Рішення № 31509101, 27.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

Справа №344/2930/13-ц

Провадження №22ц/779/1195/2013

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції - Бойчук О.В.

Суддя-доповідач - Томин О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вимоги мотивувала тим, що у шлюбі з позивачем у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.10.2012 року шлюб між ними було розірвано, неповнолітню дитину залишено на проживання з матір'ю. Відповідач добровільно коштів на утримання дитини не надає. У зв'язку з тим, що відповідач працює на роботі, де має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі продуктами харчування, просила стягнути з нього аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти у твердому грошовому розмірі 1100,00 грн. на утримання дитини: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 в спеціальний фон Державного бюджету України 229,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

На його думку, судом першої інстанції не було взято до уваги, що він увесь час утримував у утримує свою дочку ОСОБА_4. Однак, на даний час приватна фірма «ХАВІ», де відповідач є директором, призупинила свою діяльність, а заробітна плата протягом 2012-2013 років не нараховувалась. Тому він змушений перебиватись тимчасовими та мало оплачуваними заробітками. Натомість, позивач постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Також зазначає, що він залишив позивачу та дочці спільно збудований будинок з усім облаштуванням, купив зимовий одяг дитині, допоміг купити телевізор, до початку спору в суді добровільно надавав кошти на утримання дитини, що зобов'язується робити й надалі, як тільки зміниться на краще його матеріальне становище. Тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього аліменти на утримання дитини відповідно до встановленого законом мінімального розміру.

В судовому засіданні Апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав. Позивач та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, позивача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.09.2003 року, від якого у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 12.08.2005 року ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 (а.с. - 4).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.10.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Неповнолітню дитину ОСОБА_4 залишено проживати з матір'ю (а.с. - 3).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня дитина знаходиться на утриманні матері, коштів в добровільному порядку на утримання дитини відповідач не надає, інших утриманців немає. Оскільки дохід відповідача є мінливим, то відповідно до ст. 184 Сімейного Кодексу України суд вважав за доцільне визначити аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. щомісячно.

Однак, погодитися в повній мірі з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судом вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 180, 184 Сімейного Кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягнути в користь позивача аліменти на утримання їх малолітньої дитини в твердій грошовій сумі.

Однак, за змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із кризою, вилученням заставного майна, ПП «ХАВІ», директором якого є ОСОБА_3, призупинило свою діяльність, заробітна плата протягом 2012-2013 років не нараховувалась, за 2012 рік підприємство збиткове (а.с. 26 - 29).

Враховуючи матеріальне становище відповідача, те, що він не має постійного заробітку, стан здоров'я дитини, а також те, що обов'язок по утриманню дітей лежить на обох батьках, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 1100 грн. щомісячно, буде занадто обтяжливим для ОСОБА_3, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні, визначивши до стягнення з останнього в користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.

Питання судових витрат судом першої інстанції правильно вирішено відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, а тому в решті рішення слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 314, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., змінити, зменшивши суму стягуваних аліментів з 1100 грн. до 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Беркій О.Ю.

Пнівчук О.В.