Рішення № 31506375, 30.05.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Рожина Ю.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 6 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу „Міжнародний економіко-гуманітарний університет" ім. академіка Степана Демянчука про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 6 березня 2013 року зазначений позов задоволено частково: стягнуто з Приватного вищого навчального закладу „Міжнародний економіко-гуманітарний університет" ім. академіка Степана Демянчука (далі - Вищий навчальний заклад „МЕГУ"), код 24171048, на користь позивача 6 258, 42 гривень заборгованості за заробітною платою, 1 000 гривень моральної шкоди та 625 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнуто з відповідача в прибуток держави 344, 10 гривень судового збору.

Цим рішенням стягнення заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначала про невмотивованість надання переваги одним доказам перед іншими. Вважала, що суд безпідставно врахував при вирішенні спору дані довідки про заробітну плату, яка надана роботодавцем. Розрахунок відповідача не відповідає дійсності і суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року „Про порядок обчислення середньої заробітної плати". Належний свідок - головний бухгалтер у судове засідання так і не з'явилась, а показання свідка ОСОБА_3 вважала такими, що не стосуються предмета спору.

Щодо присудження моральної шкоди, то посилалася на необґрунтованість судом її розміру, неврахування ступеня страждань, тривалості і вимушеності життєвих змін та змін у роботі, порушення законних прав на оплату праці.

Вважала, що висновок про часткове присудження судових витрат суперечить ст.ст. 56, 79 ЦПК України, а тому розмір витрат на правову допомогу повинен відповідати фактично понесеним затратам, тобто 3 000 гривень.

З цих міркувань просить змінити рішення Рівненського міського суду від 6 березня 2013 року і стягнути з відповідача на її користь 13 187, 98 гривень заборгованості по заробітній платі, 15 000 гривень моральної шкоди та 3 000 гривень витрат на правову допомогу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Стягуючи 6 258, 42 гривень заборгованості по заробітній платі, 1 000 гривень моральної шкоди та 625 гривень судових витрат, суд першої інстанції виходив з часткової доведеності та обґрунтованості позову, оскільки за обставинами справи надані роботодавцем докази спростовують вимоги ОСОБА_1 про стягнення 13 187, 98 гривень заборгованості по заробітній платі, 15 000 гривень моральної шкоди та 3 000 гривень витрат на правову допомогу і обґрунтовують присуджені судом суми.

Проте з висновками про регулювання правовідносин нормами ст. 115 КЗпП України та про стягнення заборгованості по заробітній платі з вирахуванням податку на доходи і пенсійних зборів не можна погодитися.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №31-к з 10 березня 2011 року по 1 вересня 2011 року позивача, яка суміщала посаду доцента кафедри економіки і фінансів з посадою завідувача цієї кафедри, відсторонено від посади завідувача кафедри економіки і фінансів до одержання результатів дослідчої перевірки прокуратури м. Рівного за заявою студентів економічного факультету заочної форми навчання Вищого навчального закладу „МЕГУ" про випадки хабарництва (а.с. 39).

Рішенням Рівненського міського суду від 19 липня 2012 року, залишеним 9 листопада 2011 року апеляційним судом без змін, оспорюваний наказ, яким ОСОБА_1 відсторонено від посади, визнано незаконним і скасовано (а.с. 68-70, 71).

Її середній заробіток на суміщуваних посадах складав 2 800 гривень щомісяця (а.с. 15).

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно встановлено, що протягом часу з 09.03.2011-18.03.2011 року, 19.04.2011-27.04.2011 року, 02.05.2011-17.05.2011 року та 18.05.2011-25.05.2011 року ОСОБА_1 на роботу не виходила з зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Вірною є також та обставина, що її страховий стаж на момент настання непрацездатності складав від 5 до 8 років.

З урахуванням того, що наказ, на підставі якого позивача відсторонено від посади завідувача кафедри, визнано незаконним і скасовано, за час із 10 березня 2011 року по 1 вересня 2011 року позивачу неправомірно не проведено виплату заробітної плати за суміщувану посаду.

Місцевим судом обґрунтовано обчислено розмір спірної заборгованості, взявши до уваги те, що сума невиплаченого заробітку за березень-червень 2011 року становила 6 580, 00 гривень, а відпускних за липень-серпень 2011 року - 1 261, 12 гривень. Виплати ж заробітку за роботу доцентом кафедри та за листками тимчасової непрацездатності роботодавцем провадилися своєчасно і сторонами не оспорюються.

Спірні відносини регулюються правилами ст.ст. 46 і 94 КЗпП України, а не ст. 115 цього Кодексу, як помилково вважав суд першої інстанції.

Визначення судом суми заборгованості по заробітку з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та зборів до Пенсійного фонду України проведено всупереч положенням ст. 168.1 Податкового кодексу України, за якими обов'язок по нарахуванню та утриманню податків фізичних осіб в т.ч. і з заробітної плати та інших видів оплати праці працівників покладається на роботодавця - податкового агента, що провадить ці виплати. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, встановлену в статті 167 цього Кодексу (ст. 168.2 ПК України). Тобто при виплаті працівникові стягнутої судом суми заробітку власник або уповноважений ним орган до проведення фактичної виплати зобов'язаний нарахувати податок і утримати його з цієї суми. Те ж саме стосується і зборів до Пенсійного фонду України, які утримуються з працівника при виплаті заробітної плати роботодавцем.

Роз'ясненнями, даними в абз. п'ятому п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, рекомендовано судам, задовольняючи вимоги про оплату праці, наводити в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому обов'язок при ухваленні рішення вираховувати і утримувати суми податку і зборів законом на суд не можна покласти.

За таких обставин стягненню на користь позивача підлягають 6 580, 00 гривень заборгованості по заробітку за березень-червень 2011 року та 1 261, 12 гривень невиплачених відпускних, а всього - 7 841, 12 гривень.

Доводи апеляційної скарги про незаконність присудженого розміру моральної шкоди та про стягнення 3 000 гривень понесених витрат на правову допомогу спростовуються вимогами закону і матеріалами справи.

Мотивами для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.ст. 168.1, 168.2 ПК України, абз. п'ятого п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського міського суду від 6 березня 2013 року про стягнення 6 258, 42 гривень заборгованості по заробітку.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу „Міжнародний економіко-гуманітарний університет" імені академіка Степана Демянчука, код 24171048, на користь ОСОБА_1 7 841 (сім тисяч вісімсот сорок одна) гривня 12 копійок заборгованості по заробітній платі.

В решті рішення суду першої інстанції (про стягнення 1 000 гривень моральної шкоди та 625 гривень витрат на правову допомогу) залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: