Постанова № 31504250, 22.05.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 821/749/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Тарса Україна» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013р. № 0000242200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на 12948,0грн. та штрафними санкціями на 3407,0 грн., № 0000292200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 96500,0 грн. та штрафними санкціями на 24125,0 грн., № 0000322200, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на 521293,0 грн., № 0000312200, яким збільшено грошові зобов'язання із збору за спеціальне розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях за штрафною санкцією у сумі 510,0 грн., № 0000011702, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині визначення зобов'язання за основним платажем на 10646,80 грн. та за штрафними санкціями на 2661,70 грн.

Представники сторін 22 травня 2013 року надали суду письмові клопотання про закінчення розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе закінчити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач неправомірно обчислив грошові зобов'язання з податку на прибуток через те, що в акті перевірки не підтвердив документально висновки про завищення валових витрат на 521293,0 грн. На думку позивача, непідтвердженими документально є витрати, по яких взагалі відсутні документи, а не ті, у яких бухгалтерські документи мають окремі недоліки. Неправомірним, на думку позивача, є обчислення за наслідками перевірки грошового зобов'язання з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб через те, що іноземному партнерові перераховувались кошти за отримані послуги, які не оподатковуються цим податком. Позивач вважає, що він не є платником екологічного податку, а тому неправомірною є вимога відповідача щодо надання звітності з цього податку. Протиправними також позивач вважає висновки податкового органу щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості продуктів харчування (чай, кава, печиво), придбаних для повсякденного колективного використання в офісі та оподаткування відшкодування витрат на відрядження засновника гр. ОСОБА_2. На думку позивача, отримувачем додаткового матеріального блага є трудовий колектив, а визначити конкретного споживача цього блага та його розмір неможливо. З цих підстав позивач вважає висновки відповідача протиправними та просить скасувати спірні податкові повідомлення -рішення.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що при визначені грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями керувався виключно положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі - ПКУ). За даними відповідача задекларовані позивачем витрати не у повному розмірі підтверджено належним чином складеними бухгалтерськими документами, через що збільшено оподатковуваний прибуток платника податку та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток. На думку відповідача, всі виплати на користь іноземних юридичних осіб мають оподатковуватись податком на прибуток з іноземних юридичних осіб. Не оподаткування цих виплат можливе лише при наявності відповідної належним чином складеної та легалізованої довідки для уникнення подвійного оподаткування доходів за міжнародними угодами України. Такої довідки, оформленої належним чином, позивачем не надано. Відповідач вважає обґрунтованим обчислення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з позивача як податкового агента, оскільки ним неправомірно не оподатковано надані фізичним особам додаткові матеріальні блага у вигляді продуктів харчування та компенсаційних виплат. Із цих підстав відповідач просить відмовити позивачеві у задоволені його вимог у повному розмірі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової документальної перевірки позивача від 31.01.2013р. № 032/22/37871328 (далі - акт № 32). За цим актом відображені порушення податкового законодавства України, які встановлені відповідачем у перевірених податкових періодах з 28.09.2011р. по 30.09.2012року.

Відповідачем не було встановлено порушень податкового законодавства під час декларування позивачем доходу для визначення оподатковуваного прибутку.

За актом перевірки № 32 єдиним порушенням податкового законодавства, яке вплинуло на висновки відповідача щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2012 року на 521293,0 грн. та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток, було завищення задекларованих витрат позивача за 2011-2012 роки на 521293,0 грн.

Як зазначає відповідач, бухгалтерські документи, які підтверджують вказані витрати, не містять даних щодо обсягів, місця складання та змісту надання послуг, інформацію по фактично понесеним витратам на наданню послуг тощо, та не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. за №168/704. З цих підстав відповідач стверджує що бухгалтерські документи не дають можливості встановити фактичне надання послуг та їх зв'язок з оподатковуваною господарською діяльністю позивача. Включивши зазначені витрати до податкової звітності позивач, на думку відповідача, порушив вимоги пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ.

Разом із цим за актом перевірки № 32 такий висновок відповідача не конкретизований та не містить посилання на первинні бухгалтерські документи позивача.

Суд витребував у позивача первинні бухгалтерські документи, що складені за результатами його господарської діяльності на підтвердження понесених спірних витрат.

Із наданих документів, які не враховані відповідачем як підтвердження витрат підприємства, судом не вбачається порушень законодавства України щодо їх складання, які не дозволили б встановити участі понесених витрат у отриманні позивачем прибутку від господарської діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підприємство займається оптовою торгівлею мінеральними добривами, засобами захисту рослин, реалізовує складну сільськогосподарську техніку, системи краплинного зрошення, здійснює просування на ринку України своєї продукції, проводить післягарантійне обслуговування реалізованої техніки, супроводження агрономічних проектів, монтаж систем поливу. Підприємство орендує нежитлове приміщення під офіс у м. Каховка, складські приміщення у Черкаській та Одеській областях, автотранспорт для переміщення менеджерів та інженерів територією України.

Так за документами позивача відповідачем не враховані витрати платника податків на оренду нежитлових приміщень, автотранспорту, оплату консультативних послуг, послуг з навантаження та розвантаження товарів, послуг із зберігання вантажів на митному ліцензійному складі, витрати на відрядження, витрати на утримання основних фондів, витрати на збут товарів.

Виходячи із специфіки організації діяльності позивача, суд приходить до висновку що ці витрати за своєю суттю пов'язані із отриманням задекларованих доходів платника податку і тому повинні бути включені до складу витрат позивача за відповідні податкові періоди 2011-2012 років.

За положеннями Податкового кодексу України платник податків не має права відображати у податковій звітності показники, які не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами такого платника податків.

На думку суду, така обов'язкова вимога також стосується висновків ДПІ щодо невідповідності задекларованих витрат платника податків фактично понесеним. Висновки податкового органу мають бути підтверджені обліковими даними та документами платника податків.

З тексту акту перевірки судом вбачається, що всі задекларовані витрати позивача були підтверджені бухгалтерськими документами платника податку. У той же час окремі документи, на думку ДПІ, мали недоліки, які унеможливлювали включення цих витрат до податкової звітності.

Суд вважає, що у зв'язку з цим відповідач висновки про завищення валових витрат на 521293,0 грн. мав підтвердити посиланням на конкретні первинні документи позивача.

Оскільки висновки відповідача не підтверджені документально та повністю спростовані у судовому засіданні документами позивача, суд вважає неправомірним збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_6, та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за податковим повідомленням - рішенням № 0000322200.

За податковим повідомленням - рішенням № 0000242200 відповідач додатково обчислив грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 16355,0 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 12948,0 грн. Причиною такого донарахування грошових зобов'язань було те, що позивач не обчислив податок на прибуток з вартості транспортно-експедиційних послуг, сплачених позивачем іноземному виконавцю компанії «Segis Limited» (республіка Кіпр) у червні 2012 року. Постачальником послуг не надано довідку, яка давала право не нараховувати податок на ці виплати для уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних угод України і тому відповідач вважає, що позивач мав утримати податок до або в момент здійснення перерахування коштів.

Представник ДПІ у судовому засіданні пояснив, що під час перевірки підприємством надана довідка від 16.08.2010р., яка містить інформацію про компанію «Segis Limited» у 2010 податковому році та не може бути використана для звільнення від оподаткування за надані послуги у 2012 році. Також відповідач зазначає, що до позивача не належить застосовувати п. п. «й» п.160.1 ст. 160 ПКУ, відповідно до якого не оподатковуються доходи нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), оскільки, на думку ДПІ, не оподатковується лише компенсація, тобто повернення оплати у випаду не надання послуг або не поставки товару, у даному ж випадку послуги нерезидентом були надані, тому позивач не компенсував надані послуги, а оплатив їх.

Суд не погоджується із позицією податкового органу з огляду на наступне.

Оподаткування коштів, сплачених іноземним юридичним особам у 2012 році мало здійснюватись за приписами статей 160-161 ПКУ.

За п. 160.1 ст. 160 ПКУ будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином п. 160.1 ст. 160 ПКУ передбачено вичерпний перелік доходів, які платник податку має оподатковувати податком на прибуток іноземних юридичних осіб у разі їх виплати на користь іноземних юридичних осіб. На думку суду, оподаткуванню підлягають практично всі виплати, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно виплати, що здійснені підприємством у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під дію ст. 160-161 ПКУ і тому позивач, на думку суду, під час здійснення виплат вартості транспортно-експедиційних послуг компанії «Segis Limited» (республіка Кіпр) правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат незалежно від наявності довідки, яка давала право не нараховувати податок на ці виплати для уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних угод України. З цих підстав суд повністю скасовує податкове повідомлення - рішення від 13.02.2013р. № 0000242200 та задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині.

За податковим повідомленням рішенням №0000312200 позивачеві збільшено грошові зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 510,0 грн. за платежем - надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах. Як зазначає відповідач у акті перевірки № 032 позивач, ставши на облік як платник податків і зборів, у 2011-2012 роках не надав податковому органові заяву про відсутність у податкових періодах 2011-2012 роках об'єктів обчислення екологічного податку, і тому мав надавати звітність з цього податку за перевірені звітні податкові періоди 4 квартал 2011 року, 1,2 квартали 2012 року.

Позивач, посилаючись на п. 250.9 ст. 250 ПКУ стверджує, що мав права не подавати звітність з екологічного податку у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування цим податком, надання відповідної заяви податковому органові не підтвердив.

За приписами п. 250.9. ст. 250 ПКУ якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу. Відповідач, посилаючись на зазначену норму, вважає, що не подавши відповідну заяву, позивач зобов'язаний був надавати декларації, за не подачу яких, застосував штрафні санкції.

Суд не погоджується із позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з п. 240.2 ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Але визначити таких суб'єктів платниками екологічного податку можна тільки умовно, бо згідно із ст. 241 ПКУ податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у вищезазначених суб'єктів господарювання).

Згідно з пп. 242.1.4 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Таким чином, обов'язки щодо нарахування та сплати цього податку до бюджету, а також подання звітності в частині пересувних джерел забруднення покладено на податкових агентів.

Тому в п. 250.2 ПКУ вказано, що платники податку, крім тих, які визначені п. 240.2, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Отже, суб'єкти, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива екологічний податок не обчислюють та не сплачують, бо він буде сплачений ними при купівлі палива у складі ціни придбання, а також податкову звітність по ньому не складають і не подають.

За таких обставин, у позивача відсутній обов'язок по декларуванні та сплаті вказаного податку, відповідно неправомірним є застосування до платника податків штрафних санкцій за податковим повідомленням - рішенням № 0000312200.

За податковим повідомленням - рішенням від 13.02.2013р. № 000011702 позивачеві додатково обчислено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 15677,18 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 12133,74 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3543,44 грн. Підставою для такого збільшення грошових зобов'язань було те, що позивачем оплачено вартість продуктів харчування, придбаних за готівку, за звітами матеріально-підзвітних осіб та продуктів харчування, придбаних у безготівковому порядку, розпорядження якими матеріально відповідальними особами здійснювалось за власним розсудом, а також оплачено проведення двох колективних корпоративних свят у кафе. Відповідач вважає вартість придбаних продуктів харчування та вартість послуг кафе додатковим благом, які працівники отримали від позивача у перевірених податкових періодах, і тому ці виплати мали бути оподатковувані позивачем у відповідності з п.п. «е» п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ.

Крім того позивачем оплачено вартість проживання у готелях та витрат на проїзд, витрат на харчування особам, які не були працівниками позивача, сума цих виплат, на думку відповідача, не пов'язана із здійсненням господарської діяльності платника податків та є доходом цих осіб і підлягає оподаткуванню у відповідності з пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ. Поряд з цими порушеннями позивач не обчислив податок на доходи з коштів у сумі 150 грн., виданих підзвіт працівникові ОСОБА_3, не повернутих у встановлені строки та списаних з підзвіту цієї особи без підтверджуючих платіжних документів. Ці кошти, за висновками відповідача, мали бути оподатковані позивачем за приписами пп. «г» п. 164.2.11, пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ.

Пояснюючи свої дії щодо не оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості продуктів харчування позивач стверджує, що споживачами цих продуктів були всі працівники та особи, що запрошувались платником податків для ведення ділових переговорів. Витрати були понесені у зв'язку із придбанням питної води, чаю кави, цукру та печива для загального споживання і тому їх вартість не є доходами матеріально-підзвітних осіб, які зберігали та передавали для споживання ці товари. Витрати на проведення корпоративних свят для колективу, понесені у зв'язку із оплатою послуг у барі «Зодіак» на підставі актів виконаних робіт, підписаних від імені підприємства уповноваженою особою Васильєвою О.В., також не можуть вважатись її доходом, оскільки вона діяла за дорученням підприємства, а послуги отримали фактично усі члени колективу, присутні на корпоративному заході.

Не погоджується позивач з оподаткуванням вартості білетів на літак та проживання в готелі відшкодованих гр. ОСОБА_2, оскільки він є засновником та членом наглядової ради позивача і його діяльність прямо пов'язана з господарською діяльністю платника податку.

Під час розгляду справи позивач погодився із висновками відповідача, щодо необхідності оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості білету на літак та проживання у готелі компенсованих позивачем гр. ОСОБА_5 у сумі 509,29 грн., ОСОБА_6 у сумі 172,94 грн., ОСОБА_7 у сумі 172,94 грн., ОСОБА_8 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_9 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_10 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_11 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_12 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_13 у сумі 86,47 грн., ОСОБА_14 у сумі 86,47 грн., які не є працівниками позивача. Погоджується позивач із висновками відповідача щодо оподаткування надміру сплачених коштів гр. ОСОБА_3 у сумі 26,47 грн. Загальна сума додатково обчисленого відповідачем податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням - рішенням № 0000011702, з якою погоджується позивач складає 1486,93грн.

Розглядаючи позицію сторін стосовно обчислення податку на прибуток фізичних осіб за податковим повідомленням - рішенням № 0000011702 суд зазначає, що відповідно до пп. 162.1 ст.162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку.

За п.п. 164.2.17. ст. 164 ПКУ до складу оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: …б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Як з'ясовано судом під час розгляду справи у перевірених податкових періодах позивач у готівковому та безготівковому порядках придбавав продукти харчування в інтересах всіх працівників СПД. Вказані товари (питна вода, чай кава, цукор, печиво) матеріально - відповідальні особи оприбутковували по обліку на склад та отримували для використання у повсякденному побуті для потреб працівників та відвідувачів. За своєю суттю ці витрати призначались як для використання працівниками СПД так і носили представницький характер. У зв'язку з таким призначенням персоніфікація споживачів цих товарів неможлива. Те саме стосується і проведення корпоративних свят для колективу.

На думку суду, при обчислені грошового зобов'язання з податку на доходи відповідач неправомірно визначив матеріально - відповідальних осіб, що отримали для подальшої передачі продукти харчування, та підписали акти виконаних робіт як отримувачів додаткових благ з вартості цих товарів. За відсутності встановленого належним чином платника податку на доходи фізичних осіб (неможливість проведення персоніфікації) не можливе і обчислення грошових зобов'язань з цього податку і тому суд вважає неправомірним обчислення грошових зобов'язань з вартості продуктів харчування та вартості послуг кафе за податковим повідомленням - рішенням № 0000011702.

Також за п.165.1.ст.165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу (п.п. 165.1.11).

За пунктом 170.9 статті 170 Кодексу Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Як зазначає позивач, гр. ОСОБА_2 є засновником та членом наглядової ради позивача, тобто у відношенні суб'єкта підприємницької діяльності виконує наглядацькі та контрольні функції, без його участі неможливе здійснення всього комплексу господарської діяльності позивача. За таких обставин суд вважає компенсацію гр. ОСОБА_2 вартості поїзду та проживання такою, що пов'язана з господарською діяльністю позивача, та такою, що не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Разом із тим, суд погоджується з висновками відповідача щодо необхідності оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів на проїзд та відрядження, виплачених не працівникам позивача та оподаткування надміру витрачених коштів гр. ОСОБА_3, оскільки ці висновки не суперечать положенням Податкового кодексу України та не спростовуються позивачем під час розгляду справи.

Як встановлено судом, відповідач складаючи спірне податкове повідомлення - рішення № 0000011702, до загальної суми штрафних санкцій включив штрафну санкцію у сумі 510,0грн. за неподання декларації з податку на доходи фізичних осіб щодо доходів фізичних осіб, оподаткування яких здійснено за висновками акту перевірки № 32. Відповідач зазначає, що декларації з цього податку надавались позивачем на всі звітні дати перевірених податкових періодів, але порушення полягає у неповному включені до податкової звітності всіх доходів та у не нарахуванні податку з цих доходів.

Відповідно до п.119.2. с.119 ПКУ передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Враховуючи те, що позивач погодився з частиною висновків відповідача, суд вважає правомірним застосування штрафної санкції у сумі 510,0 грн. за подання звітності з податку з доходів фізичних осіб з неповними даними про отримані доходи фізичними особами від позивача як податкового агента.

За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги позивача та скасовує податкове повідомлення - рішення № 0000011702 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 13308,52грн., у тому числі за основним платежем на 10646,81грн. (12133,74 - 1486,93), за штрафними санкціями на 2661,71 грн. (10646,81 х 25%).

Керуючись ст. ст. 128, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013р. № 0000292200, № 0000322200, № 0000242200, № 0000312200.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013р. № 0000011702 в частині визначення зобов'язання за основним платажем на 10646,81 грн. та за штрафними санкціями на 2661,71 грн.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2294,0 грн. згідно платіжного доручення № 1381 від 28.02.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 9.2