Рішення № 31512169, 21.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року справа № 919/273/13за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги,39, кв.3)

до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

(99023, м. Севастополь, пр. Перемоги,13),

про стягнення заборгованості за надані послуги

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Воробйової Л.О., довіреність №1 від 04.01.2013 (дійсна до 31.12.2013);

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору:

04.03.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги по централізованому опаленню у розмірі 598645,09 грн., з яких: 560378,84 грн. основної заборгованості, 27894,90 грн. - пені, 1474,14 грн. інфляційних витрат, та 3% річних - 8897,20 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про надання послуг з централізованого опалення №002-Т від 01.01.2008 та №152-Т від 01.11.2012 в частині розрахунків за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.03.2013 було порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2013.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 03.04.2013 на 22.04.2013. В судовому засіданні 22.04.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 22.05.2013 та відкладено розгляд справи на 20.05.2013.

У судове засідання 20.05.2013 з`явилась представник позивача, яка підтримала раніше подану нею письмову заяву про припинення провадження в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 118398,62 грн., посилаючись на те, що відповідачем 29.03.2013 була сплачена зазначена сума заборгованості, в зв'язку із чим просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 480246,46 грн, з яких 441980,22 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 27894,90 грн. пені, 1474,14 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 8897,20 грн.

У судове засідання 20.05.2013 в якості представника відповідача - Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного з'явилась Галас Олена Михайлівна, проте на підтвердження повноважень представництва інтересів відповідача надала довіреність № 01/90 від 02.04.2013, яка дійсна до 02.05.2013 (а.с. 183).

Відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установочними документами, через свого представника.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства організації.

Як вбачається з вищевказаної довіреності, строк її дії був визначений до 02.05.2013, однак на день судового засідання 20.05.2013 зазначений строк сплив, а отже вищевказана особа не була допущена в судове засідання в якості представника відповідача - Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, оскільки у Галас О.М. відсутні належні повноваження на представництво вказаного відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Як вбачається з матеріалів справи, представники відповідача були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи - 22.04.2013 під розписку, тобто належним чином. Крім того, ухвала суду від 22.04.2013, якою було відкладено розгляд справи на 20.05.2013, надсилалась за адресою відповідача рекомендованим листом.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Крім цього, відповідачем раніше надавався відзив на позовну заяву, в якому він вказував, що оскільки відповідач змінив свій статус, а новий договір був укладений між сторонами лише у 2013 році, тому відповідач повинен нести відповідальність відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України тільки в частині безпідставно набутого майна.

В судовому засіданні 20.05.2013 суд вийшов до нарадчої кімнати та повідомив, що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 21.05.2012.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення сторони не з`явились.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (далі - Виконавець) та Вищим професійним училищем №3, правонаступником якого є Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (далі - Споживач) укладено Договір № 002-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі - Договір №002-Т) /а.с. 60-62/, за яким Виконавець зобов'язався надавати Споживачу своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач був зобов'язаний сплачувати надані послуги за встановленим тарифом, у строки та на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1 Договору № 002-Т).

Пунктом 7.1. Договору № 002-Т встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 7 днів до початку поставки теплової енергії здійснює передоплату Виконавцю у розмірі 100% вартості вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 7.6. Договору № 002-Т, плата за послуги вноситься до 10 числа місяця, що передує за розрахунковим.

Пунктом 7.7 Договору № 002-Т передбачено, що за несвоєчасне внесення плати Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.9. Договору № 002-Т, фактичне споживання теплової енергії підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за розрахунковий період, який направляється Споживачу поштовою кореспонденцією (нарочно). Зазначений акт повинен бути підписаний Споживачем та направлений на адресу Виконавця у триденний строк з моменту отримання. У разі відмови Споживача від підписання акта без аргументованих причин в письмовому вигляді або не направленні акту в адресу Виконавця, акт набирає чинності за закінченням вказаного строку.

Пунктами 8.2.1-8.2.6. Договору № 002-Т встановлений обов'язок Споживача зокрема сплачувати послуги в установлені договором строки та у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню в установленому договором розмірі.

Також, згідно п. 9.1.2. Договору № 002-Т, Споживач несе відповідальність згідно діючого законодавства та даного Договору за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Строк дії Договору № 002-Т встановлений у пункті 13.1., згідно якого цей Договір діє з 01.01.2008 по 31.12.2008. Договір вважається щорічно пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не поступить відмова одної з сторін.

Відповідно п. 13.3 Договору № 002-Т, припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язків у повному обсязі сплатити вартість спожитої теплової енергії.

Листом від 06.07.2012, відповідач повідомив позивача про реорганізацію відповідача, в якому також зобов'язався сплатити заборгованість за надані послуги та укласти новий договір (а.с. 236).

Згідно наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1360 від 25.11.2011, Вище професійне училище №3 було припинено шляхом його приєднання до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, як її відокремлений структурний підрозділ та надалі його найменування: Севастопольське вище професійне училище (а.с. 59).

Також, згідно п. 1.4. Положення про Севастопольське вище професійне училище Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, СВПУ КДАВТ створено наказом Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України від 25.11.2011 за №1360 та наказом Київської державної академії водного транспорту від 28.11.2011 № 05-04-298/з є правонаступником Державного навчального закладу «Вище професійне училище №3 м. Севастополь» (а.с. 39-58).

01.11.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (далі - Виконавець) та Київською державною академією водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (далі - Споживач) укладено Договір №152-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі - Договір №152-Т) /а.с. 69-75/, за яким Виконавець зобов'язався надавати Споживачу своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач був зобов'язаний сплачувати надані послуги за встановленим тарифом, у строки та на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1 Договору № 152-Т).

Пунктом 6.1. Договору № 152-Т встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 7 днів до початку поставки теплової енергії здійснює передоплату Виконавцю у розмірі 100% вартості вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 6.6. Договору № 152-Т, кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 6.7 Договору № 152-Т передбачено, що за несвоєчасне внесення плати Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.9. Договору № 152-Т, фактичне споживання теплової енергії підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за розрахунковий період. Акт прийому-передачі наданих послуг, акт звірки розрахунків та рахунок на оплату послуг представник Споживача (за наявності паспорту та довіреності) отримує у відділі збиту Виконавця до 5 числа місяця, що передує за розрахунковим. Зазначені акти повинні бути підписані Споживачем та направлені в адрес Виконавця до 10 числа місяця, що передує за розрахунковим. У разі неприбуття представника Споживача до відділу збитку Виконавця за отриманням актів/рахунків у встановлений строк, при не наданні Споживачем в строк до 10 числа місяця, що передує за розрахунковим, письмового повідомлення про відмову від підписання актів з зазначенням аргументованих причин, акти вважаються підписаними в редакції Виконавця, а рахунки отриманими в день закінчення строку їх отримання.

Пунктами 7.2.1-7.2.7. Договору № 152-Т встановлений обов'язок Споживача зокрема сплачувати послуги в установлені договором строки та у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню в установленому договором розмірі.

Також, згідно п. 8.1.2. Договору № 152-Т, Споживач несе відповідальність згідно діючого законодавства та даного Договору за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Згідно п. 10.1. Договору 152-Т, у разі неналежного надання або не надання послуг Виконавцем, Споживач повідомляє про це Виконавця у письмовій формі за адресами, вказаними у цьому Договорі.

Строк дії Договору № 152-Т встановлений у пункті 12.1., згідно якого цей Договір діє з 01.11.2012 до 01.11.2013 та вважається пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не поступить відмова одної з сторін про зміну або розірвання.

Відповідно п. 12.3 Договору № 152-Т, припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язків у повному обсязі сплатити вартість спожитої теплової енергії.

На виконання умов вищевказаних Договорів, позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 770198,28 грн., що підтверджується відповідними рахунками №№ 46, 47, 115, 185, 209, 260, 293, 306, 319, 332, 345, 358, 404, 405, 479, 480, 45, 46, та доданими до них актами та актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за цими Договорами (а.с. 84-166).

Проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за надані послуги з централізованого опалення належним чином не виконував, внаслідок чого у нього за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 утворилась заборгованість по договору №002-Т у сумі 303631,06 грн. та за період з 01.11.2012 по 11.02.2013 по договору №152-Т в сумі 256747,78 грн., а всього на суму 560378,84 грн.

Зазначене і підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 30.09.2011 між сторонами були укладені договори №002-Т від 01.01.2008 та №152-Т від 01.11.2012, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, пунктом 7.6 Договору №002-Т та пунктом 6.6. договору №152-Т встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати за отримані послуги, згідно з якими кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

Судом встановлено, що позивач під час дії Договорів надав відповідачу послуги з централізованого опалення на суму 770198,28 грн., проте відповідач не в повному обсязі сплатив суму заборгованості за договорами, в зв'язку із чим залишок основної суми заборгованості відповідача перед позивачем складає у загальному розмірі 560378,84 грн.

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказані рахунки, які не були підписані та додані до них акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) за цими Договорами, надсилались відповідачу для підписання (а.с. 112, 114, 116, 118, 122, 125, 129, 132, 136, 139, 143, 146, 149, 157, 160, 164, 169). Однак відповідачем, ці акти та рахунки не були підписані та не була надана письмова вмотивована відповідь про причини їх не підписання, що в свою чергу розцінюється як визнання цих актів відповідачем в редакції позивача та набрання ними чинності, що також не суперечить умовам Договору, зокрема пунктам 7.9 Договору №002-Т та 6.9. Договору №152-Т.

А отже, вищевказаними актами прийому-передачі підтверджений факт виконання послуг за Договорами, а відомостей щодо надходження з боку відповідача претензій щодо якості або кількості наданих за Договорами послуг суду не надано.

Таким чином, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого опалення по договорам № 002-Т від 01.01.2008 та №152-Т від 01.11.2012 за період з 01.01.2012 по 11.02.2013 на загальну суму 560378,84 грн.

Втім, судом також встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем 29.03.2013 була сплачена основна сума заборгованості за цими договорами на суму 118398,62 грн., про що позивач надав відповідну заяву, в якій також просив припинити провадження в цій частині у зв'язку із відсутністю предмету спору (а.с. 173-174).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

У пункті 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013) зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості за договорами у розмірі 118398,62 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується заперечень представника відповідача стосовно нарахованої заборгованості в акті звірення взаємних розрахунків в частині суми у розмірі 68580,27 грн (а.с. 204), а саме по рахунку №115 від 29.02.2012 суд зазначає наступне.

Згідно рахунку №115 від 29.02.2012 на виконання умов Договору №002-Т від 01.01.2008 відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 212035,38 грн.

Позивач у своїх додаткових поясненнях вказував, що у зв'язку із помилкою при обрахуванні обсягів отриманої теплової енергії за показниками тепло лічильника з листопада 2010 по грудень 2011 був проведений відповідний перерахунок, оскільки розрахунок проводився в ГДж замість Гкал, а тому різниця за вказаний період, яка підлягає донарахуванню становить 110,15 Гкал.

Зазначені пояснення знайшли своє підтвердження у бухгалтерській довідці позивача від 27.02.2012 (а.с.235).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем акт прийому-передачі виконаних робіт за рахунком №115 від 29.02.2012 був підписаний та скріплений печаткою без зауважень.

За таких обставин, на думку суду, позивачем був правомірно здійснений даний перерахунок, а відповідач в свою чергу не був позбавлений можливості при отриманні цього рахунку, надати письмові заперечення на нього, однак цього ним не було зроблено.

Щодо доводів відповідача стосовно припинення дії Договору №002-Т від 01.01.2008 слід зазначити таке.

Як вже зазначалось, відповідач є правонаступником Вищого професійного училища №3, а тому усі права та обов'язки цієї установи за вказаним Договором перейшли до відповідача.

Доводи відповідача у відзиві стосовно необхідності застосування до даних правовідносин статті 1212 ЦК України також задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Листом від 30.10.2012 відповідач повідомив позивача про зміну найменування відповідача, в зв'язку із чим, просив укласти новий договір про надання послуг з централізованого опалення (а.с. 238).

На виконання цього листа, між сторонами був укладений інший договір №152-Т від 01.11.2012. Зазначений договір був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Суд звертає увагу на те, що положеннями статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача додаткову угоду №3 від 27.12.2012 до Договору №002-Т від 01.01.2008, яка була підписана обома сторонами, що також свідчить про те, що відповідачем підтверджені свої зобов'язання за цим договором.

Таким чином, у спірний період з 01.01.2012 по 31.10.2012 Договір №002-Т від 01.01.2008 був дійсним, а за період з 01.11.2012 по 11.02.2013 діяв Договір №152-Т від 01.11.2012, а отже суд вважає, що до цих правовідносин не можуть застосовуватись положення 1212 ЦК України.

В той же час, пунктом 13.3 Договору №002-Т від 01.01.2008 встановлено, що припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язків у повному обсязі сплатити вартість спожитої теплової енергії.

Крім цього позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27894,90 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, що складає 1474,14 грн. та 3% річних у розмірі 8897,20 грн., а всього 38266,24 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 27894,90 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за Договорами, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Як вже зазначалось, можливість та умови стягнення з відповідача пені передбачені Договорами, зокрема пунктами 7.7., 8.2.6., 9.1.2. Договору №002-Т та пунктами 6.7., 7.2.7., 8.1.2 Договору №152-Т.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 27894,90 грн. є обґрунтованими.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8897,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 1474,14 грн., суд зазначає таке.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, суд знаходить їх вірними, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем 3% річних у сумі 8897,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 1474,14 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 480246,46 грн., з яких: 441980,22 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 27894,90 грн. пені, 1474,14 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 8897,20 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача у розмірі 11972,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 80, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №919/273/13 в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 118398,62 грн. припинити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (99023, м. Севастополь, просп. Перемоги,13; ЄДРПОУ 38091875; р/р 35219001001139, р/р 35229002001139 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (99046, м. Севастополь, просп. Перемоги,39, кв.3; 99074, м. Севастополь, вул. Ангарська,10; ЄДРПОУ 32294088; т/р 26036300352164 в філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк», МФО 324805) заборгованість у розмірі 480246,46 грн. (чотириста вісімдесят тисяч двісті сорок шість грн. 46 коп.), з яких: 441980,22 грн. заборгованість за надані послуги з централізованого опалення; 27894,90 грн. пені, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1474,14 грн. та 3% річних у розмірі 8897,20 грн.

4. Стягнути з Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в особі Севастопольського вищого професійного училища Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (99023, м. Севастополь, просп. Перемоги,13; ЄДРПОУ 38091875; р/р 35219001001139, р/р 35229002001139 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (99046, м. Севастополь, просп. Перемоги,39, кв.3; 99074, м. Севастополь, вул. Ангарська,10; ЄДРПОУ 32294088; т/р 26036300352164 в філії Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк», МФО 324805) судовий збір у розмірі 11972,90 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві грн. 90 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 27.05.2013

Суддя С.О. Щербаков