Ухвала суду № 31519560, 29.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/2533/13 р. Головуючий 1 інстанції Козирєва Г.М.

Справа № 2034/3588/2012 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.

при секретарі - Рудь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 09.07.2008 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мазда 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля ГАЗ 31165, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю Мазда 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4

Згідно з довідкою ВДАІ по обслуговуванню Харківського району та АТІ ГУМВС України в Харківській області дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку обох водіїв.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. На підставі ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, у ОСОБА_4, як у власника пошкодженого автомобіля, виникло право вимоги до ОСОБА_1, як до особи, винної в завданні збитку.

09.06.2008 року між ЗАТ СК «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_4 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №021500-02-21-01 (далі - Договір страхування).

Страховим випадком згідно з Договором страхування визначається подія, у разі якої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Відповідно до рахунку-фактури №АК5-000000279 ТОВ «Акко-Моторс» від 23.07.2008р. та №ХНІ- 002387 ЗАТ «Акко-Інвест» від 24.07.2008р. вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 22596,30 грн. З кошторису збитків було виключено вартість робіт та матеріалів на суму 3270,60 грн. на підставі п.11.3.1 Договору страхування. Також було враховано розмір франшизи за п.4.1.1.1 Договору страхування в розмірі 1050,70 грн. Отже сума, що підлягає виплаті у якості страхового відшкодування за Договором страхування, складає 18275,00 грн., про що було складено страховий акт №5367-02 від 20.08.2008р.

Виплата страхового відшкодування була здійснена Страховиком на підставі заяви Страхувальника від 10.07.2008р. та страхового акту №5367-02 від 20.08.2008р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями №13403, №13404 від 20.08.2008р.

На підставі ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Беручи до уваги вину обох учасників пригоди сума регресної вимоги складає половину сплаченого страхового відшкодування, та становить 18275,00 грн.: 2 = 9137,50 грн.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат СК «ВУСО», що дорівнює 9137,50 грн.

Згідно з договором відступлення права вимоги від 23.12.2009 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» набуло належне ЗАТ СК «ВУСО» право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. Відповідач не реагує на законні вимоги ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» про шкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1., винного у завданні шкоди автомобілю Мазда 3, держномер АХ 77-87 ВІ, щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат ЗАТ СК «ВУСО», що дорівнює 9137,50 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судового збору.

Відповідач заперечував проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, зазначивши, що позивачем не надано доказів його вини у завданні шкоди Страхувальнику ОСОБА_4, у ДТП було завдано механічних ушкоджень обом автомобілям-учасникам цієї події, відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, також не було визначено ступінь його вини. Після події ДТП ним, а також ОСОБА_4 були написані заяви про те, що жоден з них не має майнових претензій один до одного, що свідчить про те, що Страхувальник відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Тому не зрозуміло, чим керувався позивач, визначаючи ступінь вини кожної з осіб у 50%.

Крім того, як зазначає відповідач, позивач у якості підстави виплати страхового відшкодування приймає рахунок-фактуру №АК5-000000279 ТОВ «Акко-Моторс» від 23.07.2008р. та №ХНІ-002387 ЗАТ «Акко-Інвест» від 24.07.2008р., які не є експертними висновками та не підтверджено їхнє право на проведення такого дослідження на підставі Методики проведення товарознавських досліджень, затвердженої міністерством юстиції України. Звіт №885-20 (без дати його складання) виконано спеціалістом по врегулюванню збитків ОСОБА_3, при цьому відсутні дані про наявність ліцензії на право проведення такого дослідження фізичною особою. Звіт складено з порушенням Методики проведення товарознавчого дослідження, Закону України «Про страхування», а також договору добровільного страхування №021500-02-21-01 від 09.06.2008р., відповідно до яких кошторис збитків складається на підставі експертного висновку автотоварознавчої експертизи, проведеної у відповідності до вимог діючої на момент настання страхового випадку Методики проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу, затвердженої Міністерством Юстиції України. Акт огляду автомобіля Мазда від 21.07.2008р., складений представником СК «ВУСО» ОСОБА_6 також не може бути достовірним доказом, оскільки в ньому міститься перелік деталей, який не відповідає довідці ДАІ, виданій 10.07.2008р., і в якій зазначено, що на передній лівій фарі автомобіля мається счьос на склі, а в акті огляду автомобіля Мазда представника СК «ВУСО» зазначено, що підлягає заміні фара ЛП ксенон, лампа ЛП протитуманна, корпус протитуманної лампи. Вказані в акті огляду автомобіля Мазда ушкодження не підтверджуються наданими фото-копіями. Тому розмір відшкодування визначено з порушенням умов укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту, в якому зазначено умови виплати страхового відшкодування у разі пошкодження скла освітлювальних приладів.

Також відповідач зазначає, що посилання позивача на ст.1191 ЦК України протирічить нормам цивільного законодавства, оскільки дані правовідносини регулюються ст.933 ЦК України. Крім того, позовні вимоги заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України. В наслідок чого відповідач просить застосувати наслідки його пропуску, передбачені ч.4 ст.267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача до суду не з'явився, надав письмову заяву про слухання справи у його відсутності (а.с.37). В зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, 09.07.2008 р., мав місце страховий випадок, за яким ОСОБА_4 його Страховиком ЗАТ СК «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №021500-02-21-01 від 09.06.2008 р. було виплачено страхове відшкодування у сумі 18275,00 грн., що підтверджується копією цього договору (а.с.8-9), заявою ОСОБА_4 про виплату йому страхового відшкодування (а.с.10), платіжними дорученнями №13403 та №13404 від 20 серпня 2008 року (а.с.20).

Це право страхувальника за договором відступлення права вимоги від 23.12.2009 року перейшло до ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (а.с.26).

Разом з тим, заявляючи вимоги про відшкодування виплаченого страхового відшкодування позивач Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» не надав суду відомостей про те, що він є правонаступником ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» з усіма правами та обов'язками, не надав доказів вини відповідача ОСОБА_1 у завданні матеріальної шкоди Страхувальнику ОСОБА_7, а також не надав належних доказів вартості відновлюваного ремонту автомобіля, якими мають бути експертні висновки відповідних спеціалістів або установ, які мають ліцензію на проведення такої діяльності, про що зазначено в Законі України «Про страхування», а також у договорі добровільного страхування наземного транспорту №021500-02021-01 від 09.06.2008р., в той час як відсутність таких доказів є підставою відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

Крім того, колегією суддів враховано те, що статтями 256, 257 ЦК України передбачено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який визначено тривалістю у три роки.

Страхове відшкодування виплачено Страхувальнику 20 серпня 2008 року, позовні вимоги заявлено через поштове відділення 15.12.2011 року (а.с.30), тобто з пропуском зазначеного трирічного строку. І підстави для його поновлення відсутні. Відповідач просив застосувати вимоги ч.4 ст.267 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді