Рішення № 31517843, 27.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 905/2738/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-гарант» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 6040 грн. 45 коп.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Четвертня Д.С.;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа-гарант» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення 6040 грн. 45 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 22, 993, 1190, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6040 грн. 45 коп. було сплачено ще 08.10.2012 року, на підтвердження чого надала платіжне доручення № 9040 від 08.10.2012р.

Третя особа, або її представник у судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 17.04.2013р., 13.05.2013р., направлені позивачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що позивач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

18 лютого 2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа-гарант» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір № 0287022 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).

28.01.2012 року в м. Дружківка Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4.

Згідно з постановою Дружківського міського суду Донецької області від 08.02.2012 року ДТП трапилась у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 10).

Таким чином вина ОСОБА_2 доведена у судовому порядку.

ДТП визнано позивачем страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «Chevrolet Aveo», проведено оцінювання автомобіля та складено звіт № 2809/268 від 02.03.2012р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Згідно висновку звіту - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 складає 9003 грн. 93 коп. (а.с.13-16).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування № 0287022, на підставі страхового акту № 0378.206.12.01.01 від 15.03.2012р., враховуючи Звіт № 2809/268 від 02.03.2012р. про вартість матеріального збитку та розрахунку страхового відшкодування, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 6040 грн. 45 коп. на користь ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням №7168 від 04.04.2012 р. та витягом з відомості виплат страхового відшкодування № 112 від 04.04.2012р. (а.с.27).

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 на час вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» полісом № АВ/5392574, яким встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн., франшиза 0 грн. (а.с.57).

25.09.2012 року позивач звернувся із регресною вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 6040 грн. 45 коп. У заяві позивач просив перерахувати суму страхового відшкодування 6040, 45 грн. за наступними реквізитами: отримувач ПрАТ «СК «Альфа Страхування», розрахунковий рахунок № 26507010601602, Банк: ПАТ «Альфа-банк» в м.Києві, МФО 300346, ЄДРПОУ 30968986 (а.с.28).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач відповіді на регресну вимогу не надав та страхове відшкодування не виплатив.

Проте, у судовому засіданні представник відповідача надала лист № 10698-22/1 від 04.10.2012р., яким позивача було сповіщено про визнання регресної вимоги за даним страховим випадком та платіжне доручення № 9040 від 08.10.2012р. яким сплачено 6040 грн. 45 коп. за наступними реквізитами:

- призначення платежу: «страх. возм. По дог. 2993270 від 23.01.2012 рем а/м Шевроле Авео г/н НОМЕР_1 ОСОБА_4»;

- Одержувач: «СК «Альфа Страхування»;

- рахунок № 26507010601602; Банк: ПАТ «Альфа-банк» в м.Києві, МФО 300346,

- ЄДРПОУ 30968986

Отже відповідачем доведено відсутність суми боргу у розмірі 6040,45 грн. перед ПАТ «СК «Альфа Страхування».

Відповідно до ч.3 п.п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність заявленої до відшкодування суми боргу, а відтак позовні вимоги не визнаються судом і тому не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-гарант» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 6040 грн. 45 коп. - відмовити в повному обсязі.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27 травня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 30 травня 2013 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов