Ухвала суду № 31516469, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/538/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брус Майстер» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брус Майстер» звернулось до суду з позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року №0000382340, від 17.09.2012 року №0000402340, від 17.09.2012 року №0000412340.

Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Чернігівською МДПІ відповідно до наказу від 08.08.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Брус Майстер» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.09.2012 року №102/22/34090453, яким встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- 3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.21 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств; пп.134.1.1 п 134.1 ст. 134, п.150.1 ст. 150 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України в результаті чого завищено від»ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 квартал 2011 року на 1 540 758 грн, за 2 квартал 2011 року на 740 758 грн за занижено податок на прибуток у сумі 133 897 грн, в 2-3 кварталах 2011 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року №0000382340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 133 897 грн; №0000402340, яким зменшено суму від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у розмірі 1 540 758 грн; №0000412340, яким зменшено суму від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в розмірі 740 758 грн.

За результатами перевірки декларації за 1 квартал 2011 року зменшено рядок декларації «інші витрати (рядок 06.5) на суму 800 000 грн до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Як зазначено в акті перевірки, позивач у порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до рядка 06.5 декларації «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» витрати в сумі 800 000 грн, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Всього зменшено суму витрат позивача за 1 квартал 2011 року на 1 540 758 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 року №0000402340, яким зменшено суму від»ємного значення податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 1 540 758 грн.

Позивачем було податно уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року від 08.11.2011 року в яких задекларовано в рядку 04 витрати у розмірі 2 320 491 грн, в т.ч. від»ємне значення об»акта оподаткування попереднього звітного періоду (рядок 06.6) в сумі 1 162 487 грн.

За результатами перевірки зменшено рядок декларації від»ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (рядок 06.6) на суму 740 758 грн.

Враховуючи вимоги п.3 підрозділу 3 розділу 4 ПК України сума витрат в розмірі 740 758 грн перенесена платником податку з минулого звітного періоду - 1 квартал 2011 року.

Відповідно до пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем , ТОВ «Комерційний банк «Дельта» та контрагентами-нерезидентами Чесборд холдінгс Лімітед і Гренсон Трейдінг Лімітед мала місце господарська діяльність, яка стала предметом перевірки податковим органом. Під час перевірки було надано для дослідження оборотно-сальдові відомості по рахунку 681.1 за 2 квартал 2011 року, оборотно-сальдові відомості по рахункам 312,502,506,371.2 за 9 місяців 2011 року помісячно; договір кредитної лінії від 18.08.2009 року, укладений з ТОВ «Комерційний банк «Дельта»; довідка по нарахуванню відсотків та комісій по кредитних договорах з ПАТ «Укрсоцбанк» за 2 квартал 2011 року,2-3 квартали 2011року; банківські виписки ТОВ «Комерційний банк «Дельта» за 9 місяців 2011 року; довідка ПАТ Укрсоцбанк» від 09.08.2012 року про нарахування банківських комісій за кредитними договорами, тощо.

Так, у січні 2011 року між продавцем Чесборд Холдингс Лімітед та покупцем ТОВ «Брус Майстер» укладено договір купівлі-продажу від 25.01.2011 року згідно умов якого передбачено поставку товару - заморожених курячих ніжок на суму 5 000 000 дол. США. На виконання умов договору позивач перерахував кошти в розмірі 5 000 000 дол. США. 21.07.2011 року Чесборд Холдингс Лімітед повернуто передплату, отриману від позивача в зазначеній вище сумі у зв'язку з тим, що товар не було своєчасно поставлено.

Зазначену господарську операцію податковий орган вважає сумнівною. Чесборд Холдингс Лімітед на час перевірки позивачем надано всі необхідні документи.

23.03.2011 року між позивачем та Гренсон Трейдінг Лімітед укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого передбачено поставку товару - жмих аргентинських соєвих бобів з високим вмістом білку вального вартістю товару 4 000000,37 доларів США. На виконання умов договору позивач перерахував кошти в розмірі 4 000 000 дол. США на рахунок Гренсон Трейдінг Лімітед. У зв'язку з тим, що товар поставлено не було, вищезазначене підприємство повернуто позивачу передплату у розмірі 4 000 000 дол США.

Зазначені операції податковий орган також вважає сумнівними фінансовими операціями.

Надавши оцінку встановленим у справі обставинам та доводам відповідача, суд першої інстанції послався на реальність господарських операцій, укладених між позивачем, Чесборд Холдингс Лімітед та Гренсон Трейдінг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності позивачем факту здійснення господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору купівлі-продажу позивач здійснив оплату на користь контрагентів-нерезидентів, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що валові витрати позивач сформував правомірно, оскільки встановлено, що дійсність господарських операцій за договором кредитної лінії та факт отримання позивачем валютних коштів підтверджується виписками по рахунку.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що господарські операції по отриманню кредиту, мали реальний характер, первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства і не мають будь-яких недоліків.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 ЗК України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Укладення договору кредитної лінії здійснювалось позивачем з межах ведення господарської діяльності. Розірвання зовнішньоекономічних договорів зумовлено неможливістю належного виконання контрагентами-нерезидентами взятих на себе зобов'язань , тобто така дія була не з вини позивача.

Позивач, укладаючи договір кредитної лінії, діяв в межах законодавства України та здійснював господарську діяльність.

Тому, суд правильно надав оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами щодо виконання умов договорів та вірно вказав у поставної суду, що розірвання договору не спростовує факт його укладання та виникнення на його підставі зобов'язань.

Доказів, які б свідчили недійсність договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з контрагентами-нерезидентами, в ході розгляду справи відповідач не надав.

Щодо висновків суду першої інстанції про протиправність висновків відповідача стосовно того, що валові витрати 80% збитку 2009 року, які не увійшли до витрат 2010 року, незаконно перенесені платником податку, судова колегія зазначає наступне.

Аналізуючи обставини справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що платник податку діяв згідно з п.3 підрозділу 4 розділу 3 ПК України щодо застосування п. 150.1 ст. 150 ПК України, яким визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від»ємне значення, то сума такого від»ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об»єкта оподаткування за наслідками 2, 2 і 3 кварталів, 2-4 кварталів 2011 року здійснюється із урахуванням від»ємного значення, отриманого платником податків за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від»ємного значення.

Щодо причини зменшення суми витрат в розмірі 800 000 грн. перенесеної платником з минулого звітного періоду, до яких розділом ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат, відповідач у акті перевірки вказав, що детальної розшифровки сум та назв таких витрат позивач не надав ні при поданні декларації, ні при проведенні перевірки показників такої декларації.

Проте, у супереч вимог податкового кодексу України, податковий орган не реалізував своє право та не вирішив питання витребування і отримання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про заниження об'єктів оподаткування, несплату податків, тощо.

Як встановлено судом і з цим погоджується суд апеляційної інстанції, у розшифровці до уточненої декларації за 1 квартал 2011 року (рядок 06.537) вказано валові витрати 80% збитку 2009 року, які не увійшли до витрат 2010 року згідно абз.1 п.22.4 ст.22 ЗК «Про оподаткування прибутку підприємств» Інформація по вказаним валовим витратам від позивача не витребувалась, в акті не відображена. При поданні декларації позивачем з цього приводу у податкового органу питань до позивача не виникло. Отже, відповідач не дотримався в цій частині порядку проведення планової виїзної перевірки, що врегульовано ПК України.

За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про те, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки винесені без дотримання та врахування вимог законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 22 травня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.