Ухвала суду № 31511520, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К-23954/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Кошелєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків)

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі №13/629

за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 27.08.2008 №0000394020/0 та від 05.11.2008 №0000394020/3 у частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 22259,36 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 44518,72 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 17.03.2008 №154/40-20/24364528.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2008 №0000164020/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 98730,48 грн., у т.ч. основний платіж - 31910,16 грн., штрафні (фінансові) санкції 63820,32 грн. за порушення п.1.2, пп. «і», «и» п.1.3 ст.1, п.3.4ст.3, пп.4.2.1, пп. «г», «д», «е» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.9.7.3 п.9.7, пп.9.10.1 п.9.10, пп.9.11.1, п.9.11.3 п.9.11 ст.9, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками адміністративного узгодження скарги платника задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9234,80 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18469,60 грн.

Прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2008 №0000394020/2 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 22675,36 грн. основного платежу та 45350,72 грн. штрафні (фінансові) санкції, а всього на суму 68026,08 грн.

За наслідками подальшого адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №0000394020/3 від 05.11.2008 на ту ж суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було оплачено нерезидентам, які не перебували з ним у трудових відносинах, проживання в ЗАТ «Президент-готель» «Київський», ВАТ «Готель «Премєр Палац», ВАТ «Готель «Дніпро», вартість авіаквитків та віз.

Відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Оскільки позивач не є працедавцем осіб, які зазначені в акті перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оплата проживання нерезидентів - представників іноземних компаній, вартості авіаквитків та віз не є додатковим благом в розумінні пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не є об'єктом оподаткування відповідно до п.3.2 ст.3 цього Закону.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що згідно з Конвенцією між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 такі види доходів підпадають під визначення «інші доходи» (ст.22), які стосовно резидентів Нідерландів підлягають оподаткуванню тільки в Королівстві Нідерланди.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оподаткування доходів, одержаних нерезидентами, визначається пунктом 9.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Наведений у даному пункті перелік не є виключним, зокрема, згідно пп. «и» - це доходи, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків.

Згідно з підпунктом 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

За приписами абзацу 1 підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

З метою уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків 24 жовтня 1995 року між Україною і Королівством Нідерландів підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України від 12 липня 1996 року № 332/96-ВР «Про ратифікацію Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» (далі - Конвенція). Вказана Конвенція набрання чинності для України 02 листопада 1996 року.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (далі - Порядок).

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити інформацію, визначену частиною 2 пункту 4 Порядку.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що відповідно до ст.22 підписаної між Україною та Королівством Нідерланди Конвенції здійснені позивачем виплати нерезидентам підпадають під визначення «інших доходів» та підлягають оподаткуванню тільки в Королівстві Нідерланди є передчасними, оскільки підставою для оподаткування доходів у загальному порядку, відповідно до законодавства України, є випадок неподання нерезидентом довідки, що судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось.

Крім того, суди попередніх інстанцій роблячи висновок про відсутність об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб залишили поза увагою, що відповідно до останнього абзацу підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук