Постанова № 31504315, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 14:20 № 826/4018/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.

за участю сторін:

представників позивача - Красовська О.І., Шевченко Л.І.;

представника відповідача - Харитонова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнел» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнел» (далі - ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 14.03.2013 р. № 0002402270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 398 364,00 грн. та від 14.03.2013 р. № 0002412270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 215 968,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі висновків акту перевірки, необґрунтовані, без посилання на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліках, без належного аналізу характеру угод, їх реальності, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що реальність правочинів укладених ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» з ТОВ «Мінераліс» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами: договорами на виконання робіт (послуг), видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

На думку позивача, податковий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та ТОВ «Мінераліс» як нікчемні, оскільки відповідачем не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі.

Також позивач зазначає, що придбані ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» товари були використані у його власній господарській діяльності, видані ТОВ «Мінераліс» податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесені на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» зареєстроване 22.03.2004 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру ЮОФОП 10701200000000069. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32851616.

ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» взято на податковий облік в органах державної податкової служби ДПІ у Печерському районі м. Києва за №376478 від 30.03.2004 р. Станом на день підписання акту перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Позивач відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2004 р. №37651580, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, індивідуальний податковий номер - 328516126551 був зареєстрований платником ПДВ. У зв'язку з перереєстрацією товариства відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, індивідуальний податковий номер позивача - 328516126551 та був зареєстрований платником ПДВ 16.01.2013 року по день підписання акту.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» (код за ЄДРПОУ 32851616) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських відносинам з ТОВ «Мінераліс» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.02.2013 р. №108/1-22-70-32851616.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 398 364,00 грн., а саме по періодах: II квартал 2011 р. у сумі 88 056,00 грн., ІІ-III квартали 2011 р. у сумі 1 398 364,00 грн.; ІІ-IV квартали 2011 р. у сумі 1 398 364,00 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» завищено податковий кредит за перевіряє мий період у розмірі 1 215 968,00 грн.

Висновки акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що у провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно ОСОБА_5 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Мінераліс».

Також, в ході слідства допитано як свідка відповідно до протоколу допиту ОСОБА_6, який пояснив, що безпосередньо здійснював організацію діяльності по конвертації грошових коштів за участю підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі, ТОВ «Мінераліс». Підприємство було зареєстровано на підставних осіб, фінансово-господарські операції не здійснювались, угоди від імені директорів укладав та підписував особисто він.

Згідно податкової звітності відсутня у ТОВ «Мінераліс» відсутнє виробниче обладнання, транспортну та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні основну фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю ТОВ «Мінераліс».

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті податку, що фактично не здійснювалися, а тільки оформлені документально, отже не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0002402270 від 14.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 398 364,00 грн. та № 0002412270 від 14.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 215 968,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Мінераліс» ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, а саме на договорі купівлі-продажу №121/11 від 08.06.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Мінераліс» (Продавець) зобов'язується протягом дії даного договору передати ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» (Покупець) товар - будівельні матеріали окремими партіями, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також включення сум позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

З наданого договору вбачається, що він укладений між позивачем в особі Генерального директора Бірол Їлдиз та ТОВ «Мінераліс» в особі директора ОСОБА_5

Також, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані ТОВ «Мінераліс» позивачу, які стали підставою для формування позивачем валових витрат і податкового кредиту, підписані ОСОБА_5

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача - ТОВ «Мінераліс» останню звітність з податку на додану вартість до податкового органу подано за жовтень 2011 року, з податку на прибуток - подано за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, на дату проведення перевірки до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС знаходиться об'єднана кримінальна справа № 77-00186, порушена відносно ОСОБА_5 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018) скоєного повторно за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Представником відповідача в підтвердження нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «Мінераліс» правочину надано письмові докази - протоколи допиту свідка ОСОБА_6, постанову про порушення кримінальної справи та об'єднання кримінальної справи в одне провадження.

З наданого протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 19.07.2012 р. вбачається, що ОСОБА_6 безпосередньо здійснював організацію діяльності по конвертації грошових коштів за участю підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), яке було зареєстровано на підставних осіб, фінансово-господарські операції підприємства не здійснювали, угоди від імені директорів укладалися та підписувалися особисто ним. Операції з підприємствами, що перераховували грошові кошти на розрахункові рахунки фіктивних підприємств мали безтоварний характер, жодних поставок товарів, та надання послуг та виконання робіт вказаних вище підприємств не було.

Як встановлено судом, відповідно до постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 20.06.2012 р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за фактом створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності, у тому числі, ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018) за ознаками злочину , передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що громадянка ОСОБА_5 придбала на паспортні дані ОСОБА_7 ТОВ «Мінераліс» з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того встановлено, що ОСОБА_5 в своїй протиправній діяльності використовує ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018), які задіяні в злочинній схемі, а саме через рахунки підприємств, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «Мінераліс» з метою прикриття незаконної діяльності. Отже, ТОВ «Мінераліс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В ході судового розгляду справи, судом допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5, яка рахувалась на момент перевірки директором ТОВ «Мінераліс», повідомила, що на момент здійснення поставок на ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел» у перевіряємий період ТОВ «Мінераліс» мало необхідні для ведення господарської діяльності засоби, штат працівників, також, у перевіряємий період ТОВ «Мінераліс» поряд з іншою діяльністю здавало в оренду офісне приміщення. Крім того, у товариства на час перевірки була наявна будівельна ліцензія, діюче свідоцтво платника ПДВ.

Суд критично оцінює такі покази свідка з огляду на те, що навіть наявні у ТОВ «Мінераліс» засоби для ведення господарської діяльності, як зазначила свідок ОСОБА_5, не є підтвердженням виконання вказаних господарських операцій безпосередньо між позивачем та ТОВ «Мінераліс», дану поставку товару позивачу не можна розглядати як здійснення відповідних операцій між позивачем та ТОВ «Мінераліс» через неможливість ідентифікації осіб, які здійснювали таку поставку та транспортних засобів, на яких здійснювалась така поставка, при цьому, суд зауважує, що ні довіреностей на отримання геотекстилю, ні відповідних товарно-транспортних накладних складено не було, крім того, суду не надано жодних доказів куди і яким чином здійснювалась передача товару, прийняття його та зберігання.

Допитаний свідок ОСОБА_6 повідомив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мінераліс» не мав, стосовно операцій між позивачем та ТОВ «Мінераліс» у складанні первинних документів не приймав.

Разом з тим, свідок зазначив, що з протоколом його допиту від 19.07.2012 р. в рамках кримінальної справи № 77-00186 ознайомлений, а також підтвердив факт його власноручного підписання.

Суд також критично оцінює покази свідка ОСОБА_6, оскільки, на переконання суду, останній намагається уникнути, передбаченої законодавством відповідальності, зокрема, в межах розслідування кримінальної справи № 77-00186.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того суд зазначає, джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що використання податковим органом під час проведення перевірки матеріалів досудового слідства є правомірним, оскільки вони підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, щодо якого проведено перевірку та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, зміст зазначеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 398 364,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 215 968,00 грн. здійснено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 р. № 0002402270 та № 0002412270 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнел» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.05.2013 року

Суддя В.П. Шулежко