Постанова № 31503207, 21.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа № 5015/5352/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" від 25.02.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 01.02.2013р. у справі № 5015/5352/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ельпласт-Україна», м.Городок Львівської області

про стягнення 4 265 978,88грн.

за участю представників:

від позивача Голуб В.А.

від відповідача Данілін С.В.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. у справі №5015/5352/11 (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді: Шпакович О.Ф., Козак І.Б.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" задоволено частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" на користь позивача 3 846 248,75 грн. строкової заборгованості по кредиту; 131529,75грн. простроченої заборгованості по кредиту; 231093,70грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами; 33 148,12грн. строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 3 000 грн. простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом; 4029,99 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 10249,04 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами; 1488,80грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, а також 25468,97 грн. державного мита та 235,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст.ст. 525, 526, 549, 611, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про часткову підставність вимог позивача, оскільки відповідачем зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008р. та договором факторингу від 29.11.2011р. не виконані, тому вимоги позивача стягнення заборгованості по кредиту, прострочених та строкових відсотків за користування кредитними коштами; простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом; пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісії за управління кредитом обгрунтовані та підлягають задоволенню з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Дане рішення оскаржено відповідачем у справі, оскільки, на думку скаржника, прийнято за невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, зазначає, що судом в порушення ст.ст.21,26 ГПК України проведено заміну позивача - ПАТ «КредоБанк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», не взявши до уваги, що заява про заміну правонаступником не відповідає формі, передбаченій ст.ст.26, 54 ЦК України, ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» з позовом до відповідача не зверталося, позов в інтересах такого товариства не подавався, відтак, вважає, що оскільки право на заявлення позову є невід?ємним правом особи, яка ним скористалася. Також скаржник вважає, що ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції», не сплативши судового збору за подання позовної заяви безпідставно набуло статусу позивача у справі, тому стягнення заявлених сум на рахунок позивача є незаконним. Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що замінивши позивача, суд першої інстанції, в порушення ст.22 ГПК України, фактично поміняв підставу позовних вимог після початку розгляду справи по суті.

Представники відповідача, які брали участь в судових засіданнях, підтримали доводи апеляційної скарги. Окрім того, 11.04.2013р. скаржником подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії: статуту ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна», виписки з ЄДР про реєстрацію ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» та розподільчого балансу станом на 04.03.2013р., з яких вбачається, що 27.03.2013р. завершено реорганізацію ТзОВ «Ельпласт-Львів», внаслідок чого у відповідності до ст.109 ЦК України, ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» в порядку виділу передано активи та пасиви згідно розподільчого балансу, згідно якого ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» є правонаступником ТзОВ «Ельпласт-Львів» за зобов?язаннями, які виникли внаслідок виконання кредитного договору №8/02/08 від 23.04.2008р. (а.с.91-118, том ІІ), в зв'язку з чим просить здійснити заміну відповідача в порядку ст.25 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

На підставі поданого клопотання, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. здійснено заміну відповідача його правонаступником - ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна».

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.86-88, том ІІ) та усними поясненнями представника в судових засіданнях, зокрема, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

23.04.2008р. між ВАТ «КРЕДОБАНК» (змінено організаційну форму на ПАТ, банк по договору) та ТзОВ "Ельпласт-Львів" (позичальник по договору) було укладено кредитний договір № 8/02/08 з додатками (з врахуванням додаткових договорів від 06.03.2009р., 08.04.2010р., 14.05.2010р., 30.12.2010р.), відповідно до умов якого банк зобов"язався надати позичальнику кредит у сумі 500 000,00 доларів США для поповнення обігових коштів, а позичальник - сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних, комісію та інші передбачені договором платежі, а також своєчасно здійснювати погашення кредиту відповідно до погодженого сторонами графіка з остаточною датою повернення кредиту до 30.10.2013 року (а.с.8-19, том І).

Банк на виконання умов договору надав позичальнику кредит в розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 333346 від 24.04.2008 року (а.с.20, том І).

Однак, позичальник порушив умови договору щодо строковості та повноти погашення кредиту, відсотків та комісії, в порядку та розмірі, визначеними договором, тому банк на підставі п.5.9. кредитного договору та вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, направив на адресу ТзОВ «Ельпласт-Львів» вимогу за № 27-8677/11 від 26.07.2011 р. про дострокове повернення кредиту та заборгованостей, які виникли на підставі даного договору, протягом 30 календарних днів з дати одержання такого повідомлення. Дана вимога надіслана банком на адресу боржника та отримана ним 29.07.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення 29.07.2011 р. рекомендованого поштового відправлення (а.с.22-23, том І), однак, залишена боржником без відповіді та задоволення (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні).

Наявність заборгованості станом на 25.08.2011р. стало підставою для звернення ПАТ «КРЕДОБАНК» з позовом до ТзОВ «Ельпласт-Львів» про стягнення 4 265 978,88грн. в судовому порядку, з яких: 482 500 доларів США строкової заборгованості по кредиту, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 3846248,75грн.; 16 500 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 131 529,75 грн.; 28989,99 доларів США простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 231 093,7 грн.; 4 158,33 доларів США строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 33 148,12 грн.; 3000грн. заборгованості по комісії за управління кредитом; а також 4745,03грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 14 724,71грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами, 1488,80грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління активом.

В процесі розгляду справи, 29.11.2011р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» (банк по договору) та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новий кредитор по договору) було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору право грошової вимоги на суму 948 749 184,22грн., зокрема, до ТзОВ «Ельпласт-Львів» за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008 р., що підтверджується актом приймання-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011р., за яким ПАТ «КРЕДОБАНК» передало, а ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» прийняло портфель заборгованостей згідно додатку №1 до договору (а.с.117-130, 138, 144, том І).

Пунктом 4.1 договору факторингу сторони погодили, що новий кредитор заплатить банку ціну відступлення в сумі 292 214 748,74грн. Факт оплати ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» вказаної суми банку підтверджується платіжним дорученням №4 від 13.12.2011р. (143, том І).

24.01.2012р. ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» направлено на адресу ТзОВ «Ельпласт-Львів» повідомлення-вимогу №578 від 12.01.2012р. про повернення заборгованості в розмірі 4 267 522,95грн., яка виникла з кредитного договору №08/02/08 від 23.04.2008р., протягом 30 календарних днів з дати одержання такого повідомлення (а.с.43-44, том ІІ).

01.02.2013р. на адресу суду надійшла заява ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» про заміну позивача в порядку ст.25 ГПК України його правонаступником - ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні (а.с.59, том ІІ).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. замінено позивача - ПАТ «ПРИВАТБАНК» його правонаступником - ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с.64-65, том ІІ).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання кредитного договору, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 49, 71 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 500 000доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №333346 від 24.04.2008р., а ТзОВ «Ельпласт-Львів», згідно умов кредитного договору, взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісії, а також у разі порушення (невиконання) умов договору - сплати пені від простроченої суми за весь час прострочення.

Факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором, зокрема, щодо погашення суми кредиту у встановлені договором строки згідно графіка погашення кредиту, підтверджується матеріалами справи, фактично не заперечується позичальником, відтак, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості по кредиту в розмірі 499 000 доларів США, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 3977778,50грн., з яких 482 500 доларів США строкової заборгованості по кредиту, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 3846248,75грн.; 16 500 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 131 529,75 грн. Доказів погашення даної суми кредиту боржником до матеріалів не долучено.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування відсотків та комісії, то судова колегія зазначає доведеним факт наявності заборгованості по відсотках в розмірі 33148,32 доларів США, з яких: 28989,99 доларів США простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 231 093,7 грн.; 4 158,33 доларів США строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, що на момент здійснення розрахунку (25.08.2011 р.) у еквіваленті до гривні становило 33 148,12 грн., а також 3000грн. простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом, обчислених відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умовами кредитного договору (п.7.1. договору) сторони визначили обов?язок позичальника у випадку порушення (невиконання) умов договору, сплатити на користь кредитора пеню, і таке порушення умов договору мало місце зі сторони позичальника, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність нарахування банком пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків та комісії, обчисленої за період з 01.02.2011р. по 25.08.2011р. (а.с.21, том І), розмір якої правомірно обмежений судом першої інстанції згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» та ч.6 ст.232 ГПК України.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про підставність звернення ПАТ «КРЕДО БАНК» з відповідним позовом.

Однак, як вже зазначалось вище, в процесі розгляду справи, між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу від 29.11.2011р., відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору право грошової вимоги, зокрема, до ТзОВ «Ельпласт-Львів» за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008 р.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання фактором та новим кредитором договору факторингу, зокрема, доказами, якими підтверджується факт передачі документів, які засвідчують право вимоги до ТзОВ «Ельпласт-Львів»; доказами, які засвідчують факт переказу новим кредитором (ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції») первісному кредитору (ПАТ „ПРИВАТБАНК") коштів як плату за відступлене право; доказами направлення листа №578 від 12.01.2012р., яким ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» повідомило ТзОВ «Ельпласт-Львів» про укладення договору факторингу та про повернення заборгованості в розмірі 4 267 522,95грн., яка виникла з кредитного договору №08/02/08 від 23.04.2008р., протягом 30 календарних днів з дати одержання такого повідомлення.

01.02.2013р. на адресу суду надійшла заява ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» про заміну позивача в порядку ст.25 ГПК України його правонаступником - ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні (а.с.59, том ІІ). Така ж спільна заява позивача і ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» подавалась ними 26.09.2012р. (а.с.133, том І). Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. замінено позивача - ПАТ «ПРИВАТБАНК» його правонаступником - ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с.64-65, том ІІ).

Доводи скаржника про незаконність здійснення правонаступництва позивача та прийняття оскаржуваного рішення, яким проведено стягнення на користь ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» спростовуються наступним:

Як визначено статтею 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається, що статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема, і внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відтак, уклавши договір факторингу в процесі розгляду справи, за яким до ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право грошової вимоги до ТзОВ «Ельпласт-Львів» за кредитним договором № 8/02/08 від 23.04.2008 р., судова колегія вважає обґрунтованою проведення заміни позивача у справі у зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні, оскільки нормами ГПК України передбачено проведення такої заміни на будь-якій стадії судового процесу.

Окрім того, судова колегія зазначає, що у випадках здійснення господарським судом заміни сторони її правонаступником за правилами статті 25 ГПК, судовий збір сплачується правонаступником або стягується з нього господарським судом, якщо він не був сплачений первісним учасником судового процесу або сплачений ним не в повному обсязі, відтак, за умови сплати судового збору первісним позивачем відсутні правові підстави для сплати такого судового збору правонаступником.

Враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України, судова колегія прийшла до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту виконання умов кредитного договору та не спростовано висновків суду щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог, відтак, судова колегія не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду .

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника. Порядок та розмір сплати судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», зокрема, нормою п.п.4) п. 2 ч.2 ст.4 якого передбачено, що за подання апеляційної скарги підлягає сплаті 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Враховуючи, що скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено лише 1000грн. судового збору і доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги в процесі розгляду справи в суді апеляційної скарги не подано, відтак, додатково слід стягнути 41 577,87грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. у справі №5015/5352/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Україна" в дохід Державного бюджету України 41 577,87грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання рішення від 01.02.2013р. з врахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. про здійснення заміни відповідача його правонаступником - ТзОВ «Компанія «Ельпласт-Україна» та даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.05.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.