Рішення № 31515664, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7091/13 21.05.13

За позовомКомунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїдоКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києвапростягнення заборгованості. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дугін О.С., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 159.213,53 грн., а саме: 142.379,67 грн. основного боргу, 9.850,47 грн. інфляційних втрат та 6.983,39 грн. 3% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договорами про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 40 від 01.05.2011 та № 41 від 01.05.2011, крім того відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 3.184,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7091/13 та призначено до розгляду на 14.05.2013.

В судовому засіданні 14.05.2013 було оголошено перерву до 21.05.2013.

У судовому засіданні 21.05.2013 представник позивача підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, при цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про неможливість сплатити заборгованість, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства та відсутністю бюджетних асигнувань на оплату комунальних послуг.

У судовому засіданні 21.05.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради, яке було перейменоване на Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, (підприємство, далі - позивач) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (орендар, далі - відповідач) 01.05.2011 були укладені договори про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 40 та № 41 (далі - Договори).

За своїм змістом умови вказаних договорів, крім визначених для оплати тарифів, є ідентичними.

Відповідно до п. 2.1. Договорів орендар зобов'язався щомісячно сплачувати виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Пунктом 2.2. Договорів визначено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами; тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін. Орендар користується послугами: опалення, гаряче водопостачання, холодне водопостачання.

Згідно з п.2.3. Договорів у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.4., 2.5., 2.6. та 2.7. Договорів визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж). застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.8. Договорів).

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії табуляграм про надані послуги за період з 01.11.2008 по 01.02.2013 та рахунки-фактури на оплату житлово-комунальних послуг за спірний період. Згідно пояснень позивача загальна заборгованість відповідача за Договорами про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 40 та № 41 від 01.05.2011 станом на 01.03.2013 становить 142.379,67 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Також, на суму боргу позивачем нараховані 9850,47 грн. інфляційних втрат та 6.983,39 грн. 3% річних, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень п. 5.1. Договорів, строк їх дії встановлено з 08.05.2011 по 31.12.2011.

Згідно з п. 5.2 Договорів їх дія продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить іншу сторону про припинення договору.

Згідно пояснень позивача, в порядку п.5.2. Договорів жодна із сторін не заявляла про припинення дії таких Договорів, у зв'язку з чим строк дії спірних Договорів було продовжено на наступний строк.

Згідно з наявними матеріалами справи, докази розірвання Договорів, припинення договірних відносин в період виникнення боргу, з приводу оплати якого виник спір відсутні, що свідчить про чинність Договорів на спірний період.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за спірними Договорами виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання послуг від відповідача не надходило, в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті спожитих послуг не виконав у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу в сумі 142.379,67 грн.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з зауваженнями та претензій щодо якості, об'ємів і вартості послуги, обов'язок з оплати яких у відповідача виник.

При цьому судом враховується, що розрахунок боргу (по сумі 142.379,67 грн.) приведено за період з травня 2008 року, однак суму основного боргу визначено з урахуванням оплат, що зараховувались в погашення боргу минулого періоду, тобто наростаючим підсумком.

З урахуванням наведеного, строк оплати за надані послуги у відношенні боргу, щодо якого вирішується спір у справі, станом на час вирішення спору є таким, що настав, заборгованість в сумі 142.379,67 грн. складає залишок несплаченого боргу, та вимоги про стягнення вказаної суми боргу визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 142.379,67 грн.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 142.379,67 грн., які підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача за період з 01.05.2008 по 01.02.2013 за порушення виконання грошового зобов'язання за Договорами № 40 та № 41 від 01.05.2011 інфляційні втрати в розмірі 9850,47 грн. та 6.983,39 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що при вирішенні спору суд обмежений підставами заявленого позову, а свої вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків позивач обґрунтовує порушенням відповідачем строків оплати платежів згідно договорів № 40 та № 41 від 01.05.2011, сума інфляційних збитків та 3% річних підлягає стягненню за період їх нарахування, а саме з 01.06.2011 (строк оплати послуг згідно з умовами п.2.8. спірних Договорів).

Згідно з уточненим розрахунком суду за період з 08.05.2011 по 01.02.2013 з відповідача підлягають стягненню 4.918,97 грн. інфляційних втрат та 5.584,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 95, код ЄДРПОУ 31806913) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 35756966) суму основного боргу в розмірі 142.379 (сто сорок дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 67 коп., 4.918 (чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 97 коп. інфляційних втрат та 5.584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.057 (три тисячі п'ятдесят сім) грн. 68 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2013.

Суддя Ониськів О.М.