Постанова № 31515456, 29.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р.Справа № 1570/6973/2012

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування запису про реєстрацію Декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області, третя особа ОСОБА_1, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати запис № ОД13211103450 від 11 грудня 2011 року про реєстрацію Декларації про готовність об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1, до експлуатації.

Постановою від 11 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнила, та в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки не в повному обсязі з'ясував питання дотримання позивачем строку звернення до суду.

Апелянт вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки із позовом звернувся 16 листопада 2012 року, а про існування Декларації про готовність об'єкта будівництва та її реєстрацію дізнався з листа відповідача від 23 грудня 2011 року, але приховав цей факт від суду.

Також апелянт посилається на те, що оскарженою Декларацією та реєстрацією цієї Декларації не порушено жодних прав, свобод чи інтересів позивача, оскільки адміністративний позов не містить посилання на конкретні права, свободи чи інтереси позивача, які порушені, а суд першої інстанції не дослідив обставини та не з'ясував в чому саме полягає порушення прав позивача, що є недотриманням вимог ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 6 ч. 2 ст. 55 КАС України.

ОСОБА_2 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що рішенням виконкому Одеської міської ради № 496 від 04 квітня 1952 року відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво гр. ОСОБА_3, на підставі якого 06 квітня 1952 року укладений договір на будівництво будинку і безстрокове користування земельною ділянкою між Житловим управлінням виконавчого комітету Одеської міської ради, в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а/с. 14-17).

07 липня 1959 року Виконкомом комітету Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №549 «Про прийняття у фонд міських земель земельних ділянок від індивідуальних користувачів» у тому числі, ОСОБА_5(а/с. 18).

26 липня 1960 року Виконкомом комітету Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №729 «Про виключення гр. ОСОБА_5 з договору застройки домоволодіння АДРЕСА_1» (а/с. 19).

18 липня 1963 року Виконкомом комітету Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення, яким самовільно збудовані дві времянки на земельній ділянці, відчуженій у фонд міських земель, тимчасово зберегти, до отримання жилплощі гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_1

На підставі рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів №871 від 20 грудня 1997 року, ОСОБА_2 у приватну власність надана земельна ділянка площею 0,0550 га., що розташована у АДРЕСА_2, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю Серії І-ОД №064255 від 02 лютого 1998 року (а/с. 27).

23 листопада 2011 року позивач звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з проханням провести перевірку законності будівництва та здійснення заходів щодо знесення самочинних будівель і споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (а/с. 9-11).

Суд першої інстанції встановив, що відповідь на дане звернення позивачем не отримана, а доказів направлення цієї відповіді відповідач не надав.

Однак, листом від 07 вересня 2012 р. №01/11-5622 (а.с. 42), Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зазначено про розгляд звернення позивача від 22 серпня 2012р. щодо реєстрації готовності до експлуатації будівлі ОСОБА_1 та щодо надання відповіді на звернення від 23 листопада 2011 р.

Також вказаним листом позивача повідомлено, що 11 грудня 2011 р. інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД18211103450 зареєстровано декларацію ОСОБА_1 про готовність до експлуатації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Реєстрація вказаної декларації виконана з урахуванням наказу №91 Мінрегіонбуду від 24 червня 2011 р. Замовником наданий звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з позитивним висновком ФОП ОСОБА_7

Також позивача повідомлено, що згідно із абзацом 4 пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, перевірка відповідності даних поданих в декларації здійснюється за необхідності позапланово протягом трьох місяців з дня реєстрації декларації. Порядок анулювання реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації чинним законодавством не передбачений, тому вказане питання має вирішуватися в судовому порядку.

Суд першої інстанції встановив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області прийняла Декларації про готовність об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 до експлуатації всупереч приписам Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, а саме: прийняття в експлуатацію здійснюється за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, оскільки зазначена земельна ділянка видавалась 06.06.1952 р. ОСОБА_5, а не ОСОБА_1 за договором на право будівництва будинку та безстрокове користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не довів правомірність внесення запису №ОД18211103450 від 11.12.2011 р. про реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а отже, він є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, реєстрація здійснена відповідачем в порушення діючого законодавства, а позовні вимоги позивача засновані на приписах діючого законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, позивача та представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2007 року (а.с. 20-21), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року (а.с. 22-23) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року (а.с. 24), визнане протиправним та скасоване розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 1876 від 27 листопада 2003 року «Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_1».

Підставою для скасування розпорядження Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради № 1876 від 27 листопада 2003 року стало прийняття рішення за межами повноважень райадміністрації в порушення вимог ст. 22, ст. 40 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), якими визначено виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, та визначені обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів.

Питання встановлення меж та розташування земельної ділянки у АДРЕСА_1, не було предметом розгляду справи Київським районним судом м. Одеси, Державний акт на право власності на землю ОСОБА_2 (а.с. 27) не містить відомостей про наявність проїзду (в акті зазначено землі загального користування - прохід), а посилання суду на ситуаційну схему земельних ділянок, яка відсутня в матеріалах справи, є припущенням, оскільки матеріалами справи (а.с. 12, 17, 27) зазначений факт не підтверджений.

Таким чином, доводи позивача та висновок суду першої інстанції про розташування земельної ділянки у АДРЕСА_1 на проїзді загального користування не відповідає дійсності та є припущенням.

Також не відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції щодо надання ОСОБА_5 земельної ділянки на підставі договору на право будівництва, оскільки земельна ділянка ОСОБА_5 відведена рішенням виконкому Одеської міської ради № 496 від 04 квітня 1952 року, а 06 квітня 1952 року ним укладений договір на будівництво будинку і безстрокове користування земельною ділянкою з Житловим управлінням виконкому Одеської міської ради.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 830/19568, затверджений Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Як встановлено судом першої інстанції, не заперечується сторонами, та встановлено судовим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2007 року (а.с. 20-21) самочинне будівництво було здійснено ОСОБА_1 у 70-х роках замість самовільно зайнятої у 60-х роках времянки, яка рішенням від 18 липня 1963 року Виконкомом комітету Одеської міської ради депутатів трудящих тимчасово збережена, до отримання жилплощі ОСОБА_1 на частині земельної ділянки, що була відведена ОСОБА_5, але 07 липня 1959 року рішенням Виконкому комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №549 «Про прийняття у фонд міських земель земельних ділянок від індивідуальних користувачів» у тому числі, від ОСОБА_5 прийнята до фонду міських земель.

18 липня 1963 року Виконкомом Київської районної ради депутатів трудящих прийнято рішення, яким затверджений акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку, збудованого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на земельній ділянці площею 726 кв.м. по АДРЕСА_1, а самовільно збудовані дві времянки на частині земельній ділянці, по АДРЕСА_1, відчуженій у фонд міських земель, тимчасово зберегти, до отримання жилплощі гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_1, які проживають у цих времянках (а.с. 19 - зворот).

ОСОБА_1 з 1963 року користувалась времянкою та земельною ділянкою на якій вона була розташована (АДРЕСА_1), а ОСОБА_2 лише у 1998 році набула у власність земельну ділянку площею 0,0550 гектарів, що розташована у АДРЕСА_2, та на час отримання у власність земельної ділянки у ОСОБА_2 не виникало питань щодо розмірів чи розташування земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність документа, що посвідчує право користування земельної ділянкою, оскільки ОСОБА_1 з 1963 року користувалась времянкою та земельною ділянкою на якій вона була розташована (АДРЕСА_1) на підставі рішення Виконкому Київської районної ради депутатів трудящих.

Оскаржена Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, містить всю необхідну інформацію, яка передбачена пунктами 3.1 та 3.2 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Твердження позивача про розташування будівництва на території загального проїзду спростовані матеріалами справи.

Позивач не довела належними доказами порушення своїх прав, не зазначила які саме права порушені при реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 6 КАС України, рішення Конституційного Суду України № 9-рп від 25 грудня 1997 року, апеляційний суд встановив необґрунтованість позовних вимог, відсутність правових підстав для задоволення позову.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, виходячи з того, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області не виконана ухвала апеляційного суду про витребування доказів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки про оскаржену декларацію позивач дізнався з відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області від 07 вересня 2012 року (а.с. 42, а до суду звернувся 16 листопада 2012 року (а.с. 3), з дотримання шестимісячного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача та її представника, зазначені в судовому засіданні при апеляційному перегляді справи, щодо неможливості ОСОБА_2 використовувати свою земельну ділянку з іншої сторони ніж вхід, тобто зі сторони суміжного землекористувача, оскільки Цивільний кодекс України передбачає, у разі необхідності, можливість встановлення земельного сервітуту.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова - скасована, та ухвалена нова постанова про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 99, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 29 травня 2013 року

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко