'язку з цим просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 58 000,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 20 000, 00 грн. на користь ОСОБА_1 та 20 000,00 грн. на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивачі та представник позивачів - ОСОБА_5 позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та подані докази. Зазначили, що внаслідок пожежі квартира та велика кількість майна, що знаходилось в ній згоріло та квартира дуже пошкоджена, неправомірними діями відповідача, яка винна в настанні пожежі, умисно чи з необережності, їм завдано матеріальну та моральну шкоду, яка полягає в тому, що вони не можуть повноцінно користуватися своєю квартирою, порушився нормальний ритм життя. Вважають, що пожежа відбулася з вини відповідача ОСОБА_3 внаслідок недбалості, а саме з недодержання правил пожежної безпеки. Розмір матеріальної шкоди оцінюють в 58 000,00 грн. Просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 58 000,00 грн. матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди на кожного з них.

Представник відповідача - ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнав, у позовних вимогах позивачів просив відмовити у повному обсязі. Зазначив, що пожежа з огляду на її наслідки - знищення в повному обсязі квартири позивачів, спочатку виникла швидше за все в квартирі позивачів, а вже потім розповсюдилась по іншим балконам, не встигнувши знищити квартири. Вважає, що позов заявлений до ОСОБА_3 безпідставно, без допустимих та належних доказів, так, як з матеріалів справи не вбачається того, що саме відповідачем порушені права та охоронювані законом інтереси відповідачів, тому вимога позивачів не підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до довідки Деснянського районного відділу Головного Управління Держтехногенбезпеки 07.10.2012 року виникла пожежа за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим розповсюдженням вогню на квартири № 35, 36, 67 житлового будинку (а.с.7).

Відповідно до акту обстеження технічного стану несучих і огорожуючих конструкцій квартир АДРЕСА_3, 35, 31, 69 складеного 17.10.2012 року КП «Київжитлоспецексплуатація» встановлено, що квартира АДРЕСА_3 двокімнатна, розташована на дев'ятому поверсі першого підїзду. Одна житлова кімната розташована зі сторони головного фасаду, інша житлова кімната та приміщення кухні розташовані зі сорони дворового фасаду. Внаслідок пожежі і впливу високих температур в приміщеннях квартири було пошкоджено:

- в житлових кімнатах (вогнище пожежі спостерігались в житловій кімнаті, що розташована зі сторони головного фасаду) спостерігається сітка тріщин по матеріалу полки шатрових плит перекриття. На окремих ділянках відшарувався захисний бетонний шар. Шатрові плити перекриття мають прогин полки в середній частині 6-8 см, що значно перевищує нормативні вимоги (прогини не повинні перевищувати 1/200/ прогону ( у даному випадку 2,5 см);

- в окремих місцях відбулось відшарування захисного бетонного шару стін, оголилась арматура. Матеріал зовнішніх стін крихткий. Внаслідок дій високих температур поперечний переріз зовнішніх стін зменшився на 10-15%;

- згоріли столярні вироби і покриття підлоги;

- по міжквартирним перегородкам проходить сітка тріщин шириною розкриття 3-4 мм;

- спостерігається відшарування та обвалення захисного бетонного шару консольно-защемленої плити козирка над балконом;

- внутрішня поверхня конструкцій покрита шаром кіптяви;

- пошкоджена електрична мережа квартири.

В приміщеннях коридору та кухні поверхня огороджуючи конструкцій покрита шаром кіптяви. На багатьох ділянках відбулося відшарування та обвалення шпарування огороджуючи конструкцій. Столярні вироби погоріли.

Квартира АДРЕСА_1 однокімнатна, розташована на восьмому поверсі. В житловій кімнаті квартири при пожежі було пошкоджено віконний блок та балконні двері. На балконі вигоріла дерев'яна обшивка стелі та огородження балкону. Пошкоджене зварене зєднання металевої огорожі. Внаслідок гасіння пожежі в приміщеннях квартири на поверхні огороджуючи конструкцій та стелі сліди сирості.

З постанови старшого дільничого інспектора Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Ніколаєнко М.О. про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.10.2012 року затверджену начальником Десняського РУГУ МВС України в м. Києві, вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту пожежі за ознаками ст. 194 КК України відмовлено у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину та за малозначністю, вказана постанова сторонами по справі не окаржувалась (а.с.12-13), хоча, як вбачається з листа начальника Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Британського В.П. за результатами перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 КК України, (пошкодження), на підставі п.2 ст. 6 (за відсутністю складу злочину) КПК України та ст. 11 ч. 2 КК України за малозначністю. Додатково було роз'яснено, що згідно ст. 99-1 КПК України постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена відповідному прокуророві чи судді та подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з моменту отримання постанови (а.с.156-160).

Згідно переліку майна, що згоріло або було пошкоджено загальна сума збитків особистих речей становить 58 000,00 грн. (а.с.14).

З Акту про пожежу від 08.10.2012 року, складеному комісією у складі: старшого інспектора Деснянського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у м. Києві ст. лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, вбачається, що пожежа виникла 07.10.2012 року о 01 год. 14 хв. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Повідомлення про пожежу надійшло до Деснянського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у місті Києві о 01 год 16 хв. від гр.ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, гр. ОСОБА_10, який проживає за адресою: АДРЕСА_4. Пожежу ліквідовано о 02 год. 44 хв. 07.10.2012 року (а.с.137,138).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець у ст. 1166 ЦК України відносить: а) наявність шкоди; б) протиправну поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вину.

Перераховані підстави визнають загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Розглядаючи протиправність поведінки заподіювача шкоди, необхідно відзначити, що це поведінка, яка заборонена законом.

Таким чином, зобов'язання відшкодувати шкоду виникає за наявності передбачених законом умов і лише за наявності протиправної поведінки, тобто порушення норм права і суб'єктивного права потерпілого.

Статтею 6 Закону України «Про пожежну безпеку» регламентовано, що громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані: виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем; повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово - будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. № 126, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 р. за № 1410/10009, були затверджені Правила пожежної безпеки в Україні.

Згідно із п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні, забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів (далі - ЖБК) покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях (квартирах) - також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні зобов'язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК - статутом.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

Разом з цим, відповідно до ст. 36 Закону України «Про пожежну безпеку» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене вище, обов'язок відшкодувати збитки завдані пожежею покладається на громадян, якщо ці збитки завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог.

Ч.4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Ч. 4. ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, ч.2 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами /передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Як встановлено в судовому засіданні факт пожежі, що 07.10.2012 року сталася в квартирі АДРЕСА_1 підтверджений довідкою Деснянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у місті Києві від 08.10.2012 року №3/1031 та Актом про пожежу від 08.10.2012 року.

При цьому, з вказаного Акту про пожежу від 08.10.2012 року вбачається, що в графі «причина пожежі» зазначена «ймовірна» причина - занесення малокалорійного стороннього джерела запалювання.

З постанови дільничого інспектора міліції Ніколаєнко М.О. про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.10.2012 року, затверджену начальником Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, вбачається, що ймовірна причина пожежі занесення малокалорійного стороннього джерела запалювання, точна причина виникнення пожежі не встановлена.

Таким чином, точна причина з якої виникла пожежа в квартирі АДРЕСА_3 не встановлено.

Доказів на підтвердження того, що пожежа сталася у зв'язку з порушенням відповідачем протипожежних вимог суду не надано.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка старший інспектор Деснянського РВ Держтехногенбезпеки в м. Києві ОСОБА_4 пояснив, що ним був складений акт про пожежу, яка виникла 08.10.2012 року в житловому будинку по АДРЕСА_5. У свому висновку він зазначив ймовірну причину пожежі - що пожежа розпочалася з квартири відповідачки. Даний висновок зроблено з врахуванням віку відповідачки, записок розклеєних в квартирі - не забути виключити світло і т.і., а також пояснень наданих очевидцями, які зазначали, що пожежа сталася з вини бабулі. На запитання представника відповідача зазначив про теоретичну можливість виникнення пожежі на верхньому поверсі, тобто в квартирі позивачів, а потім при горінні пластику він міг впасти на балкон відповідачки та загорітись, але дану версію не розглядали. При дослідженні в судовому засіданні фотокарток з місця пожежі зробив висновок, що джерело запалювання, а відповідно і причину пожежі встановити не надється можливим.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11, допитані в судовому засіданні в якості свідків підтвердили наявність майна в квартирі позивачів до пожежі.

Свідок ОСОБА_12, допитана в судовому засіданні в якості свідка, показала, що вона як племінниця доглядала за відповідачкою, окрім неї відвідували бабусю працівники соціальної служби. У відповідачки в квартирі не було сірників, оскільки всю їжу їй приносили, необхідності користуватись сірниками в неї не було.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_6, яка розташована під відповідачами, під час пожежі у неї горів балкон, вони з чоловіком намагались його потушити, коли тушили свій балкон чули як над ними уже тріскотіли меблі позивачів, їй не відома причиа пожежі.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що його розбудили та повідомили про пожежу, з відповідачкою він проживає по сусідству та в ніч пожежі виводив її з квартири - вона сиділа на кроваті в нічній сорочці, двері на балкон були прикриті, на балконі горіла права стіна. З бабусею він спілкувався до пожежі, вона йому телефонувала та просила про різну допомогу, була при памяті та повністю адекватна, думок, що пожар могла вчинити відповідачка у нього не виникало.

Твердження позивачів про заподіяння їм майнової шкоди внаслідок дій відповідача в розмірі 58 000,00 грн. суд оцінює критично, бо суду не представлені підтверджуючі докази щодо причинного зв'язку понесених матеріальних витрат, підтверджених письмовими доказами, з діями відповідача. Ні в одному з доказів, наданих позивачами, не прослідковується, що пожежа, що сталась в їхній квартирі та яка привела до фактичного знищення майна, пов'язана з протиправними діями відповідача, а є лише припущенням, в тому числі і в довідці та акті про пожежу.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачам моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачами предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо заподіяння відповідачем позивачам матеріальної та моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачам і протиправними діяннями відповідача, а також щодо вини останньої в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а вимоги про відшкодування відповідачем як моральної, так і матеріальної шкоди заподіяної позивачам не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пожежі відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки, позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, витрати повязані з розглядом справи, відповідно до ст.88 ЦПК України не підлягають відшкодування на користь позивачів.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 6, 36 Закону України «Про пожежну безпеку», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, ст.ст. 10-11, 57, 59, 60, 61, 60, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пожежі - позивачам відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 31.05.2013 року.

Суддя: Н.Г.Таран