Рішення № 31509452, 09.04.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/19410/2012

н/п 2/640/752/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка і технології» про скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням доповнень просив:

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» № 21.1-02-13 від 21.02.2013 року про його звільнення на підставі п. З ст. 40 КЗпП України з 21.02.2013 року, та визнати формулювання причини звільнення неправильним.

Визнати незаконною бездіяльність ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» щодо не звільнення його за власним бажанням відповідно до заяви від 15.10.2012 року та зобов'язати ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» звільнити його на підставі ст. 38 КЗпП України з 29.10.2012 року.

Зобов'язати ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки видати наказ від 21.02.2013 року та внести зміни в запис в трудовій книжці звільнити його на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року.

Стягнути з відповідача середній заробіток у розмірі 10477,65 грн, за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням видачі трудової книжки, та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 28 квітня 2012 року між ним та відповідачем укладений безстроковий трудовий договір, відповідно до якого він був прийнятий на роботу в ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» на посаду торгівельного агента. 15 жовтня 2012 року він письмово повідомив свого безпосереднього керівника про звільнення із займаної посади за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. Обставиною, що підтверджує факт попередження та дату, з якої обраховується двотижневий строк попередження, є факт накладення на заяві резолюції директора департаменту із зазначенням дати. Про факт отримання директором ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» оригіналу зазначеної заяви свідчить те, що відповідач, керуючись вимогами ст. 83 КЗпП України, нарахував йому грошову компенсацію в сумі 1366,65 грн. за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, яка виплачується працівнику тільки в разі звільнення його з роботи. До закінчення двотижневого строку попередження про звільнення відповідач не заперечував факт отримання оригіналу його заяви про звільнення від 15.10.2012 року. Також директор департаменту не заперечує факту того, що він письмово попереджав керівництво про звільнення. Наказ від 01.11.2012 року про оголошення йому догани у зв'язку із відсутністю на робочому місці 30.10.2012 року та наказ від 21.02.2013 року про його звільнення із займаної посади з 21.02.2013 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, прийняті з порушенням норм законодавства. 13.12.2012 року, після спливу майже двох місяців від дня письмового попередження керівництва про звільнення, він отримав від відповідача лист щодо відсутності у нього оригіналу його заяви про звільнення. У день звільнення, 29 жовтня 2012 року, він працював, але відповідач не видав йому трудову книжку та не провів розрахунку. Розрахунок був здійснений лише 22 листопада 2012 року, в день перевірки підприємства інспекцією з праці. Щодо видачі трудової книжки він неодноразово звертався до відповідача письмово, однак трудову книжку відповідач видав вислав поштою лише 21.02.2013 року. Отже, затримки видачі трудової книжки відбулась з вини відповідача. Крім того, такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, та зазначили, що надали письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Наказом №28.1-04-12 від 28.04.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду торгівельного агента у ТОВ «Техніка і технології» з 28.04.2012 року (а.с.80)

Відповідно до письмової заяви від 15.10.2012 року, ОСОБА_1 повідомив свого безпосереднього керівника - директора департаменту ОСОБА_2 про звільнення із займаної посади за власним бажанням, про що свідчить наявність на заяві резолюції директора департаменту із зазначенням дати 15.10.2012 року (а.с.10)

18.10.2012 року директор департаменту ОСОБА_2 звернувся з доповідною запискою до директору ТОВ «Техніка і технологія», якою повідомив, що 15.10.2012 торгівельний агент ОСОБА_1 виявив бажання звільнитися з займаної посади за власним бажанням. Ним було поставлене завдання, звернутися до відділу кадрів для оформлення процедури звільнення у відповідності до Положення про кадрову роботу та інших, регламентуючих цю процедуру, документів. ОСОБА_1 заявив, що ряд регламентуючих процедур він виконувати не буде, а саме: підписання обхідного листа, спілкування з рядом лінійних керівників для передачі справ,чи визначення повноти виконання раніш поставлених завдань, виразив небажання та заявив, що не збирається відбувати до відділу кадрів для отримання трудової книжки (а.с.97)

Отже, до закінчення двотижневого строку попередження позивачем про звільнення, відповідач не заперечував факт отримання оригіналу заяви ОСОБА_1 про звільнення від 15.10.2012 року.

Як зазначив позивач у судовому засіданні, про що не заперечував і представник відповідача, з дня подання заяви від 15.10.2012 про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 працював на підприємстві два тижні, до 29.10.2013 року включно, тобто призначений до звільнення час позивач відпрацював.

Як вбачається з довідної записки директора департаменту ОСОБА_2 від 31.10.2012 року, ОСОБА_1 30.10.2012 року на роботу не з'явився (а.с.99)

Наказом директора ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» № 21.1-02-13 від 21.02.2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 21.02.2013 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Позивач у судовому засіданні стверджував, що оригінал заяви він передав безпосередньому керівнику ОСОБА_2, на якому і була поставлена резолюція «не заперечую». Оригінал заяви про звільнення йому не повертався, тому повторно надати оригінал заяви про звільнення він міг.

Як зазначив представник відповідача у запереченнях, звернення ОСОБА_1 до директора департаменту було, на звільнення отримана згода, на той момент оригінал заяви на звільнення у відділі кадрів агентом торгівельним не надано. По факсо-ксерокопії підприємство звільнити не може. (а.с.119)

Разом з тим, покладання відповідачем обов'язку на позивача безпосередньо ним (ОСОБА_1) подати оригінал заяви про звільнення у відділ кадрів є безпідставним.

Представник відповідача також посилається на те, що позивачем порушено процедуру звільнення.

Відповідно до Положення про ведення кадрової роботи в ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ», яке затверджено наказом № 6.5-07-12 від 06.07.2012 року, на підприємстві передбачена процедура звільнення (розділ VII «Процедура звільнення»): заява про звільнення передається безпосередньому керівнику (п.2), що і було зроблено позивачем (а.с.10); безпосередній керівник погоджує в телефонному режимі з директором (п.3); на заяві ставиться резолюція безпосереднього директора з коментарем (п.4); заява передається в електронному вигляді у відділ кадрів (безпосередньому керівнику надається не більше 2 годин для направлення цієї заяви до відділу кадрів), який, в свою чергу, передає заяву під підпис генеральному директору (п.6); заява з резолюцією генерального директора реєструється у діловода як вхідний документ; з моменту реєстрації заяви, заявник починає передавати справи та майно безпосередньому керівнику по акту приймання-передачі та іншим особам (а.с.44-48)

У судовому засіданні позивач зазначив, що підтвердив і представник відповідача, при звільненні він передав справи та майно безпосередньому керівнику по акту приймання-передачі.

Враховуючи, що відповідно до п. 11 положення, передача заявником справи та майна безпосередньому керівнику по акту приймання-передачі відбувається з моменту реєстрації заяви, з цього виходить, що всі ранні етапи щодо звільнення відбулись належним чином, значить - за наявності оригіналу заяви про звільнення.

Посилання представника відповідача на те, що позивач порушив процедуру звільнення, оскільки він не підписав обхідний лист, не спілкувався з рядом лінійних керівників для передачі справ, є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов'язок працівника при звільненні оформлювати обхідний лист, крім того, форма такого документа не затверджена на законодавчому рівні. У відповідності до ст. 38 КЗпП України підставою для звільнення працівника за власним бажанням є його заява.

Крім того, метою попередження про звільнення працівника за власним бажанням є надання можливості роботодавцю знайти працівника на місце звільненого за власним бажанням. Письмова форма заяви дозволяє зафіксувати юридичний факт її подання.

Таким чином, законодавством встановлена письмова форма попередження власника про звільнення за власним бажанням, при цьому не має значення вид такого письмового попередження - заяви, її копія, факсо-ксерокопія.

Разом з тим, Наказом №1.1-11-12 від 01.11.2012 року встановлено: вважати ОСОБА_1 офіційно працюючим у ТОВ «Техніка і технологія». Підстава: доповідна записка директора департаменту ОСОБА_2, відсутність факту надходження до відділу кадрів оригіналу заяви про звільнення та ст. 38 КЗпП України. (а.с.100)

Таким чином, законних підстав для не прийняття ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ» наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року, не було.

Крім того, підстави ставити відповідачем під сумнів прагнення ОСОБА_1 звільнитися за власним бажанням через відсутність оригіналу заяви про звільнення, відсутні. Тому посилання представника відповідача на те, що підприємство не мало право звільнити позивача за факсо-копією заяви про звільнення за відсутності її оригіналу, є помилковим.

Також про свій намір звільнити свідчить заява позивача про надіслання на адресу ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ» з вимогою надіслати в день його звільнення 29.10.2012 року трудову книжку поштою на його адресу та провести всі розрахунки по заробітній платі (а.с.15,16,101).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Разом з тим, позивачу, якому, не будучи звільненим, відповідно до ст. 83 КЗпП України, 20.11.2012 року та 22.11.2012 року були нараховані кошти за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в загальній сумі 1366,65 грн. (а.с.42, 94-96), що також дає підстави вважати про намір відповідача (який, як вбачається з заперечень, можливий за наявності оригіналу заяви) звільнити ОСОБА_1, однак при цьому не прийнято наказ про його звільнення.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 38 КЗпП України, керівником ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ» наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року, прийнято не було.

Натомість наказом ТОВ «Техніка і технологія» №1.1-11-12 від 01.11.2012 року, ОСОБА_1 оголошено догану у зв'язку із відсутністю на робочому місці 30.10.2012 року (а.с.100)

Після чого відповідачем направлялись листи до позивача з метою надати письмове пояснення щодо його відсутності на робочому місці 30.12.2012 року, щодо невиконання поставлених завдань, також з'явитися за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська,1, оф. 404 для подачі відповідних документів (а.с.105-113).

Наказом директора ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» № 21.1-02-13 від 21.02.2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 21.02.2013 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Однак вказаний наказ від 21.02.2013 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 21.02.2013 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, було прийнято безпідставно, оскільки відповідач на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення від 15.10.2012 року зобов'язаний був його звільнити на підставі ст.38 ч. 1 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року. У зв'язку з цим, відсутність ОСОБА_1 на роботі з 30.10.2012 року є правомірним, та, як наслідок, звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є безпідставним та незаконним.

У зв'язку з цим, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» № 21.1-02-13 від 21.02.2013 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України з 21.02.2013 року, щодо зобов'язання ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» внести зміни в запис в трудовій книжці «звільнити ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року».

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом N58 від 29.07.93 року, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

23.10.2012 року позивач направив заяву на адресу ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ», у якій просив надіслати в день його звільнення 29.10.2012 року трудову книжку поштою на його адресу та провести всі розрахунки по заробітній платі (а.с.15,16,101).

14.11.2012 року позивач повторно направив на адреси ТОВ «ТЕХНІКА і ТЕХНОЛОГІЇ» заяву від 12.11.2012 року про направлення трудової книжки поштою на його адресу (а.с.12,13,102,104)

В судовому засіданні позивач зазначив, проти чого не заперечував представник відповідача, копію наказу від 21.02.2013 року про звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України та трудову книжку йому було направлено поштою 21.02.2013 року.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом N 58 від 29.07.93 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Враховуючи, що відповідачем трудову книжку поштою було направлено на адресу позивача 21.02.2013 року, то позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» видати наказ від 21.02.2013 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки ст. 47 КЗпП України покладає на власника обов'язок в день звільнення, який є останнім днем роботи і який зазначається в трудовій книжці як день звільнення, то відповідач зобов'язаний був видати позивачу 29.10.2012 року належним чином оформлену трудову книжку, чого зроблено не було.

Згідно із п. 5 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середня заробітна плата позивача за вересень-жовтень 2012 року складає 3727,96 грн. (2590,31грн. + 1137,65грн.), кількість робочих днів - 41, середньоденна заробітна плата - 90,93 грн. (37272,96 грн./41 дн. = 90,93 грн.). (а.с.91)

Враховуючи, що затримка видачі трудової книжки з вини відповідача відбувалась з 30.10.2012 року до 21.02.2013 року, то позивач перебував у вимушеному прогулі 81 робочий день, у зв'язку з цим стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 7365,33 грн. (90,93 грн. х 81 днів = 7365,33 грн.)

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню у розмірі 7365,33 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Внаслідок порушення трудового законодавства керівництвом ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» йому спричинена моральна шкода, яка полягала у тому, що він не мав змоги влаштуватися на нову роботу ТОВ «СХІДАГРОАЛЬЯНС» (а.с.19), його сім'я перебуває у скрутному матеріальному становищу: немає коштів на належне харчування, немає можливості сплачувати комунальні платежі, купувати медикаменти для постійного прийому, оскільки він є інвалідом II групи (а.с.20), що призводить до неймовірних переживань, неспокійного сну, розладу нервової системи, неможливості продовжувати активне суспільне життя, порушень звичайного способу життя. Всі ці обставини порушили звичний спосіб життя позивача та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

Самостійні позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» щодо не звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до заяви від 15.10.2012 року та зобов'язати ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» звільнити його на підставі ст. 38 КЗпП України з 29.10.2012 року задоволенню не підлягають. Оскільки не відповідають способам захисту цивільних прав відповідно до ст.. 16 ЦК України.

Суд вважає можливим на підставі ст.237-1 КЗпП України, з урахування принципу справедливості та співмірності, частково стягнути з ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць становить 1818 грн. 60 коп. (90,93 х 20 = 1818,60)

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 38, 40, 47, 235, 237-1 КЗпП України, п. 5, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом N 58 від 29.07.93 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 36584896, 25013, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 22. кв. 103) № 21.1-02-13 від 21.02.2013 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України з 21.02.2013 року.

Зобов'язати ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» видати наказ від 21.02.2013 року та внести зміни в запис в трудовій книжці «звільнити ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 29.10.2012 року».

Стягнути з ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 7365 (сім тисяч триста шістдесят п*ять) грн. 33 коп. за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ «ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ» судовій збір у спеціальний фонд Державного бюджету України у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 1818 ( одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий -