Ухвала суду № 31510727, 21.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а

Справа №22-6060 Головуючий у 1-й інстанції Соколов О.М.

Доповідач Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Чайці І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1406/06-12 від 14 червня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

У червні 2012 р. позивач Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 1 937 507 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором № 1406/06-12 від 14 червня 2006 року, з яких 704 850 грн. 30 коп. сума боргу за тілом кредиту, 272 573 грн. 10 коп. сума несплачених процентів за користування кредитними коштами, 233 064 грн. 32 коп. сума інфляційних втрат, 286 023 грн. 63 коп. 30% річних, 147 778 грн. 88 коп. сума нарахованої пені, 293 217 грн. 02 коп. сума штрафу, а також 3 219 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на виконання умов кредитного договору № 1406/06-12 від 14 червня 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Західінкомбанк", правонаступником якого є позивач, було надано ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконує в зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач і просив стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Заочне рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1406/06- 12 від 14 червня 2006 року - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 704850 (сімсот чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 30 коп. заборгованості за кредитним договором № 1406/06-12 від 14 червня 2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 272573 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 10 коп. несплачених процентів '" за користування кредитними коштами.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 233 064 (двісті тридцять три тисячі шістдесят чотири) грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 286023 (двісті вісімдесят шість тисяч двадцять три) грн. 63 коп. 30% річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 147778 (сто сорок сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 88 коп. пені за порушення строків повернення кредитних коштів.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095), 293217 (двісті дев'яносто три тисячі двісті сімнадцять) грн. 02 коп. штрафу за порушення (невиконання) умов кредитного договору.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 420 грн. 00 коп. витрат пов'язаних із подачею оголошення в газету "Урядовий кур'єр".

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (код ЄДРПОУ 19233095) 917 грн. 28 коп. витрат пов'язаних із подачею оголошення в газету "Хрещатик"

Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість, порушення норм матеріального та процесуального права. Просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначав, що судом справа була розглянута за його відсутності, а відтак він був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо позовних вимог. Судом не було взято до уваги його доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Окрім того, судом були порушені норми ст.ст.261, 530, 631 ЦК України.

Згідно ч.5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи,яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідач та його представник в судове засідання 21 травня 2013 р./представнику вручено повістку/ не з`явились, про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.5 ст. 76 ЦПК України судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржник; виконання його обов'язку.

Положенням ч. 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом або пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенні боржником зобов'язання.

В розумінні ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з"ясування дійсних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих в справі доказів та норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 14 червня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Західінкомбанк" правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1406/06-12 (а.с. 9-11), який підписаний сторонами та з умовами якого погодився відповідач. Відповідно до умов договору позивач надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 126000 доларів США 00 центів, зі сплатою 13 % річних з терміном користування кредитними коштами до 14 червня 2008 року. Факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується випискою про операції (а.с. 64, 88-115). У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість за користування кредитними коштами, яка станом на 1 січня 2012 року становила 1 937 507 грн. 25 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6-8) та випискою про операції (а.с. 64, 88-115).

Відповідно до п.п. 3.2.1. п. З кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов договору.

Підпунктами 1.1., 3.2.3. кредитного договору передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Обов'язок позичальника сплатити пеню у разі порушення строків повернення грошових сум передбачений пп. 3.2.4 п. З кредитного договору.

Згідно підпункту 3.2.8. п. З кредитного договору у разі порушення (невиконання) умов цього договору позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми заборгованості.

У разі порушення (невиконання) умов кредитного договору згідно пп. 3.2.9 позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30 процентів від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, тоді як відповідач їх виконав лише частково, про що свідчить відповідний розрахунок.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суд вірно визначив та з такими висновками погоджується апеляційний суд, що строк позовної давності позивачем не був пропущений, оскільки у відповідності до п.п. 5.1 п.5 кредитного договору, сторони обумовили, що вказаний договір діє до повного погашення суми кредиту, а окрім того, відповідачем проводились періодичні платежі, що перериває строк позовної давності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.

Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: