Ухвала суду № 31518215, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 2а-488/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистик М" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистик М" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство "Реа - Рент Миколаїв" про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2012р. №0000142300, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство "Реа - Рент Миколаїв" про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2012р. №0000142300, мотивуючи його тим, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки він правомірно відніс до податкового кредиту суми від здійснення угод з контрагентом.

Суд першої інстанції своєю постановою від 19 вересня 2012 року в задоволені позову відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логистик М" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Логистик М" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Логистик М" зареєстроване, як юридична особа, та є платником податків.

21-22.12.11 відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Реа-Рент Миколаїв", та іншими контрагентами-покупцями за період серпень 2011р.

28.12.11 за наслідками перевірки відповідачем було складено акт №1531/23-00/35890511, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено абз."а" п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, ПК України, ст.203, п.1 ст.215, ч.1 234 ЦК України, в результаті чого завищено податковий кредит в серпні 2011р. на суму 354 004грн., в частині включення до складу податкового кредиту вартості послуг отриманих від ПП "Реа-Рент Миколаїв" по угодам, що мають ознаки фіктивності в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 354 004грн. за серпень 2011р.

13.01.12 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142300, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з на додану вартість в сумі 354 004грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 88 501грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП "Реа-Рент Миколаїв" було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1.07.11 №010711, відповідно до умов якого ПП "Реа-Рент Миколаїв" надавало позивачу послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, як доказ придбання послуг по договору позивач надав акти виконаних робіт (наданих послуг) №182 від 1.08.11, №581 від 5.08.11, №1283 від 12.08.11, №1585 від 15.08.11, №1983 від 19.08.11 на загальну суму 2 124 021грн., в т.ч. ПДВ 354 003,5грн., та податкові накладні на вказану суму ПДВ видані ПП "Реа-Рент Миколаїв". Крім того позивачем надані товарно-транспортні накладні за серпень 2011р., в яких позивач вказаний, як перевізник вантажу.

Підпунктом 198.1 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Позивач вважає, що ним у відповідності з приписами вказаної норми сформований податковий кредит від угоди з контрагентом.

Відповідач вважає, що по вказаній угоді не було реального надання послуг, оскільки, як встановлено перевіркою ПП "Реа-Рент Миколаїв" не має власного автотранспорту, на підприємстві працює один директор.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, вбачається, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Зі змісту актів виконаних робіт не можливо встановити, які конкретно роботи (перевезення) були здійснені, які особи були замовником послуг, які вантажі перевозились. В наданих позивачем товарно-транспортних накладних перевізником зазначений ТОВ "Логистик М", а не ПП "Реа-Рент Миколаїв", який, як стверджує позивач фактично здійснював перевезення. З накладних вбачається, що вантажовідправником та вантажоодержувачем вказано не позивача, а інших осіб, це свідчить, що послуги по перевезенню надавались не позивачу, а позивач самостійно надавав послуги по перевезенню вказаним особам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистик М", - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логистик М" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство "Реа - Рент Миколаїв" про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2012р. №0000142300, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан