Рішення № 31512175, 24.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 року справа № 919/328/13Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Юнівест"

(02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-В кв. 8)

до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

про стягнення 239 245,51 грн,

за участю:

представника позивача - Войніканіс - Мирського Я.С., довіреність № 3 від 26.03.2013;

представника відповідача - Шевченко Д.В., довіреність № 08-юр від 02.04.2013;

начальника Севастопольської лабораторії № 1 - Яновського О.І., наказ № 58 від 10.08.2009,

суть спору:

18.03.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Юнівест" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення 239 245,51 грн, з яких: 200 000,00 грн - сума основної заборгованості; 32 701,84 грн - пеня; 6 543,67 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 546, 549, 611, 625, 688 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 194, 218, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови договору про поставку мазуту за державні кошти №257/11 від 28.12.2011 обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо повної оплати прийнятого товару за зазначеним договором.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 02.04.2013.

Ухвалами суду від 02.04.2013, 07.05.2013 розгляд справи відкладався, відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.05.2013 строк розгляду спору продовжувався на 15 днів - до 03.06.2013, оголошувалась перерва до 24.05.2013, згідно з вимогами статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи по суті 24.05.2013 представник позивача підтримав предмет і підстави позову, наполягав на його задоволенні, акцентував увагу суду на тому, що відповідач намагається заперечувати обставини позову шляхом посилання на неналежні та недопустимі докази, що є порушенням статей 32-35 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.05.2013 позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов та у додаткових поясненнях (т. 1 а.с. 43-48, т. 2 а.с. 79-80). Так, відповідач вважає, що вказана позивачем ціна за поставлений товар є істотно завищеною, виходячи з критеріїв його якісних характеристик, тому на теперішній час відсутні підстави для сплати вартості решти поставленого товару. Сторона вважає, що протоколами випробувань, проведених Севастопольською лабораторією № 1, за № 041/13 від 25.01.2013, № 095/13 від 06.03.2013, № 093/13 від 18.03.2013, № 096/13 від 20.03.2013, № 094/13 від 22.03.2013, № 092/13 від 25.03.2013 (т. 1 а.с. 51-54, 64-67, 68-71, 72-75, 76-79, 80-83) та ухвалами Ленінського районного суду міста Севастополя від 22.04.2013 та від 13.05.2013 про надання тимчасового доступу до документів та речей по справах № 764/4237/13-к, 764/4238/13-к, 764/4718/13-к (т. 2 а.с. 22-26) повністю підтверджені обставини поставки саме позивачем неякісного мазуту, що, на думку відповідача, виключає обов'язковість сплати вартості поставленого товару, а попередні сплати поставленого мазуту відповідач був вимушений здійснювати з метою підтримання безперебійного режиму опалювання міста Севастополя. Про різні порушення ТОВ "ТД Юнівест" умов договору про поставку мазуту за державні кошти №257/11 від 28.12.2011 відповідач неодноразово повідомляв позивача у листі від 04.01.2013 за № 24 (т. 1 а.с. 88), у претензіях від 05.01.2012 (т. 1 а.с. 84), 17.01.2012 (т. 2 а.с. 37) та від 27.01.2012 (т. 1 а.с. 86-87). У спрямованому на адресу ТОВ "ТД Юнівест" акті звірення взаємних розрахунків, станом на 30 квітня 2013 року, відповідач визнає заборгованість тільки у сумі 28154,00 грн. (т. 2 а.с.43).

У порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України в судове засідання був викликаний начальник Севастопольської лабораторії № 1 Яновський Олег Ігоревич, який надав суду пояснення про проведення дослідження мазуту та надання висновків, що містяться у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, начальника Севастопольської лабораторії № 1 Яновського Олега Ігоревича, суд, -

в с т а н о в и в:

28.12.2011 між комунальним підприємством «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (далі - КП «Севтеплоенерго» СМР, (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Юнівест» (далі - ТОВ «ТД Юнівест») (постачальник) був укладений договір про поставку мазуту за державні кошти № 257/11, відповідно до пунктів 1.1-1.2 якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцеві, за його письмовими заявками, партіями мазут, марки М-40 (згідно ДК 016-97 код 23.30.1.), у кількості 982,02 тонн, що відповідає ДСТУ 4058-2001 (товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пунктів 2.1-2.4 договору постачальник повинен передати (поставити) покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам ДСТУ 4058-2001. Якість товару підтверджується копією сертифіката відповідності заводу виробника, який надається разом з продукцією і завірений «мокрим» друком. Якість товару обов'язково підтверджується копією посвідчення/сертифікату якості або сертифікатом відповідності на кожну партію товару, що поставляється. Приймання товару за якістю буде здійснено покупцем відразу після прибуття товару до місця постачання з посвідченням/сертифікатом якості або сертифікатом відповідності якості на продукцію.

Згідно з пунктом 2.6 договору прийняття товару за кількістю та якістю оформляється актами, які повинні бути складені у день прийняття товару та підписуються сторонами. У випадку, коли буде встановлено порушення якості товару (відповідно до її сертифікатів) або нестача будь-якої його кількості в порівнянні з даними, вказаними в товаросупровідних документах, представник покупця зобов'язаний не пізніше за 24 години з моменту виявлення такої невідповідності, викликати телеграмою представника постачальника, та спільно з представником постачальника, відображає це у акті прийому товару та складає окремий акт і, залежно від причин недоліків, пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси покупця.

Претензії по товару можуть бути заявлені: покупцем постачальникові відносно кількості товару (нормо-машина по таріровке) - під час приймання, а якості протягом 3-х днів після приймання. У випадку, якщо сторони не прийдуть до взаємної згоди, до вирішення суперечки, будь-яка із сторін може залучити експертів ТПП Крим для вирішення протиріч (пункт 2.8 договору).

У пункті 3.1 договору сторони погодили ціну договору - 6 581 498,04 грн, у тому числі ПДВ - 1 096 916,34 грн (6 702 грн за тону, у т.ч. ПДВ 1117 грн).

Відповідно до пунктів 4.2-4.4 договору розрахунки проводяться шляхом переказу покупцеві грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 61 календарних днів з моменту поставки товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Покупець здійснює оплату за фактом постачання на підставі рахунку-фактури та документу (-ів), що підтверджує (-ють) факт отримання товару покупцеві (накладної, акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, копії сертифікату якості/відповідності або паспорту якості з «мокрим» друком).

У розділі 5 договору сторони обумовили умови поставки товару, відповідно до якого поставка здійснюється на протязі 2012 року, на підставі заявок зі сторони покупця на умовах DDP в редакції Інкотермс 2000 транспортом постачальника за зазначеними адресами. Постачання товару виконується постачальником на протязі 3 календарних днів після отримання заявки на постачання товару з вказівкою дат постачання, кількості, пункту відвантаження товару (адреса постачання) і відправкою супровідних документів, спільно з товаром, або усної заявки. Спільно з товаром, що поставляється, постачальник надає покупцеві супровідні документи: рахунок - оригінал на товар з підписами і друком на поставлений товар - 1 екз.; видаткову накладну - 2 екз.; податкову накладну - 1 екз.; копія сертифікату якості або відповідності з «мокрим» друком - 1 екз.; акт здачі-приймання - 2 екз.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар в пунктах відвантаження товару в день поставки відповідно до накладних.

Відповідно до підпункту 6.3.6 договору у разі невідповідності поставленого товару умовам договору за якістю, постачальник зобов'язаний своїми силами і за свій рахунок замінити вказаний товар покупцю протягом 10 календарних днів з моменту отримання ним претензії про невідповідність поставленого товару. При цьому, термін, протягом якого постачальник усуває претензії по поставці, розцінюється як прострочення термінів поставки товару, з нарахуванням пені відповідно до умов договору.

У пункті 7.1 договору сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором постачальник та покупець несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та договором.

У разі порушення покупцем строків розрахунків за даним договором за наявності фінансування, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.6 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору його умови можуть біти змінені у випадку зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, та зменшення ціни договору за взаємною згодою сторін з обов'язком укладенням письмового документа.

Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому випадку по 31.12.2012.

Отже, на час розгляду справи договір припинив свою дію.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар за його заявками у період часу з 03.01.2012 по 19.04.2012, внаслідок чого з урахуванням оплат відповідача станом на 01.07.2012 заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар за договором склала 117 744,46 грн, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків від 28.11.2012, підписаним без заперечень сторонами (т. 1 а.с. 19).

Крім того, у період часу з 02.07.2012 по 06.07.2012 позивач поставив відповідачу товар за його заявками у кількості 128,205 тони на загальну суму - 859 229,92 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000104 від 02.07.2012 у кількості 34,950 тони на суму 234 234,90 грн (в тому числі ПДВ) (т. 1 а.с. 20);

- № РН-0000105 від 04.07.2012 у кількості 34,900 тони на суму 233 899,80 грн (в тому числі ПДВ) (т. 1 а.с. 21);

- № РН-0000107 від 06.07.2012 у кількості 58 355 тони на суму 391 095,22 грн (в тому числі ПДВ), які були підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень (т. 1 а.с. 22).

Факт поставки позивачем та приймання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т. 1 а.с. 24-26), та не заперечується сторонами.

Відповідач частково сплатив позивачу за прийнятий товар з 11.07.2012 по 16.11.2012 наступні суми:

11.07.2012 - 117 744,46 грн;

10.10.2012 - 159 229,92 грн;

05.11.2012 - 100 000,00 грн;

16.11.2012 - 100 000,00 грн.

Таким чином, станом на 19.12.2012 заборгованість відповідача перед позивачем становила 500 000,00 грн за видатковими накладними № РН-0000105 від 04.07.2012 та №РН-0000107 від 06.07.2012, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків за період з січня по листопад 2012 року, підписаного сторонами без заперечень (т.1 а.с. 27-28).

28.12.2012 відповідач сплатив позивачу 300 000,00 грн, чим повністю погасив заборгованість в сумі 108 904,78 грн за видатковою накладною №РН-0000105 від 04.07.2012 та частково в сумі 191 095,22 грн за видатковою накладною № РН-0000107 від 06.07.2012.

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про поставку мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011, зокрема за видатковою накладною № РН-0000107 від 06.07.2012 , за твердженням позивача, становила - 200 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 22.02.2013 позивач спрямував на адресу відповідача претензію за вих. № 20-1-Ю від 20.02.2013, у якій просить сплатити ТОВ «ТД Юнівест» заборгованість у розмірі - 200 000,00 грн, що виникла внаслідок порушення зобов'язання за договором про поставку мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011 (а.с. 31). Факт відправлення зазначеної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 32).

Відповідач листом від 20.03.2013 за вих. № 1617 у якості відповіді на претензію позивача підтвердив факт отримання мазуту у кількості 128,205 тони та повідомив про її невідповідність якісним характеристикам, внаслідок чого зазначив про врегулювання сторонами виниклої ситуації шляхом проведення додаткових переговорів та спів мірного зменшення ціни по поставленому неякісному товару (т. 1 а.с. 49).

Непогодження позивача з вимогами відповідача щодо зменшення ціни товару внаслідок невідповідності її якісним характеристикам стало причиною звернення ТОВ «ТД Юнівест» до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі - 239 245,51 грн, з яких: 200 000,00 грн - сума основної заборгованості; 32 701,84 грн - пеня; 6 543,67 грн - три проценти річних.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухав пояснення представників сторін, спеціаліста, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу виконання умов договору про поставку мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про здійснення державних закупівель", а також умовами договору.

Предметом спору є позовні вимоги ТОВ «ТД Юнівест» про стягнення заборгованості за договором поставки мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011, укладеного у відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон).

Відповідно до 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 роз'яснено, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене, звернення позивача безпосередньо до суду без розгляду претензії відповідача є законним.

Аналізуючи зміст пункту 5 статті 40 Закону, який є вичерпним і не підлягає у даному випадку розширеному тлумаченню, суд вважає, що відповідачем не було доведено суду існування підстав для зміни ціни договору, після його укладення. Також відповідачем не була реалізована процесуальна можливість звернення до суду з відповідним зустрічним (самостійним ) позовом про зміну ціни договору, його розірвання внаслідок існування істотних змін його умов або затримки реального фінансування витрат замовника, а також з вимогами про стягнення збитків або штрафних санкцій, передбачених у договорі у разі поставки продавцем неякісного товару.

Відповідачем були надані тільки заперечення на позов та додаткові письмові пояснення ( а.с . 1 а.с. 43-48, т. 2 а.с. 79-80).

Зі змісту статті 83 Господарського процесуального кодексу України випливає, що господарський суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог та може виходити за їх межі лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в межах заявленого предмета позову і заперечень на нього.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості у розмірі 200000, 00 грн в повному обсязі суд керувався наступним.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України визначення умов договору повинно відбуватися з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України )

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, в тому числі договору поставки товари для державних потреб.

Частиною першою статті 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.6 договору у випадку, коли буде встановлено порушення якості товару (відповідно до її сертифікатів) або нестача будь-якої його кількості в порівнянні з даними, вказаними в товаросупровідних документах, представник покупця зобов'язаний не пізніше за 24 години з моменту виявлення такої невідповідності, викликати телеграмою представника постачальника, та спільно з представником постачальника, відображає це у акті прийому товару та складає окремий акт і, залежно від причин недоліків, пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси покупця.

Цей пункт договору повність відповідає положенням частини першої статті 688 Цивільного кодексу України, згідно з якою покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Також законом передбачена можливість заміни товару або відмови від договору купівлі - продажу згідно з частиною першою статті 689 Цивільного кодексу України, нарівні з обов'язком прийняти товар.

При цьому, в силу частини першої статті 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був поставлений відповідачу товар за вищевказаними видатковими накладними, в останнє - 06.07.2012, товар відповідач прийняв без заперечень. Претензій щодо поставки неякісного мазуту КП «Севтеплоенерго» СМР до ТОВ «ТД Юнівест» протягом строку, встановленого пунктом 2.6 договору, не заявлялось, що також відповідно до норм вищенаведеного чинного законодавства є підтвердженням належного виконання позивачем умов договору, в тому числі щодо якості товару, та прийняттям товару відповідачем на умовах договору.

Суд критично оцінює надані відповідачем у підтвердження факту поставки неякісного товару протоколи випробувань, проведених Севастопольською лабораторією №1, за № 041/13 від 25.01.2013, № 095/13 від 06.03.2013, № 093/13 від 18.03.2013, № 096/13 від 20.03.2013, № 094/13 від 22.03.2013, № 092/13 від 25.03.2013 (т. 1 а.с. 51-54, 64-67, 68-71, 72-75, 76-79, 80-83), виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається зі змісту пункту 2.3 протоколу випробувань та акту відібрання зразків від 21.12.2012, його відібрання відбувалось у відсутність представника позивача та навіть без його належного повідомлення.

У всіх інших протоколах також відсутнє посилання на сповіщення представника ТОВ «ТД Юнівест» про проведення випробувань та необхідність присутності його представника.

Крім того, перше відібрання зразків мазуту відбувалось 21.12.2012, в той час як в останнє товар був поставлений позивачем 06.07.2012, тобто після спливу п'яти місяців, що також суперечить умовам, встановленим сторонами у пункті 2.6 договору. Інші випробування проб мазуту здійснювалися вже у період часу з січня по березень 2013 року, після закінчення строку дії договору.

Викликаний до суду, в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України, начальник Севастопольської лабораторії № 1 Яновський Олег Ігоревич в судовому засіданні 24.05.2013 пояснив, що він не може стверджувати, що надані йому для проведення випробувань проби мазуту паливного марки 40, були поставлені саме ТОВ «ТД Юнівест» на виконання договору про поставку мазуту за державні кошти №257/11 від 28.12.2011. Свої дослідження спеціаліст лабораторії здійснював за замовленням КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради і Управління МВС України в місті Севастополі, частка зразків мазуту було відібрано фахівцями відповідача з загального об'єму мазуту паливного в ємностях № 1,2,3,4,5,6 котельної Верхньо-Садового (майстрами Зуевим Н.Н., Лисенко В.Н., інженером Півневим В.А., товарознавцем Літвіновою Г.А.), частка за присутністю його самого. Також Яновський О.І. пояснив, що дати проведення випробувань 25.01.2013, 06.03.2013, 18.03.2013, 18.03.2013, 20.03.2013, 22.03.2013 і 25.03.2013 дійсно співпадають з датами винесення протоколів. При цьому зазначив, що метою і завданнями лабораторії було встановлення відповідності зразків ДСТУ 4058-201 «Паливно нафтове. Мазут ТУ». За наслідком всіх проведених досліджень було здійснено висновки про невідповідність наданих зразків «Паспорту якості № 768 від 20.05.2012 ТОВ «Азовської нафтової компанії» (протокол судового засідання від 24.05.2013, т. 2, а.с. 84-86).

Посилання представника відповідача на те, що Ленінським районним судом міста Севастополя в процесуальних документах встановлений факт поставки неякісного товару оцінюється судом критично з тих підстав, що ухвали суддів про тимчасовий доступ до речей не тотожні вироку або постанові суду, що набрали законної сили, не мають преюдиціального значення для господарського суду міста Севастополя у даній господарській справі, так як не містять належних та допустимих доказів поставки неякісного товару саме за договором поставки мазуту за державні кошти №257/11 від 28.12.2011 в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, зі змісту ухвал Ленінського районного суду міста Севастополя навпаки вбачаються припущення вини фахівців КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради у виготовленні «коктейлю» - суміші неякісного мазуту та якісного мазуту….» ….також є посилання на те, що частина мазуту вже була використана на опалення житлового фонду у лютому та березні 2013 року (т.2 а.с. 22 зворот). Отже, відповідач, посилаючись на обставини, встановлені іншим судом, на думку суду, чітко не вказав ні обсяги мазуту, що залишився та не підлягає використанню за неякісними характеристиками, ні довів підстав та розрахунку вартості товару на суму 28154,00 грн, яка визнається відповідачем у акті звірення взаємних розрахунків, станом на 30 квітня 2013 року (т. 2 а.с.43).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на поставку неякісного товару є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 32-35 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені у розмірі - 32 701,84 грн, суд виходив з наступних мотивів.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із зазначеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про поставку мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011 по оплаті вартості прийнятого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.09.2012 по 06.03.2013 у розмірі - 32 701,84 грн, згідно з наданим розрахунком (т. 1 а.с. 6-7).

У пункті 7.6 договору сторони домовились, що у разі порушення покупцем строків розрахунків за даними договором за наявності фінансування, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 04.09.2012 по 06.03.2013 у розмірі - 32 701,84 грн (т. 1 а.с. 6-7), суд визнає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, заявленим в межах строку позовної давності, встановленого частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України, з врахуванням всіх частковим оплат заборгованості, здійснених відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи справу в частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 04.09.2012 по 06.03.2012 в розмірі 6 543,67 грн, суд керувався наступними нормами матеріального права.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі перевірених наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним. Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (т. 1 а.с. 7-8), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та є вірними, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі - 239 245,51 грн, з яких: 200 000,00 грн - сума основної заборгованості; 32 701,84 грн - пеня; 6 543,67 грн - три проценти річних.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 4 785,00 грн, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 4-3, 4-7, 30, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код - 03358357, р/р 26006010123615 в філії ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Юнівест» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-В, кв 8, ідентифікаційний код - 37447628, р/р 26005319437 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, або на будь-який інший рахунок,зазначений стягувачем) заборгованість за договором про поставку мазуту за державні кошти № 257/11 від 28.12.2011 в сумі - 239 245,51 грн (двісті тридцять дев'ять тисяч двісті сорок п'ять грн 51 коп), з яких: 200 000,00 грн - сума основної заборгованості; 32 701,84 грн - пеня; 6 543,67 грн - три проценти річних.

3. Стягнути з комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код - 03358357, р/р 26006010123615 в філії ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Юнівест» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-В, кв 8, ідентифікаційний код - 37447628, р/р 26005319437 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, або на будь-який інший рахунок,зазначений стягувачем) судовий збір у розмірі 4 785,00 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений 29.05.2013 року

Суддя В.Є. Кравченко