Постанова № 31515771, 28.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 5011-51/18756-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Самойленко П. М. - представник за довіреністю № 3651/18 від 11.12.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013

у справі № 5011-51/18756-2012 (суддя Пригунова А. Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

про стягнення 25 500 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 25 500 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хюндай Гетс», державний номерний знак АА 2855 НТ, який належить Свадковській Катерині Володимирівни, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Михайлюк Ольги Володимирівни - власника автомобіля «Хонда», державний номерний знак АА 8560 ІТ, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2013, повний текст якого підписаний 11.03.2013, у справі № 5011-51/18756-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 24 990 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, проте, позивачем при зверненні до суду не враховано, що розмір заявленої до стягнення суми підлягає зменшенню на франшизу, що її передбачено умовами укладеного між відповідачем та Михайлюк О. В. полісу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Український Страховий Дім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 №5011-51/18756-2012 та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального справа, а саме на те, що суд першої інстанції при вирішення спору по суті не дослідив, що:

- надана позивачем первинна довідка відповідного підрозділу ДАІ не містить інформації про всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, відомостей про осіб, винних у настанні ДТП, пункти Правил дорожнього руху, порушені учасниками ДТП, інформацію, щодо кого з учасників події було складено протокол про адміністративне правопорушення та до якого суду його було направлено для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а копія постанови про притягнення водія Михайлюк Ольги Володимирівни до адміністративної відповідальності містить інформацію про кваліфікацію дій лише одного учасника ДТП;

- з метою встановлення причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, відповідач має отримати копії адміністративного матеріалу (протоколу огляду місця події, схеми ДТП, протокол огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, які були складені працівниками ДАІ на місця події, пояснення учасників події);

- відповідно до приписів ст. 25 Закону України»Про страхування» у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку;

- відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 та п.п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після розгляду страховиком наданих йому визначених у ст. 35 цього закону документів про ДТП страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З огляду на зазначені обставини, відповідач зазначає, що він як страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування лише після отримання всіх необхідних документів, які мають відношення до ДТП у порядку та строки, визначені чинним законодавством, або в строки та обсягах, визначені рішенням суду.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.07.2010 позивач як Страховик та Свадковська Катерина Володимирівна як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 0317-а/10КО (далі Договір) (а.с. 18-26), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Хюндай Гетс», державний номерний знак АА 2855 НТ (далі Автомобіль).

В п. 16 Договору сторонами погоджено, що датою закінчення дії Договору є 09.07.2011.

12.11.2010 о 17 годині 00 хвилин у м. Києві по пр. Ватутіна (з'їзд з головної дороги на прилеглу дорогу біля а.з.с. «Окко») сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Свадковського В. М. та автомобіля «Хонда», державний номерний знак АА 8560 ІТ (далі Автомобіль 1), під керуванням Михайлюк Ольги Володимирівни.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Паритет Мотор-Сервіс» здійснило ремонт Автомобіля вартість якого становить 32 310,95 грн. (рахунок-фактури № СМ-0051184 від 18.11.2010 (а.с. 31).

За замовленням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9965/10 від 15.09.2010) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 30.11.2010 складено Звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1428 (далі Звіт) (а.с.32-51), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 23 959,17 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 0317-а/10КО-1 від 01.12.2011 (а.с. 28-29), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 30) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми ( 80 900 грн.), тобто 404,50 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 31 726,45 грн. (32 130,95-404,50).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15.11.2010, що її подано позивачу Свадковською К. В. (а.с. 52-54), остання просила виплати спірне страхове відшкодування шляхом перерахування на СТО.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 7269 від 03.12.2010 (а.с. 27), страхове відшкодування в сумі 31 726,45 грн. перераховано позивачем ТОВ «Паритет Моторс-Сервіс».

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано Михайлюк Ольгу Володимирівну, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2010 у справі № 3-6682/2010 (а.с. 15) та довідкою Державної автомобільної інспекції від 20.11.2010 (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягами з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 90, 113), станом на 12.11.2010 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність Михайлюк О. В. як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно Полісу № ВЕ 2711924.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правова відповідальності Михайлюк О. В. (особи яка визнана винною у спірній ДТП) має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З вказаних вище витягів з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 90, 113) слідує, що відповідно до Полісу № ВЕ 2711924 ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 25 500 грн., а франшиза - 510 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач при звернення до суду заявляє до стягнення 25 500 грн. в межах ліміту відповідальності встановленого Полісом № ВЕ 2711924, тобто максимально можливої суми стягнення, визначаючи при цьому, що розмір збитків, завданих його Страхувальнику внаслідок спірного ДТП, становить 31 726,45 грн..

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач встановлює розмір збитків не на підставі складеного оцінювачем Звіту, а на підставі рахунка-фактури № СМ-0051184 від 18.11.2010 ТОВ «Паритет Моторс-Сервіс».

Проте, відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості збитків проводиться відповідними особами (оцінювачі, суб'єкти оціночної діяльності). У спірному випадку вартість збитків, завданих власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, такою особою визначена в сумі 23 959,17 грн.

Позивачем не обґрунтовано його звернення до суду з вимогами стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі, визначеному без врахування Звіту.

З урахуванням зазначених обставин та того, що франшиза згідно з Договором становить 404,50 грн., а згідно з Полісом № ВЕ 2711924 - 510 грн., позивач має право на стягнення з відповідача відшкодування в сумі 23 044,67 грн. (23 959,17-404,5-510).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 23 044,67 грн. (23 959,17-404,50-510).

При цьому, посилання відповідача, що їх викладено в апеляційній скарзі, на те, що, він як страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування лише після отримання всіх необхідних документів, які мають відношення до ДТП у порядку та строки, визначені чинним законодавством, або в строки та обсягах, визначені рішенням суду, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги потерпілої особи, але не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище правових норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду..

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012, в той час як частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти майнових вимог позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 23 044,67 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-51/18756-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 23 044,67 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-51/18756-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-51/18756-2012 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі № 5011-51/18756-2012 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 23 044 (двадцять три тисячі сорок чотири) грн. 67 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 53 коп.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-51/18756-2012.

Повний текст постанови складено: 30.05.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.