Постанова № 31504636, 15.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 2а-0870/11259/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої

при секретарі Я.М.Муха

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Дніпровської електроенергетичної системи

про: стягнення заборгованості у розмірі 4 445,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Дніпровської електроенергетичної системи про стягнення заборгованості 4 445,56 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. До канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до «Плану перевірок страхувальників на І квартал 2011 року», затвердженого наказом по виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.12.2010р. №176, головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу, ОСОБА_1, на підставі доручення, виданого виконавчою дирекцією ДОВ ФСС з ТВП від 14.03.2011 року №0266/04, 15 та 16 березня 2011 року проведена перевірка правильності нарахування, сплати страхових внесків та цільового використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підрозділом Дніпропетровські магістральні електричні мережі Дніпровської електроенергетичної системи за період з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року. За наслідками перевірки складений Акт від 16 березня 2011 року, який отриманий позивачем та підписаний із запереченнями.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 р. суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, і на які на підставі частин 1,2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року №2240-111 повинні нараховуватись страхові внески за відсотками, встановленими частиною 1 статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001р. №2213 у розмірі 1,4%, а для найманих працівників у розмірі 0,5% та 1%, у звіті за 2010 рік занижено фонд оплати праці на суму 4357,41 грн., яка складається з суми винагороди за підсумками роботи за 2009 рік працівників за час їх роботи на підприємстві і виплаченої в березні 2010 р. після їх звільнення, менше нараховано та утримано внесків до ФСС з ТВП у сумі 88,15 гривень, а всього на загальну суму - 4445,56 гривень.

За результатами перевірки було прийнято рішення від 24.03.2011р. № 088 на загальну суму 4 445,56 гривень, в тому числі донараховано страхові внески на суму 88,15 гривень та накладено штрафні санкції в сумі 4357,41 гривень.

Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року №2240-111 (надалі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням») (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин) розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Згідно п.2 ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин) не передбачено перелік видів оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин) якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Вимогами абзацу 4 частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року), що передбачено абзацом 6 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464. за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески.

У п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 зазначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Пунктом 1 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року N 2213-ІІІ (чинним на момент виникнення правовідносин) установлено, що розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням для роботодавців - 1,4 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

У листі Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.09.2008р. за № 01-43-1853 зазначено, що виплати, які були нараховані працівнику за час його роботи на підприємстві, сплачуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Крім того, як встановлено в акті перевірки особи, яким нараховувалась винагорода за роботу, працювали на підприємстві протягом 2009 року і були звільнені в кінці цього року. Винагорода була нарахована та виплачена в березні 2010 року, відповідно до наказу по підприємству від 24.03.2010 року № 74 «Про виплату винагороди за підсумками роботи за 2009 рік» та згідно з Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам Дніпровської ЕС НЕК «Укренерго», який є додатком № 13 до колективного договору Дніпровської ЕС НЕК «Укренерго» на 2008 рік, дія якого продовжувалася на 2009-2010 роки, виплата винагороди за підсумками роботи за рік проводиться при наявності прибутку, який залишається у розпорядженні НЕК «Укренерго», за рішенням економічної Ради. Винагорода виплачується у повному обсязі працівникам, які проробили весь календарний рік. Працівники, які проробили весь календарний рік і звільнені на момент виплати винагороди, мають право на отримання винагороди в загальному порядку та за терміном, встановленим на підприємстві. Такі виплати підприємством були здійснені, про що сторони не заперечують. Тобто, така винагорода виплачується за підсумками роботи за рік та оформлюється одним наказом, у встановлені колективним договором строки. Згідно з пунктом 3 наказу від 24.03.2010 року, виплата винагороди проведена з фонду оплати праці. Розмір винагороди кожному працівнику визначається з нарахованої заробітної плати та стажу роботи в електроенергетичній галузі, визначеного відповідно до «Положення про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за стаж роботи в електроенергетичній галузі для працівників НЕК «Укренерго».

Так, статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (надалі - Закон України «Про оплату праці») встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, яка складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать і виплати за підсумками роботи за рік.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» розроблена «Інструкція зі статистики заробітної плати», затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004р. № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, тому при визначені видів витрат, що включаються до основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховуються страхові внески, слід керуватися цією Інструкцією.

Оскільки базою для нарахування є витрати на оплату праці, які підлягають обкладанню податком з фізичних осіб, і з суми премії за підсумками роботи за рік, нарахованої працівникам за час їх роботи на підприємстві, утримано податок з доходу фізичних осіб, нараховуються та утримуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889 (далі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору включаються до складу його загального місячного оподатковуваного доходу.

Виключний перелік доходів, які не оподатковуються, наведено в п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». До цього переліку сума винагороди, виплаченої працівникові після його звільнення, не входить.

Згідно із п. 3.5 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом для оподаткування податком з доходів фізичних осіб є нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до законодавства утримуються з доходу найманої особи. Згідно з цією нормою Закону обкладання певних виплат податком з доходів фізичних осіб передбачає попереднє утримання з нарахованих сум страхових внесків, визначених законодавством.

Крім того, в листі Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової прати працездатності від 01.03.2010 р. № 02-24-415 зазначено, що суми премій, перерахованих працівникові за фактично відпрацьований час, але виплачених після звільнення, слід нараховувати та утримувати з них страхові внески до Фонду, оскільки такі виплати належать до заробітної плати і з них утримується податок з доходів фізичних осіб. Обов'язковість сплати страхових внесків із вказаних виплат також відображена в листі Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 16.09.2008 року № 01-43-1853, який наданий відповідно до «Порядку надання роз'яснень з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», затвердженого постановою правління Фонду від 06.07.2006р. №80, де зазначено, що з виплат, які були нараховані працівнику за час його роботи на підприємстві, сплачуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Державного центру зайнятості, суд вважає не доречним оскільки вони регулюють інші правовідносини з іншими фондами.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що суми даних винагород, що виплачені працівникам після звільнення їх на пенсію, належать до фонду заробітної плати, входять до структури заробітної плати і з них утримується податок з доходів фізичних осіб, тому на такі суми слід нараховувати та утримувати з них страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в незалежності від моменту їх сплати.

Крім того, відповідач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним і скасування Рішення № 088 від 24.03.2011, яким було донараховано страхові внески та накладено штрафні санкції у сумі 4 445, 56 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року Відповідачу у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Дніпровської електроенергетичної системи залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 залишено без змін.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 19, 52, 160, 163 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Дніпровської електроенергетичної системи на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 4 445 (чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн.. 56 коп., кошти перерахувати на р/р 25605232300002 в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26049831, одержувач - Бабушкінська районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева